Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №201/1852/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1852/26

Провадження № 3/201/479/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Конопленко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Денисенко С.М.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт гр. України НОМЕР_1 вид. Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. від 18 травня 1999 року, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 30 січня 2026 року близько о 08 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно свого двоюрідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке полягало в тому, що ОСОБА_2 висловлювала словесні образи, погрожувала фізичною розправою, била кулаком по спині потерпілому ОСОБА_1 , чим викликала у останнього занепокоєння за власне життя та здоров`я та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

На виконання вимог ст. 268, ст. 277, ст. 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, судом направлено судову повістку у вигляді СМС повідомлення, на номер, вказаний ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення, яку було доставлено 11 лютого 2026 року о 12 годині 29 хвилин, про що свідчить довідка, сформована у системі Д-3. Однак, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася, станом розгляду справи не цікавилася, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_2 не з`явилася в судове засідання, про яке вона повідомлена належним чином, суд визнав можливим розгляд справи здійснити у її відсутність.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та його письмових поясненнях.

Вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 954880 від 30 січня 2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30 січня 2026 року, рапортом працівника поліції, заявою ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року.

В свою чергу, ОСОБА_2 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та які б підтвердили її невинуватість у скоєнні правопорушення.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності ОСОБА_2 , нею підписаний, жодних зауважень на час його складання та підписання остання не висувала. У своїх поясненнях вона зазначила, що конфлікту та протиправних дій не вчиняла, що спростовується поясненнями потерпілого.

Інших обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, судом не встановлено.

Суд вважає, що у справі досить доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, усебічного і об`єктивного розгляду справи, які вказують про винність ОСОБА_2 .

Визнаючи ОСОБА_2 винною у скоєнні даного правопорушення, обираючи їй вид та міру адміністративного стягнення, суд враховує дані про її особу, ступінь громадської безпеки скоєного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують вину, враховуючи її майновий стан, суд вважає, що з метою її виховання у дусі додержання законів України, а також попередження скоєння нею нових правопорушень слід застосувати до неї стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір відповідно до ст. 40-1 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, ст. 283, ст. 284, ст. 299 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її ухвалення.

Суддя О.С. Конопленко