Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №188/991/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/991/25

Провадження № 2-а/188/9/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Бібікова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (с. Росішки Синельниківського району Дніпропетровської області)

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання незаконною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 13 березня 2025р. ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 56 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000, 00 грн. На переконання позивача, постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

21.02.2025р. працівниками поліції його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де на нього було складено протокол про те, що він не з`явився за повісткою на 14:00 годину 16.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив вимоги абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Між тим, як зазначає позивач, він жодного разу не отримував повістки чи повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогою прибути 16.11.2024 року.

В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 викликався за повісткою засобами поштового зв`язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» № 0610203278481 від 04.11.2024 року), на 16.11.2024р. на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення даних, не прибув в порушення абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період воєнного стану, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач посилається на те, що працівники ТЦК та СП є державними службовцями і на них поширюється дія Закону «Про державну службу».

Стаття 8, ч. 1 Закону України «Про державну службу» визначає основні обов`язки державного службовця, зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.

На переконання позивача, посадові особи ТЦК та СП зобов`язані у визначений законом спосіб повідомляти про виклик (жодних повісток із вимогою прийти в ТЦК та СП позивач не отримував). При винесенні постанови посадова особа ТЦК та СП посилається факти, які не підтверджуються доказами (отримання позивачем, але ігнорування повістки про обов`язкову явку).

Підсумовуючи, позивач вважає, що справу про адміністративне правопорушення було розглянуто без дотримання встановленого законом порядку такого розгляду, що є порушенням вимог ст.ст. 251, 279, 278, 280 КУпАП.

Позовна заява містить вимогу про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 26.08.2025р. та від 06.02.2026р. Відзив на позов до суду не надходив.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Як встановлено судом на підставі відповідної постанови, постановою № 56 від 13.03.2025р., яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, останнього визнано винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення (штраф) в розмірі 17 000,00 грн.

Згідно з постановою особою, яка винесла постанову, встановлено, що ОСОБА_1 викликався за повісткою засобами поштового зв`язку (вкладення до рекомендованого повідомлення АТ «Укрпошта» № 0610203278481 від 04.11.2024 року), на 16.11.2024р. на 14:00 годину до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення даних, не прибув в порушення абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період воєнного стану. Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення від 21.02.2025р. з доказами правопорушення, поясненнями особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанова була винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 21.02.2025р., який містить зауваження позивача про неотримання ним повістки про явку.

Позивач заперечує правомірність постанови з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав.

Правовідносини виникли із дій суб`єкта владних повноважень по притягненню особи до адміністративної відповідальності за КУпАП.

Дослідив докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств,. Установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається я протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

За ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Таким чином, виконуючи обов`язок доказування, відповідач мав би надати докази вчинення позивачем інкримінованого останньому правопорушення, оскільки обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідач правом надання відзиву на позову заяву не скористався, також не скористався правом подання доказів (п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України), не виконав свій процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС, та не надав до суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення (постанови) від 13.03.2025 р. № 56, а саме: що позивач викликався до уповноваженого органу, але злісно ухилявся від неявки.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1ст.72КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення з боку відповідача порядку провадження у справах про адміністративне правопорушення, втім доводи позивача відповідачем не спростовані.

Як встановлено судом, будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 210-1 КУпАП, відповідачем не надано з огляду на наступне.

Як вбачається з інформації про вручення повістки про явку позивачу, повістка прибула до відділення за місцем проживання позивача 09.11.2024 року, тоді як була повернена відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою) 19.11.2024 року.

Тобто, ОСОБА_1 жодним чином не був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 16.11.2024 року, оскільки, як встановлено судом, дійсно не отримував вказаної повістки в зв`язку з поверненням її відправнику 19.11.2024 року.

Дотримання зазначеного обов`язку з боку відповідача відносно позивача не доведено.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція. (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином,оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності, та враховуючи встановлені порушення вимог закону у діях відповідача при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови.

Щодо розподілу судових витрат (судовий збір), то на підставі ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6-10, 12, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 22, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 72-77, 79, 90, 139, ч. 1 та ч. 4 ст. 189, п. 2 ч. 1 ст. 241, ст.ст. 242-246, 250, 251, 255, 271, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 ПТ № 56 від 13.03.2025 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000, 00 грн.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2026р.