Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №344/1513/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1513/26

Провадження № 3/344/927/26

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Хоростіль Р.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 ,

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 19 січня 2026 року о 15год. 15хв. по вул. Тролейбусна, 10 в м. Івано-Франківськ водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Tesla» номерний знак НОМЕР_1 та залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.10.а ПДР України.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнала та пояснила, що моменту удару вона не відчула, тому не зупиняючись поїхала далі в справах.

Роз`яснивши ОСОБА_1 вимоги ст. 268 КУпАП,заслухавши її пояснення та дослідивши матеріали справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ст. 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції зазначено про порушення ОСОБА_1 вимоги пункту 2.10а Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративногоправопорушення працівником поліції до протоколу долучено копію схеми місця ДТП, пояснення ОСОБА_2 та відеозапис з місця події.

Натомість на доданому до протоколу відеозаписі з місця події зафіксований лише факт складання протоколу працівниками поліції та огляд пошкоджень транспортного засобу.

В якості свідків жодних осіб в протоколі не зазначено, будь-яких інших доказів працівником поліції до нього не додано, а долучених не достатньо для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення.

В той же час залишення місця пригоди є умисною дією – тобто особа має усвідомлювати свою причетність до пригоди.

Те, що ОСОБА_1 визнала вину за ст. 124 КУпАП на наявність умислу на залишення місця ДТП не впливає, оскільки умисел на це правопорушення повинен бути на момент його вчинення. Визнання вини за ст. 124 КУпАП може бути зроблено особою і після цього.

За наявності розумного сумніву в усвідомленні факту вчинення ДТП ОСОБА_1 , підстав вважати, що вона умисно залишила місце ДТП, до якої була причетна, немає. Відсутність усвідомлення в цих обставинах є відсутністю складу правопорушення, тобто його суб`єктивної сторони.

Суд принагідно зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.

Отже, встановлюючи відповідно до ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у справі відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Роман ХОРОСТІЛЬ