Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №638/20862/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/20862/24

Провадження № 1-кп/638/1093/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024221200002231 від 26.10.2024 у відношенні :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олексіївка Первомайського району Харківської області, з загальною середньою освітою, військовослужбовця за контрактом на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимого, останній раз засуджений вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25.10.2023 за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України, умовно-достроково звільнений ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 із застосуванням ст. 81-1 КК України для проходження військової служби, зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч.1 ст. 393 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.10.24 близько 17:30 під час здійснення конвоювання на службовому транспорті солдата ОСОБА_4 , з другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харків) ТУ ДБР у м. Полтаві до ДУ «Харківській слідчий ізолятор», у останнього виник злочинний спрямований на втечу з-під варти та останній повідомив, щодо погіршення самопочуття, у зв?язку із чим конвойним нарядом, що складався із начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанта ОСОБА_5 та командира взводу охорони та патрульно-постової служби роти ВСП ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенанта ОСОБА_6 , прийнято рішення, щодо доставлення солдата ОСОБА_4 до КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. МЕЩАНІНОВА», що розташована за адресою: м. Харків, в?їзд Балакірєва, буд. 3-А.

В подальшому, в цей же день по приїзду до вказаної лікарні та зайшовши до приміщення у складі конвою, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, розуміючи те, що він взятий під варту в умовах Державної Установи «Харківський слідчий ізолятор», та наразі перебуває під конвоєм, те що в нього не має будь-яких законних підстав для залишення місця перебування під вартою без відповідного дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, направлених проти інтересів правосуддя в частині забезпечення виконання ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно нього, з метою ухилитися від подальшого відбування покарання, шляхом обману, попросився до туалетної кімнати у зв?язку із чим у складі конвоїра сержанта ОСОБА_7 , направились туалетної кімнати, що розташована на першому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. МЕЩАНІНОВА», що розташована за адресою: м. Харків, в?їзд тБалакірєва, буд. 3-А.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на втечу з-під варти, ОСОБА_4 , зайшов один до туалетної кімнати, що знаходиться на першому поверсі зазначеної лікарні, прикрив двері та скористався відсутністю належного нагляду з боку конвоїра сержанта ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом направленим на втечу з під варти, скориставшись вікном, що знаходиться у стіні туалетної кімнати, виліз через нього на вулицю, після чого попрямував у невідомому напрямку, тим самим скоїв втечу з-під варти, однак наступного дня був затриманий в місті Харкові.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 393 КК України, як втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебувала в попередньому ув`язненні.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України, тобто – втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебувала в попередньому ув`язненні.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненому розкаявся.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 393 КК України, тобто втеча з-під варти, вчинена особою, яка перебувала в попередньому ув`язненні.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Олексіївка Первомайського району Харківської області, з загальною середньою освітою, військовослужбовець за контрактом на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 21.05..2023 за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України, 23.05.2024 умовно-достроково звільнений на невідбуту частину покарання на 4 роки 9 місяців 12 днів за ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 21.05.2024 із застосуванням ст. 81-1 КК України для проходження військової служби, зареєстрований та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря нарколога не перебуває.

Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, є рецидив злочинів та вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив нетяжкий злочини.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На підставі ч. 1ст. 71 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне до відбуття покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вирокомПервомайського міськрайонного суду Харківської області від 25.10.2023 за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільні позови у справі не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України та призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вирокомПервомайського міськрайонного суду Харківської області від 25.10.2023 за ч. 4 ст. 70, ч. 4 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1