Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №161/23298/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23298/25

Провадження № 2/161/2184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 лютого 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Гринь О.М.

за участю секретаря судового засідання Жежерун Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.09.2019 між TOB «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2676778, відповідно до умов якого остання отримала кошти в розмірі 12 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування ними.

Відповідно до договорі факторингу, позивач набув права вимоги до відповідача.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором, відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 17 916,00 грн., а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 13.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подала.

Як визначено у ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не подала відзиву на позов, враховуючи, що представник позивач не заперечував щодо заочного розгляду справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до п.122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, розгляд (формування та зберігання) справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Судом встановлено, що 05.09.2019 між TOB «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2676778, відповідно до умов якого остання отримала кошти в розмірі 12 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування ними.

Відповідно до договорі факторингу, позивач набув права вимоги до відповідача.

Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконала, порушивши вимоги кредитного договору.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на дату звернення позивача з позовом сума заборгованості відповідача становить 17 916,00 грн., з яких: 12 000,00 грн. –заборгованість за тілом кредиту, 5 916,00,00 грн. –заборгованість за відсотками.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на наведене, вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягають до задоволення.

Враховуючи строк кредитування та умови надання кредиту, розмір нарахованих відсотків є обґрунтованим, відповідає графіку погашення заборгованості, отже, вимоги у цій частині також підлягають до задоволення.

Відомостей про погашення відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, контррозрахунку відповідачем не надано.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

На підставі ч. 1 ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені наступні дії:

1) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс», 1.5 год.;

2) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач, 3 год.

3) формування додатків до позовної заяви (письмові докази), 1 год.

Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 137, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість в розмірі 17 915 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрат понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, код ЄДРПОУ 43657029).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 13 лютого 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області О.М. Гринь