Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №279/8072/25 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/8072/25

Провадження № 2/279/748/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №279/8072/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів). Мотивуючи тим, що 01.11.2025 року вона помилково здійснила переказ грошових коштів в сумі 10 000 грн. з власної банківської картки АТ «Пумб» (рахунок № НОМЕР_1 ) на рахунок ( НОМЕР_2 ) АТ «Пумб» відповідача ОСОБА_2 за номером мобільного телефону. Одразу після виявлення помилки вона звернулась до банку з проханням заблокувати або відмінити переказ. Працівники банку повідомили, що кошти вже зараховані на рахунок отримувача, і банк не має технічної можливості ініціювати повернення коштів без заяви самого отримувача, або сам отримувач може перерахувати кошти назад.

Після цього вона зателефонувала відповідачу. Він підтвердив факт отримання коштів та повідомив, що його рахунок заблоковано через заборгованість у 400 грн. Тому він не може скористатися своїм рахунком, щоб надіслати кошти назад. Вона запропонувала погасити заборгованість зі своїх коштів, щоб відповідач міг повернути їй решту - 9600 грн.

Вона повторно зверталась до банку АТ « Пумб» в зв`язку з виникненням нових відомостей про блокування рахунку відповідача. Банк зазначив, що для проведення повернення без розблокування рахунку відповідач може подати відповідну письмову заяву на електронну пошту банку. Про це вона повідомила в листуванні відповідача, але відповідач такої заяви до банку не подав.

Просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 10 000 грн. та понесені судові витрати.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлявся про судовий розгляд справи, ознайомився з матеріалами справи 08.01.2026 року, відзив на позов та інших заяв не подав.

Дослідивши письмові матеріали, в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 11 ЦК України зазначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини другої вказаної статті положення глави 82 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц викладено позицію про те, що: «зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала».

Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/16664/18: «Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього».

Згідно із постановою Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №201/6498/20: «Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі».

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Отже у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 р. у справі № 6-100цс15).

Враховуючи положення чинного законодавства та судової практики, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Беззаперечним є факт отримання відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 10 000 грн., які помилково позивачем ОСОБА_1 були перераховані на рахунок відповідача. Цей факт підтверджується Заявою – зверненням ОСОБА_1 до банку про помилково перераховані кошти в сумі 10 000 грн. Відповіддю АТ « Пумб» на звернення ОСОБА_1 . Перепискою між відповідачем та позивачем в соціальних мережах.

Усі вказані обставини свідчать про відсутність правової підстави для набуття відповідачем отриманих коштів, адже ОСОБА_2 набув майно (кошти) за рахунок ОСОБА_1 без правової підстави для набуття або збереження майна (коштів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність, взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому, з огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що ОСОБА_2 безпідставно набув а грошові кошти в розмірі 10 000 грн. та порушує майнові права ОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211,20 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 1212 ЦК України, ст..ст. 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса місцяреєстрації/проживання/знаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП- НОМЕР_4 .

Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА

копія згідно з оригіналом