Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №632/1747/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1747/25

провадження № 2/632/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 рокум. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2025 року позивач в особі свого представника за довіреністю Бережної Марини Віталіївни засобами електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором без номеру від 14.02.2015 року станом на 13.08.2025 року у розмірі 73574,12 грн., з яких: 61009,54 грн. – заборгованість за кредитом та 12564,58 грн. – заборгованість по відсоткам, а також судові витрати за розгляд справи у суді у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обгрунтування позову було зазначено, що 14.02.2015 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав анкету-заяву та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг позивача. Позивач вказав, що за умовами вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених сторонами. Відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, чим порушив вимоги статей 509, 526 та 1054 ЦК України, тобто ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань, що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 29.09.2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, наданий час сторонам по справі для подання усіх заяв по суті позову (а.с.105).

Позивач та його представник про вказану ухвалу були повідомлені належним чином засобами електронного суду у порядку ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.107-108), а відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України (а.с.109). Відзив від відповідача не надходив.

Заяви, клопотання від сторін не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися.

Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Первинно 14.02.2015 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.40).

02.05.2018 року відповідач актуалізував свої дані у позивача шляхом підписання паспорту кредиту з відповідними даними про кредитування (а.с.36-37).

19.11.2021 року відповідач підписав надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.91-102), які містили умови про розмір процентів при користуванні коштами позивача з боку відповідача та інші умови діючого між сторонами договору.

Для отримання банківських послуг відповідач отримав у позивача дві банківські картки, дані про які позивачем суду надані не були, а тому встановити строк дії договору між сторонами, який визначається строком видачі банківської картки не видається можливим. В той же час, враховуючи продовження на строк дії воєнного стану усіх без виключення банківських карток вважати договір між сторонами припиненим у суду немає підстав, а тому суд вважає, що договір між сторонами діяв в межах заявлених позивачем вимог.

Активні правовідносини між сторонами відбувалися до 08.08.2025 року, оскільки відповідач намагався постійно поповнювати свій від`ємний баланс по карті, який утворився у період з 22.02.2023 року до часу нарахування позивачем заборгованості. До цього часу відповідач наявну заборгованість, включаючи проценти постійно перед позивачем погашав. Це підтверджує виписка за договором №б/н від 15.08.2025 року (а.с.41-49), яку суд приймає як належний доказ розрахунку заборгованості відповідача.

Вирішуючи справу по суті, суд повністю погоджується із вимогами позивача, викладеними у позовній заяві, оскільки відповідач особисто підписала у 2021 році заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у позивача, де були викладені як умови використання усіх емітованих позивачем карток, у тому числі отриманої відповідачем картки, так і те, що користування коштами позивача є платним та при порушенні зобов`язань виникає відповідальність у вигляді збільшених відсотків, які саме відповідач як користувач повинен сплатити позивачу в разі, якщо він вчасно не поверне позивачу кошти, що має місце в даній справі, оскільки заборгованість утворилася після 22.02.2023 року.

Зауважень до розрахунку заборгованості, наведеному позивачем у виписці по рахунку як первинному бухгалтерському документ, суд не має та з ним погоджується, у тому числі щодо тіла кредиту та процентів, нарахованих відповідачці.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Окремо суддя зазначає, що як вбачається з правового висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості є підставою для кредитора на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Також суддя зазначає, що із правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відносно даної справи, суд зазначає, що укладений між сторонами договір припинив дію після надходження від позивача позовної заяви до суду, тобто 18.09.2025 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-14, 76-82, 141, 259, 263-265, 274-275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суддя

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 14.02.2015 року, який припинив дію між сторонами 18.09.2025 року, станом на 13.08.2025 року у розмірі 73574,12 грн. (сімдесят три тисячі п`ятсот сімдесят чотири грн. 12 коп.), з яких: 61009,54 грн. – заборгованість за кредитом та 12564,58 грн. – заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Копію рішення направити позивачеві засобами електронного суду у порядку ч.5 ст.272 ЦПК України, а відповідачу засобами поштового зв`язку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 16 лютого 2026 року.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ – 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, тел. 056-789-60-21

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 07.09.2004 року, РНОКПП – НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя - Олег КОЧНЄВ