Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №398/6519/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/6519/25

провадження №: 2/398/744/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"16" лютого 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК ЄВРОКРЕДИТ”, представник позивача адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 08 жовтня 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 447,75 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2022 первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у формі заяви-договору № TDB.2022.0413.800 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідно до якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи, на яку встановлено кредитний ліміт згідно з умовами договору.

Відповідач порушила умови договору, внаслідок чого станом на 03.09.2024 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 27 447,75 грн, з яких 9 837,94 грн становить заборгованість за кредитом та 17 609,81 грн — заборгованість за відсотками. На підставі договору про відступлення права вимоги від 03.09.2024 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а 27.12.2024 — до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ»

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з розбіжностями у написанні прізвища відповідача (« ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ») у позовній заяві. 17 листопада 2025 року представник позивача усунув недоліки, подавши заяву, в якій уточнив правильне прізвище відповідача — ОСОБА_1 , та пояснив, що попередня редакція містила технічну помилку, яка не впливає на ідентифікацію особи, оскільки РНОКПП та паспортні дані в усіх документах збігаються. Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за уточненими даними. У зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Сердюк Н.В., на підставі протоколу автоматизованого розподілу від 05 січня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Орловському В.В.. Ухвалою суду від 06 січня 2026 року справу прийнято до провадження, розгляд розпочато спочатку в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві та окремому клопотанні просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку шляхом надсилання судової повістки за адресою її реєстрації, підтвердженою органом реєстрації місця проживання. До суду повернулося зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини невручення «адресат відсутній», що відповідно до вимог ЦПК України вважається належним повідомленням сторони. Відзиву, заяв або клопотань від відповідача не надійшло.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Укладення кредитного договору та видача коштів.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 13.01.2022 року, ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а кредитор АТ «МЕГАБАНК» виконав переддоговірний обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій. Паспорт підписаний власноручно відповідачем. У паспорті зокрема вказані такі умови кредитування: тип кредиту — відновлювальна кредитна лінія з пільговим періодом із лімітом від 0 до 200 000 грн, строк кредитування — 12 місяців з правом автоматичної пролонгації, базова процентна ставка 56% річних, орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30%. Позичальник має щомісячно вносити мінімальний обов`язковий платіж, а за супровідні послуги, такі як видача готівки за рахунок кредитних коштів, встановлена комісія у розмірі 4% від суми операції. Наслідком прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є застосування процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 80,00% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

13 січня 2022 року АТ «МЕГАБАНК» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 09804119) та ОСОБА_1 уклали споживчий кредитний договір у формі Заяви-Договору № TDB.2022.0413.800 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Відповідач власноручно підписала цей договір. У документах банку прізвище відповідача помилково вказане як « ОСОБА_2 », проте за паспортними даними та РНОКПП особою, яка уклала договір, є ОСОБА_1 .

За змістом договору відповідачу було відкрито поточний рахунок у гривні НОМЕР_1 , видано платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards № 4653694327604163 та надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з такими основними умовами:

• кредитний ліміт — до 200 000 грн;

• строк кредиту — 12 місяців;

• строк дії договору (п. 8 договору): набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою;

• базова процентна ставка — 56% річних (0,0001% протягом пільгового періоду до 62 днів);

• відповідальність сторін: п. 8.11 Додатку 1 до договору Тарифний пакет todobank — процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту — 80% річних за весь період прострочення;

• реальна річна процентна ставка — 87,30% річних.

Відповідно до п. 4 зазначеного договору банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.

Позивач також надав Додаток № 1 до договору (Тарифний пакет «todobank»), що є невід`ємною частиною Договору № TDB.2022.0413.800 від 13.01.2022 р. та визначає конкретні ставки, комісії та умови обслуговування карткового рахунку. У ньому зазначено, що строк кредитування становить 12 місяців, а у розділі «Відповідальність» вказано, що у разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за кредитною лінією застосовується процентна ставка 80% річних (п. 8.11).

Фактичне використання ОСОБА_1 кредитного ліміту за зазначеним кредитним договором підтверджується наданими позивачем виписками з її банківського рахунку у АТ «МЕГАБАНК» та випискою з рахунку, що сформована у програмному комплексі Національного банку України (Єдина інформаційно-облікова система НБУ). Загальна сума використаного кредитного ліміту (заборгованість за основним боргом) складає 9 837,94 грн. Остання видаткова операція (використання коштів безпосередньо боржником) за рахунок кредитного ліміту була здійснена 28 квітня 2022 року (дата обробки операції 02.05.2022) на суму 60,00 грн (списання коштів у торговому POS-терміналі). Після цієї дати рух коштів у дебеті рахунку стосувався виключно нарахування банком процентів, перенесення боргу на прострочені рахунки, технічного перенесення заборгованості між рахунками та зміни плану рахунків у зв`язку з ліквідацією АТ «МЕГАБАНК» та завантаженням даних до ЕІОС НБУ.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості.

Згідно з виписками з рахунку відповідача та довідкою-розрахунком заборгованості первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК», відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, сплачувала заборгованість лише частково, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 за кредитним договором нарахована заборгованість в розмірі 27 447,75 грн, з яких 9 837,94 грн становить заборгованість за кредитом (основний борг) та 17 609,81 грн — заборгованість за відсотками.

Кредитний договір передбачає строк кредитування — 12 місяців. Цей строк обраховується від дня здійснення платежу з використанням кредитного ліміту (ч. 1 ст. 1069 ЦК України). Кредитний ліміт фактично використовувався ОСОБА_1 у період з першої видаткової операції 13.01.2022 (дата обробки операцій з видачі готівки 14.01.2022) до дати останньої видаткової операції з використанням кредитного ліміту 28.04.2022 (оброблена банком 02.05.2022, що відображено у виписці АТ «МЕГАБАНК»). Строк кредитування тривалістю 12 місяців від дати останнього використання коштів таким чином завершився 28.04.2023.

Згідно з випискою первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК», сформованої безпосередньо у програмному комплексі банку, станом на 02.12.2022 заборгованість за нарахованими відсотками становила 3 635,94 грн. Протягом періоду до завершення строку кредитування (з 03.12.2022 до 28.04.2023 включно) згідно виписки з програмного комплексу НБУ додатково нараховано 2 542,34 грн відсотків (623,27 грн у січні 2023 року, 603,75 грн у лютому, 668,44 грн у березні та 646,88 грн у квітні). У цей період платежів на погашення заборгованості боржником не здійснювалося, остання оплата відбулася 06.05.2022.

Таким чином, розрахунок відсотків на вказану дату завершення строку кредитування, тобто 28.04.2023, виглядає так: 3 635,94 (борг на 02.12.22) + 2 542,34 (нарахування до кінця строку) = 6 178,28 грн.

Решта процентів у сумі 11 431,53 грн згідно з виписками нараховані після завершення цього строку, а саме у період з 29.04.2023 до 02.09.2024.

Перехід права вимоги.

03 вересня 2024 року АТ «МЕГАБАНК» (в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» за результатами електронного аукціону уклали договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до відповідача. Зазначене підтверджується Витягом з Реєстру договорів (Додаток № 1 до Договору № GL1N426240), у якому вказано про відступлення права вимоги за кредитним договором № TDB.2022.0413.800 від 13.01.2022 року, укладеним із ОСОБА_1 (у реєстрі помилково вказано « ОСОБА_2 », проте РНОКПП НОМЕР_2 збігається). Оплатність вказаного договору підтверджується копією Платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23 425 777,00 грн, перерахованою ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» на користь АТ «МЕГАБАНК» за лот № GL1N426240 згідно з протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, згідно з яким право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача. Факт переходу права вимоги підтверджується Витягом з Реєстру договорів (Додаток № 1 до Договору № 1/12), де зафіксовано відступлення вимог до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2022.0413.800. Повне виконання фінансових зобов`язань за цим договором та його оплатність підтверджуються трьома платіжними інструкціями на загальну суму 22 730 000,00 грн: № 1074 від 27.12.2024 року (на суму 8 030 000,00 грн), № 1091 від 31.01.2025 року (на суму 9 200 000,00 грн) та № 1822 від 22.09.2025 року (на суму 5 500 000,00 грн).

Норми права, які застосував суд.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Правові висновки Верховного суду, що застосовані у справі

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила такі висновки про правильне застосування норм права.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

У постанові ВС від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 сформульовано висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) зробила висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Цей висновок застосований також і в інших постановах Верховного суду, зокрема, постановах ВС від 24 липня 2019 року у справі № 755/20484/15-ц, від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № TDB.2022.0413.800 від 13.01.2022 року. Відповідач власноручно підписала цей договір, а отже була обізнана з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків, та погодилася з ними.

Належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів підтверджується виписками з рахунків відповідача, які свідчать про фактичне використання ОСОБА_1 кредитного ліміту на суму 9 837,94 грн у період з часу здійснення першої видаткової операції 13.01.2022 до дати останньої здійсненої нею видаткової операції з безпосереднім використанням кредитного ліміту 28.04.2022 (дата обробки операції банком 02.05.2022). Відповідач сплатила заборгованість лише частково. Оскільки зобов`язання з повернення кредиту не було виконано в повному обсязі, вимога про стягнення залишку тіла кредиту у зазначеному розмірі (9 837,94 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Кредитний договір передбачає строк кредитування — 12 місяців. Такі ж умови викладені у паспорті споживчого кредиту та наданих позивачем тарифах банку у пакеті «todobank». Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК України, яка врегульовує правовідносини щодо кредитування рахунка, цей строк обраховується від дня здійснення платежу з використанням кредитного ліміту. Кредитний ліміт фактично використовувався відповідачем у період з 13.01.2022 до дати останньої видаткової операції з використанням кредитного ліміту 28.04.2022. Строк кредитування тривалістю 12 місяців, таким чином, слід відраховувати з дати кожного використання ОСОБА_1 коштів з використанням кредитного ліміту. Тому строк кредитування розпочався 13.01.2022 і завершується через 12 місяців після здійснення останньої операції з використання кредитного ліміту боржником, а саме 28.04.2023. Відповідно до даних банківських виписок, у цей період нарахована заборгованість за процентами на загальну суму 6 178,28 грн.

При цьому відсутні належні, допустимі і достатні докази пролонгації саме строку кредитування. Паспорт споживчого кредиту від 13.01.2022, у якому згадано про автоматичну пролонгацію строку кредитування, не встановлює умови договору, а є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця щодо інформування споживача про різні пропозиції кредитодавця (ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», правовий висновок ВС у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20). Водночас у кредитному договорі умови щодо пролонгації саме строку кредитування відсутні. Умови щодо автоматичної пролонгації строку дії договору (п. 8 Заяви-Договору) не змінюють умов його індивідуальної частини, якою чітко визначено, що строк кредиту становить 12 місяців. Тобто умова про те, що сам договір діє довше або пролонгується (3 роки), не означає автоматичного продовження періоду, за який можна нараховувати проценти за користування тілом кредиту за початковою ставкою (56%). Будь-які неясності у договорі суд тлумачить на користь споживача (принцип contra proferentem). Посилання у тексті договору на його публічну частину, що розміщена на сайті АТ «МЕГАБАНК», суд не може тлумачити як таке, що визначає умови щодо строку кредитування, адже текст цієї публічної частини договору суду не наданий і відсутні докази того, що відповідач з ним ознайомилася і його підписала (аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц).

Враховуючи висновки ВП ВС, викладені у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування до 28.04.2023 у розмірі 6 178,28 грн, суд визнає обґрунтованими.

Після завершення строку кредитування банк продовжив нарахування заборгованості за процентами на підставі умов кредитного договору, що передбачають відповідальність боржника за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту у формі застосування процентної ставки 80% річних. Згідно з наданими виписками та довідкою-розрахунком, у період з 29.04.2023 по 03.09.2024 банк нарахував заборгованість за відсотками у розмірі 11 431,53 грн. Такі нарахування, здійснені після спливу строку кредитування, не є платою за «користування кредитом», що передбачена абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК, а натомість є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, що передбачена ст. 625 ЦК України. При цьому сторони врегулювали у договорі відмінну від зазначеної у цій статті ставку процентів: замість 3% річних від простроченої суми встановили вищу ставку — 80%. Однак ці нарахування після завершення строку кредитування були здійснені у період воєнного стану в Україні, тому на підставі норм п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України позичальник ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, а відповідні нарахування підлягають списанню кредитодавцем. Тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що до позивача на підставі описаного вище ланцюга договорів про відступлення права вимоги (від 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та від 27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ») перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості у розмірі 16 016,22 грн, з яких 9 837,94 грн становить заборгованість за кредитом (основний борг) та 6 178,28 грн — заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 2 422,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам (16 016,22 грн від заявлених 27 447,75 грн), тобто у сумі 1 413,51 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, що був укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС». До договору додано Додаток № 2 (прейскурант) та Реєстр боржників від 21.07.2025, у яких наведено опис послуг та зазначено ОСОБА_1 як особу, щодо якої доручено здійснення заходів зі стягнення. Також надано ордер представника ОСОБА_4 від 11.08.2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг № 12111148 від 14.08.2025 року, відповідно до якого позивачу надано послуги професійної правничої допомоги (юридичний та фінансовий аналіз боржника, а також складання, підписання та подання до суду позовної заяви) щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 11 200 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суду у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу мають бути стягнуті пропорційно сумі задоволених позовних вимог (16 016,22 грн від заявлених 27 447,75 грн), а саме у розмірі 2 917,52 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № TDB.2022.0413.800 від 13.01.2022 року у розмірі 16 016 (шістнадцять тисяч шістнадцять) гривень 22 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 413 грн 51 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 917 грн 52 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 16 лютого 2026 року.

Суддя В.В. Орловський