Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №398/4257/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/4257/25

провадження № 22-ц/4809/363/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Диківська гімназія Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року у складі головуючого судді Авраменка О. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, в якому просила:

- визнати бездіяльність директора Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивачки від 20 червня 2025 року протиправною та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивачки від 20 червня 2025 року по суті та надати позивачці відповідь;

-поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з 26 серпня 2025 року;

-стягнути з відповідача на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що 26 серпня 2024 року між сторонами було укладено строковий трудовий договір №26, відповідно до якого ОСОБА_1 було прийнято на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Позивачка вказала, що сумлінно виконувала свої трудові обов`язки та не мала дисциплінарних стягнень.

04 червня 2025 року відповідачем було направлено ОСОБА_1 лист-попередження №124 про її звільнення з роботи з підстав, передбачених ст. 49-2 КЗпП України з 26 серпня 2025 року, у зв`язку з припиненням строку дії договору.

20 червня 2025 року позивачка звернулася із заявою до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про порушення її трудових прав та необхідність укладення безстрокового трудового договору.

У відповіді від 25 червня 2025 року за №140 на зазначене звернення відповідач зазначав вже іншу підставу звільнення з посади – ст. 36 КЗпП України.

Позивачка вважає, що її звільнення з підстав передбачених ст. ст. 36, 49-2 КЗпП України, є незаконним та таким, що порушує її трудові, конституційні та конвенційні права. Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку із незаконним звільненням з посади вчителя молодших класів, вона позбавлена можливості працювати та отримувати заробітну плату, чим було завдано їй значної моральної шкоди, яка виразилася у стресі, переживанні за себе, свою родину, дітей, погіршення стану здоров`я, порушення звичного життєвого укладу, репутаційні втрати. Завдану у зв`язку з порушення трудових прав моральну шкоду позивачка оцінила в 10 000,00 грн.

Представник відповідача В. Сьоміна подала відзив на позов, в якому заперечила проти позову та просила відмовити у його задоволенні.

Зазначала, що позивачка поєднує два різних між собою види трудових договорів, які передбачають принципово різний порядок звільнення працівника, а саме: безстроковий трудовий договір, що укладається на невизначений строк (п.1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України) та трудовий договір, укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (п.2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Так, 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про прийняття на посаду вчителя початкових класів строком до 26 серпня 2025 року. На підставі зазначеної заяви 26 серпня 2024 року між сторонами було укладено договір №26 з педагогічним працівником Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. В преамбулі, пунктах 1.2 та 1.7 укладеного трудового договору зазначено, що він є строковим трудовим договором, який діє з 26 серпня 2024 року до 26 серпня 2025 року .

Позивачка фактично не заперечує, що укладений з нею трудовий договір є строковим та не оскаржує його чинність. У відповідності до п. 1.7 трудового договору відповідачем винесено наказ (розпорядження) №30-К від 26 серпня 2024 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 26 серпня 2024 року до 26 серпня 2025 року. Позивачка з невідомих причин намагається знівелювати факт погодження сторонами строку договору, спростувати свою заяву із зазначенням кінцевого строку трудових відносин, знехтувати умовами укладеного сторонами договору. Натомість, всупереч письмовим доказам, ОСОБА_1 наводить зовсім інші умови, непритаманні строковому трудовому договору. Припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінчення його строку, визначеного обома сторонами, не є розірванням трудового договору з ініціативи роботодавця. Такий договір просто припиняється вичерпанням терміну своєї дії, адже сторони виразили своє волевиявлення, погодивши, що дія трудового договору спливає саме 26 серпня 2025 року.

Пунктом 2 статті 36 КЗпП України передбачено, що трудовий договір припиняється на підставі закінчення строку, встановленого за погодженням сторін, що наслідком чого є звільнення працівника. Припинення трудового договору по закінченні строку не потребує завчасного попередження, а тому посилання позивачки на порушення норм ст. ст. 43, 49-2 КЗпП України є завідомо неспроможним та таким, що не має відношення до припинення строкового трудового договору.

Щодо вимоги про визнання бездіяльності директора Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивачки від 20 червня 2025 року зазначила, що така позовна вимога є необґрунтованою, оскільки листом відповідача від 25 червня 2025 року №140 таку відповідь було надано. При цьому, у листі-попередженні №124 від 04 червня 2025 року помилково зазначене посилання на ст. 49-2 КЗпП України, а сам лист носить інформаційний характер і був складений для зручності з метою інформування та нагадування про наступне закінчення строку трудового договору.

Представник акцентувала увагу, що на момент звернення до суду позивачка перебувала на посаді вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, тобто не була звільнена і цим пояснюється те, що вона не оскаржує розпорядчий акт про своє звільнення.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди зазначено, що ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду заявляє про майбутнє звільнення, як про подію, яка вже нібито здійснилася. Проте, позивачка звернулася до суду з позовом 10 липня 2025 року та повідомила, що нібито позбавлена можливості працювати та отримувати заробітну плату. Позивачка, жодним чином не обґрунтовує завдану їй моральну шкоду, нібито спричинену фактом припинення строкового договору (а.с.45-50).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з 26 серпня 2025 року.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Стягнуто з Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення, 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Стягнуто з Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині поновлення позивачки на роботі, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до довідки Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року №196, у період з 29 липня 2024 року по 18 вересня 2024 року зі всіма працівниками гімназії укладено 15 строкових трудових договорів строком на один рік кожний. Протягом 2024-2025 навчального року за власним бажанням звільнено три педагогічних працівника та двом педагогічним працівникам, включно з ОСОБА_1 , направлено попередження про наступне звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору. З 1 вересня 2025 року на посаду вчителя початкових класів гімназії на умовах строкового трудового договору терміном один рік призначено ОСОБА_2 . Тобто, на момент закінчення строкового трудового договору з позивачем в Диківській гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області малися посади, які відповідали її кваліфікації та передбачали можливість укладення безстрокового трудового договору, в тому числі, посада вчителя початкових класів. Про це свідчить те, що на посаду вчителя початкових класів, з якої позивачку звільнено з 26 серпня 2025 року, з 01 вересня 2025 року було прийнято іншу особу. Отже, після звільнення позивачки з посади вчителя початкових класів, зазначена посада була вакантною до 01 вересня 2025 року. Суд звернув увагу, що відповідач, достовірно знаючи, що позивачка звернулась до суду вважаючи незаконною відмову в укладенні з нею безстрокового договору, все таки звільнив її, прийнявши на її місце вчителем початкових класів іншу особу. При цьому, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував позивачку про вакансії, що відповідають її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи, що вона працює на умовах строкового трудового договору. Так само, як і не надав доказів відмови позивачки від запропонованих посад.

Суд констатував, що звернення ОСОБА_1 про укладення безстрокового договору, викладене у листі від 20 червня 2025 року та відмова їй у цьому відповідачем у листі від 25 червня 2025 року за вихідним №140, подальше звільнення з роботи і прийняття на її посаду іншої особи є беззаперечним доказом того, що звільнення є незаконним, оскільки проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 23 КЗпП України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначив, що відповідачем не дотримано процедури, передбаченої ч. 3 ст. 23 КЗпП України, щодо інформування позивачки, яка працювала за строковим трудовим договором, про вільні посади (робочі місця), на які вона могла бути працевлаштована, відповідно до її кваліфікації та такі вакансії, що повинні передбачати можливість укладення безстрокового трудового договору.

Місцевий суд звернув увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачці моральної шкоди, яка полягає у понесених нею моральних (душевних) страждань, є зокрема порушення її трудових прав з боку відповідача, втрата роботи та доходу, відчуття несправедливості, необхідність докладати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод, а тому вважав, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 5 000,00 грн моральної шкоди, що буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони внаслідок дій неправомірного характеру з боку відповідача.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача, протиправною та зобов`язання розглянути заяву по суті та надати відповідь, суд вважав встановленим, що на звернення позивачки від 20 червня 2025 року відповідачем 25 червня 2025 року за вихідним №140 було надано відповідь, в якій серед іншого зазначено, що після закінчення дії строкового трудового договору працівник підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Звільнення працівника у зв`язку із закінченням строкового трудового договору не потребує і завчасного попередження про це з боку роботодавця. Отже, звернення позивачки про укладення безстрокового трудового договору було розглянуто та на нього надана відповідь, якою фактично відмовлено позивачці в укладені безстрокового трудового договору. Той факт, що відповідь та її зміст не задовольнили позивачку, не є протиправною бездіяльністю, оскільки суд визнав незаконним подальше звільнення позивачки, а відтак відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року повністю та ухвалення нового рішення яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі, відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачка не оскаржувала умови контракту та наказ про своє звільнення, не зверталась у встановленому порядку із заявою про укладення безстрокового трудового договору та, відповідно, - не отримувала відмову, і після закінчення строку трудового договору трудові відносини з нею були припинені, а чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку.

Відповідач вказує, що позивачка не мала переважного права на укладення безстрокового трудового договору, а відповідач не був зобов`язаний приймати на посаду вчителя початкових класів саме позивачку. Натомість, оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції надав перевагу позивачці ОСОБА_1 на противагу іншому працівнику, яка була прийнята після її звільнення - ОСОБА_2 .

Також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на вакантність звільненої позивачкою посади, нібито цей факт зобов`язував відповідача продовжити з нею трудові відносини після закінчення строку трудового договору. У відповідності до частини 1 статті 22 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). Відсутність у ОСОБА_1 стягнень не зобов`язувало відповідача продовжити з нею трудові відносини.

Зазначає, що відповідач вільний самостійно добирати кадри без будь-якого тиску ззовні, а у директора Диківської гімназії ці повноваження взагалі передбачені як обов`язок. Тому, не існує жодних правових обґрунтувань, які б зобов`язували відповідача укласти трудовий договір саме з позивачкою.

Посилання суду першої інстанції на звільнення позивачки з підстав закінчення строку трудового договору за умов наявності вакансій, як на порушення її трудових прав, є прямим порушенням гарантій роботодавця, визначених Законом, та втручанням в діяльність відповідача.

Відповідач зауважив, що чинним законодавством не визначено конкретного порядку та процедури інформування працівників про відповідні вакансії, а тому відсутній визначений Законом обов`язок для роботодавця дотримання якоїсь певної процедури такого інформування. Роботодавець може здійснювати таке інформування у визначений ним спосіб, зокрема, шляхом особистого ознайомлення працівника, розсилки на електронну пошту, розміщення інформації в загальнодоступних місцях на підприємстві, установі, організації тощо. У відповідності до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 , як працівника, що працює за строковим трудовим договором, було поінформовано про наявність вакансії, яка відповідає її кваліфікації та передбачає можливість укладення безстрокового трудового договору, а саме – вакансії педагога-організатора. Оскільки законодавство не визначає порядок та процедуру інформування працівників про відповідні вакансії, таке інформування було здійснене шляхом особистого ознайомлення ОСОБА_1 . Вказаний факт також підтверджувався доповідною вчителя початкових класів ОСОБА_3 і у судовому засіданні не спростовувався. Однак, ОСОБА_1 відмовилась від вказаної посади та була звільнена за умовами укладеного з нею строкового трудового договору № 26 та відповідно до її заяви від 26 серпня 2024 року. Тобто, позивачка була обізнана про наявність відповідної посади та можливість укладення безстрокового трудового договору, однак у період перебування у строкових трудових відносинах із відповідачем, із заявою про укладення вказаного трудового договору до керівника Диківської гімназії не зверталася та відповідної відмови не отримувала.

Зазначено, що позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема доказів протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Як саме неухильне виконання умов укладеного сторонами строкового договору могло спричинити позивачці стрес та інше, в позові не зазначено; об`єктивні обставини, які б засвідчували погіршення стану здоров`я та причинно наслідковий зв`язок цих негативних змін із природнім спливом терміну строкового договору, позивачка не повідомила.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Представник позивачки ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначив, що звільнення позивачки є незаконним, оскільки відповідач порушив вимоги частини 3 статті 23 КЗпП. Крім того, судом встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 і до прийняття на посаду іншої особи в гімназії існувала вакантна посада вчителя початкових класів, що повністю відповідала кваліфікації позивачки та передбачала можливість укладення безстрокового договору. Поряд з цим, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував позивачку про цю вакансію та забезпечив їй рівні можливості для укладення безстрокового трудового договору, як вимагає закон та її заява (а.с.165-169).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача - Шарка Р.М., представника позивачки - Мольченка О.С., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог – скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року підлягає залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

26 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Диківської гімназії ОСОБА_5 заяву про прийняття її на роботу на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, строком з 26 серпня 2024 року по 26 серпня 2025 року, включно за основним місцем роботи (а.с.52).

На підставі вказаної заяви позивачки, між ОСОБА_1 та Диківською гімназією Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області в особі директора Сьоміної Віталії Олександрівни, 26 серпня 2024 року було укладено трудовий договір №26, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з 26 серпня 2024 року строком до 26 серпня 2025 року (п.1.7 Договору).

Розділом 6 договору визначено умови зміни, припинення та порядок розірвання цього договору.

Зокрема, пунктом 6.2. визначено, що договір припиняє дію з підстав, передбачених чинним законодавством на умовах цього договору (а.с.5-6).

26 серпня 2024 року Диківською гімназією Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області було видано наказ №30-К «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя початкових класів з 26 серпня 2024 року за строковим трудовим договором до 26 серпня 2025 року (а.с.9).

04 червня 2025 року Диківська гімназія Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за вихідним №124 направила ОСОБА_1 лист-попередження з інформацією про те, що з 26 серпня 2025 року її буде звільнено з посади вчителя початкових класів, на підставі ст. 49-2 КЗпПУ, у зв`язку з припиненням строку дії строкового трудового договору (а.с.4 зворот).

20 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до директора Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області із заявою про порушення трудових прав та зобов`язання укладення з нею безстрокового трудового договору на посаду вчителя початкових класів або іншу посаду, що відповідає її кваліфікації та професійному досвіду, просила надати перелік вакантних посад з направлення відповіді на її адресу фактичного місця проживання (а.с.10-11).

25 червня 2025 року за вихідним №140 Диківською гімназією Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області було надано відповідь ОСОБА_1 на її звернення від 20 червня 2025 року, в якій зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Керуючись цією нормою, 26 серпня 2024 року між Диківською гімназією Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір з 26 серпня 2024 року до 26 серпня 2025 року. Після закінчення дії строкового трудового договору працівник підлягає звільненню на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Звільнення працівника у зв`язку із закінченням строкового трудового договору не потребує і завчасного попередження про це з боку роботодавця. Тож вручений лист-попередження №124 від 04 червня 2025 року мав інформаційний характер і був складений з метою інформування та нагадування про наступне закінчення строку договору (а.с.12).

26 серпня 2025 року (після звернення позивачки до суду із цим позовом) наказом директора Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за №35-К «Про звільнення ОСОБА_1 », позивачку звільнено з посади вчителя початкових класів з 26 серпня 2025 року в зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України. Підстава: наказ «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » від 26 серпня 2024 року №30-К (а.с.63).

Відповідно до довідки Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року №196, у період з 29 липня 2024 року по 18 вересня 2024 року зі всіма працівниками гімназії укладено 15 строкових трудових договорів строком на один рік кожний. Протягом 2024-2025 навчального року за власним бажанням звільнено три педагогічних працівника та двом педагогічним працівникам, включно з ОСОБА_1 , направлено попередження про наступне звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору. З 1 вересня 2025 року на посаду вчителя початкових класів гімназії на умовах строкового трудового договору терміном один рік призначено ОСОБА_2 (а.с.106 зворот -107).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами частини першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП).

16 січня 2020 року прийнято Закону України "Про повну загальну середню освіту" № 463-IX (далі - Закон), яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

У частині другій статті 22 Закону визначено, що педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц, (провадження № 61-15241св18), викладено такий висновок: «Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 703/2695/19 (провадження № 61-14979св20) зазначено, що відповідно до частин 3, 4 статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини 1статті 36 КЗпП України). Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Водночас працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 686/27679/21.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (див. постанову Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 522/16339/19 (провадження № 61-10877св22)).

Аналізуючи зазначене, слід дійти висновків, що звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Отже, строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо строку трудового договору має право кожна із сторін.

Верховний Суд у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 591/5815/18, від 29 травня 2023 року у справі № 341/1639/21 зробив висновок про те, що звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням строку дії трудового договору не вважається звільненням з ініціативи роботодавця, підстави якого передбачені статтями 40, 41 КЗпП України.

Так, припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку його дії не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини 1статті 36 КЗпП України. Тому контракт припиняється за закінченням строку його дії. Винятком з цього правила є фактичне продовження трудових відносини, коли жодна з сторін за закінченням строку дії трудового договору не поставила вимогу про їх припинення. У такому випадку дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк (стаття 39-1 КЗпП України), а у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк - на строк, передбачений законодавчими актами.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Диківської гімназії ОСОБА_5 заяву про прийняття її на роботу на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, строком з 26 серпня 2024 року по 26 серпня 2025 року, включно за основним місцем роботи (а.с.52).

На підставі вказаної заяви між ОСОБА_1 та Диківською гімназією Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області в особі директора Сьоміної Віталії Олександрівни, 26 серпня 2024 року було укладено трудовий договір №26, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з 26 серпня 2024 року строком до 26 серпня 2025 року (п.1.7 договору) (а.с.5-6).

Зібрані у справі докази вказують на добровільне волевиявлення позивачки працювати на умовах і у період, що визначені у трудовому договорі.

Тобто, позивачка надала згоду на призначення її на посаду вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з 26 серпня 2024 року строком до 26 серпня 2025 року за строковим трудовим договором, яким передбачене звільнення після закінчення визначеного сторонами строку договору.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачкою на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Місцевий суд помилково вважав, що звернення ОСОБА_1 про укладення безстрокового договору, викладене у листі від 20 червня 2025 року та відмова їй у цьому відповідачем у листі від 25 червня 2025 року за вихідним №140, подальше звільнення з роботи і прийняття на її посаду іншої особи є беззаперечним доказом того, що звільнення є незаконним, оскільки проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 23 КЗпП України.

При цьому, посилання суду на постанови Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі №127/29926/23 та від 19 лютого 2025 року у справі №339/530/23 щодо наявності обов`язку у роботодавця інформувати працівника про вакансії, які передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору не заслуговують на увагу, оскільки обставини цієї справи не є релевантними обставинам, встановленим у зазначених постановах. Зокрема, в цих справах позовні вимоги ґрунтувались на тому, що строкові трудові договори не були переведені у безстрокові після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1- 5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років». Разом з тим, у даній справі строковий трудовий договір укладався не у відповідності до припису Закону, який в подальшому був визнаний неконституційним, а за згодою сторін.

За вказаних умов саме сторони визначають строк його дії і жодна з них не має права вимагати поновлення контракту за відсутності згоди іншої сторони.

Поновлюючи позивачку на посаді, місцевий суд не врахував, що чинним законодавством не передбачено можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки не доведено вказані у позовній заяві факти порушення трудових прав позивачки з боку відповідача.

Установивши, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір, за умовами якого позивачку правомірно звільнено у зв`язку із закінченням строку цього трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими, а тому рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що за вимогами апеляційної скарги відповідач просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції, однак апеляційна скарга не містить мотивів незгоди із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, а тому рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року в цій частині слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та стягнення із Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року слід залишити без змін.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 6, статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ЗУ «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою про поновлення її на роботі. За позовною вимогою про стягнення моральної шкоди позивачка не звільнена від сплати судового збору.

Отже, з урахуванням зазначеного, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача в частині відмови у задоволенні позовної вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди, із ОСОБА_1 на користь Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453, 44 грн.

У зв`язку з тим, що позивачка звільнена від сплати судового збору за позовною вимогою про поновлення на роботі, сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 1 453, 44 грн підлягає компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді вчителя початкових класів Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області та стягнення із Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Диківської гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453, 44 грн.

Компенсувати Диківській гімназії Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453, 44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.02.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник