Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №758/9486/24 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 758/9486/24

Номер провадження 2/404/2360/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького

в складі: головуючого судді – Мохонько В.В.,

за участі секретаря – Суркової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому, в порядку загального провадження, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання договору про споживчий кредит № 3769469 від 06.09.2021 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3769469 від 06.09.2021 року в розмірі 39 875,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики про споживчий кредит № 3769469.

15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3769469.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3769469.

Враховуючи те, що відповідач всупереч умов надання кредиту, не повертає кредитні кошти, представник позивача просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 02.08.2024 року вказані матеріали позовної заяви передано на розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограда в порядку статті 31 ЦПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мохонько В.В. для розгляду справи.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.10.2024 рокуприйнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

12.11.2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити.

Від представника позивача 19.11.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

12.11.2024 року, через канцелярію суду, представником відповідача Богачевського Д.В. подано зустрічну позовну заяву про визнання договору про споживчий кредит № 3769469 від 06.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та невідомою особою від імені ОСОБА_1 недійсним, здійсненні розподілу судових витрат та стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що 04.09.2021 року під час перебування відповідача в м. Києві у нього був викрадений мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8 Pro, який належав йому на праві власності.

У подальшому з 04.09.2021 року по 07.09.2021 року невстановлена слідством особа, використовуючи викрадений телефон відповідача почала оформлювати кредитні договори на ім`я відповідача. Шахрайським шляхом невстановлена особа оформила кредит на 5 000,00 грн. в компанії «МІЛОАН» (договір №3769469), на 1 500,00 грн. в компанії «Алекс Кредит» (договір №5267483), на 1 495,00 грн. в компанії «Інстафінанс» (договір №57373768), на 5 500,00 грн. в компанії «Манівео», на 4 000,00 грн. в компанії «Авентус Україна» (договір № 4732216), на 10 000,00 грн. в компанії «ЛінеураУкраїна» (договір № 2331363), на 1 000,00 грн. в компанії «ССЛоун» (договір № 3619792), на 5 000,00 грн. в компанії «Містер Кеш» (договір № 1027324).

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12021105100003727.

Крім того, ОСОБА_1 наполягає на тому, що кредитний договір був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора «S94626», який був надісланий на телефонний номер « НОМЕР_1 », а не на номер « НОМЕР_2 », який був зазначений в анкеті – заяві на кредит, як номер телефону відповідача.

Вважає, що представником ТОВ «Коллект центр» не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт оформлення саме відповідачем кредитного договору.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.11.2024 рокузустрічну позовну заяву №758/9486/24 (номер провадження 2/404/2806/24) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання договору про споживчий кредит №3769469 від 06.09.2021 року недійсним об`єднано в одне провадження з первісним позовом №758/9486/24 (номер провадження 2/404/2360/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, присвоївши єдиний номер №758/9486/24 (номер провадження 2/404/2360/24). Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

16.12.2024 року представником ТОВ «Коллект центр» до суду через систему «Електронний суд» подано відзив на зустрічний позов, яким вимоги у не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, пославшись на те, що ТОВ «Коллект центр» не є належним відповідачем, оскільки Кредитний Договір був укладений з ТОВ «МІЛОАН», а ТОВ «Коллект центр» повинно бути співвідповідачем по справі. Проте, клопотання про залучення ТОВ «МІЛОАН» відповідачем по справі представником Богачевського Д.В. не заявлялось.

Крім того, як вважає представник ТОВ «Коллект центр», доказів недійсності укладеного кредитного договору ОСОБА_1 не надано, посилання на те, що зазначений номери телефону та електронна адреса не належать відповідачу не доведена належними доказами.

Щодо відкриття кримінального провадження № 1202110510000372, то відповідачем до суду не подано вирок суду, хоча з моменту подачі заяви пройшло більше трьох років. Поданий до суду Витяг з ЄРДР не доводить факт не підписання ОСОБА_1 . Договору.

Ухвалами Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.02.2025 року за клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

26.02.2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотанням представника відповідача про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» копії документів.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.04.2025 рокуза клопотанням представника відповідача витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» документи.

У зв`язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» найменування Кіровського районного суду міста Кіровограда змінено на Фортечний районний суд міста Кропивницького.

УхвалоюФортечного районного суду міста Кропивницького від 16.09.2025 рокузакрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та розгляд справи просив провести у його відсутність.

Відповідач та його представник до суду не з`явилися, повідомлялися, представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких просив розгляд справи провести у їх відсутності та залишити без задоволення позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Дослідивши матеріали справи, суд первісний позов задовольняє, а в зустрічному відмовляє із наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 06.09.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3769469.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 06.09.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 21.09.2021 року.

У відповідності до п. 1.5.1, 1.5.2. Договору, комісія за надання кредиту 1 000,00 грн., яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1 125,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

П. 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій т; оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електроннога підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронний повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4. Договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3769469.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3769469.

Згідно п. 2.1 договору, сторони погодили, що первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору.

Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3769469 в розмірі 39 875,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 33 875,00 грн. – сума заборгованості за нарахованими процентами, 1 000,00 грн. – заборгованість за комісією.

Обґрунтовуючи поданий позов, представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» зазначила, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, заборгованість не погасив. Враховуючи укладені договори факторингу, відступлення права вимоги , позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 39 875,00 грн.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За змістом ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронна форма представлення інформації - спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації. Електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною; електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 3, 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, підпис відповідача в договорі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором прирівнюється до його власноруч здійсненого підпису.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (чч. 1-3 ст. 207 ЦПК України).

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що кредитний договір № 3769469 від 06.09.2021 року підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без верифікації клієнта, проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відтак, підписання відповідачем кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами.

Зміст кредитного договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

Листом від 25.04.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250416/3312-БТ АТ КБ «Приват Банк» повідомив про те, що на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , за період з 06.09.2021 року по 06.10.2021 року було зарахування грошових коштів у сумі 5 000,00 грн.

Долученою до листа копією виписки АТ КБ «Приват Банк» підтверджено факт перерахування грошових коштів (06.09.2021 року в розмірі 5 000,00 грн.) та факт належного виконання первісним кредитором взятих на себе зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Суд приходить до висновку щодо доведеності укладення між первісними кредитором та відповідачем кредитного договору та перерахування на банківський рахунок відповідача кредитних коштів.

Посилання у відзиві на позовну заяву щодо відсутності доказів отримання відповідачем грошових коштів за укладеним кредитним договором, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються долученим до матеріалів справи листом від 25.04.2025 року № 20.1.0.0.0/7-250416/3312-БТ АТ КБ «Приват Банк» та випискою з банківської картки відповідача.

Враховуючи те, що вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику. Тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. підлягає задоволенню.

За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В поясненнях від 15.09.2025 представник відповідача зазначає, що відповідач є учасником бойових дій, а тому має право на пільги.

Учасники бойових дій дійсно мають ряд пільг, проте, пільги щодо списання відсотків регулюються безпосередньо п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 01.08.2021), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Стороною відповідача на підтвердження проходження ним військової служби, надано військовий квиток виданий відповідачу 21.10.2022 року, посвідчення УБД видане 29.08.2023 року.

Згідно із розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» відсотки нараховано до 23.02.2022 року.

Таким чином, в період нарахування відсотків за Договором про споживчий кредит № 3769469 відповідач не був призваний на військову службу.

При цьому, відсутні докази із якого моменту відповідач був призваний на військову службу, вбачається лише, що військовий квиток був виданий 21.10.2022 року. Тобто, відповідні докази на підтвердження проходження військової служби не стосуються предмету доказування, а тому є неналежними.

З урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, оскільки нараховані до 23.02.2022 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Враховуючи, що до теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, заборгованість не сплатив, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 422,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру правничої допомоги представник позивача надав укладений між ТОВ «Коллект Центр» і адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» договір № 07-06/2024 про надання правової допомоги від 07.06.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 354 від 01.07.2024 року, витяг з Акту №2 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 року.

За вказаного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору про споживчий кредит № 3769469 від 06.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та невідомою особою від імені ОСОБА_1 недійсним, суд вважає, що в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 04.09.2021 року в нього був викрадений мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 8 Pro, в зв`язку з чим за даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12021105100003727.

Вказує, що кредитний договір був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора «S94626», який був надісланий на телефонний номер « НОМЕР_1 », а не на номер « НОМЕР_2 », який був зазначений в анкеті – заяві на кредит, як номер телефону відповідача.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без верифікації клієнта, проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відтак, підписання відповідачем кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами.

ОСОБА_1 не спростував факт укладення оспорюваного договору та отримання кредитних коштів.

Щодо посилань відповідача на відкрите кримінальне провадження за його зверненням, відомості про що внесені в ЄРДР за № 12021105060001771 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185 КК України, суд зазначає, що судове рішення має преюдиційне значення, не є доказом, а може бути використано лише при вирішенні питання допустимості доказів. Таке рішення має набути законної сили та встановлювати порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією Україниі міжнародними договорами.

Проте суду не надано копії вироку суду, що набрав законної сили за заявою відповідача про вчинення крадіжки, саме по собі кримінальне провадження не є належним та допустимим доказом, який суд має врахувати при ухвалені рішення після розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, позивач просить визнати недійсним договір про споживчий кредит №3769469 від 06.09.2021 року, сторонами в якому є ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан». У справі за позовом про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 року у справі № 707/2462/17 (провадження № 61-252св23) зазначено, що у разі пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

Позивач визначив відповідачем ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а не ТОВ «Мілоан», як сторону оскаржуваного договору, клопотань про заміну належного відповідача позивачем не подавалось.

Отже, належним відповідачем у даній справі є ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор та безпосередня сторона договору, який оскаржується, тому суб`єктний склад у даній справі неналежний, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання договору про споживчий кредит № 3769469 від 06.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та невідомою особою від імені ОСОБА_1 недійсним, то відповідно до ст.141 ЦПК України відсутні підстави для компенсації понесених ОСОБА_1 судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, інше суперечить принципу законодавству, наведених норм права.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 3769469 від 06.09.2021 року в розмірі 39 875,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та 13 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про визнання договору про споживчий кредит № 3769469 від 06.09.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» та невідомою особою від імені ОСОБА_1 недійсним, здійсненні розподілу судових витрат та стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 16.02.2026 року

Суддя

Фортечного районного суду

міста Кропивницького Віталіна МОХОНЬКО