Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №202/11868/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11868/25

Провадження № 2-а/202/12/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпра Маринін О.В., за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постановою № 2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року, яку винесено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 на нього накладено адміністративне стягнення, яке передбачено санкцією частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді адміністративного штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн.

Вважає, що постанова № 2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправною та необґрунтованою та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до резолютивної частини вищевказаної постанови, йому стало відомо, що згідно з направленою повісткою через Укрпошту від 16.11.2024 року йому було необхідно 01.12.2024 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з тим що він не з`явився 01.12.2024 року, а прибув самостійно 20.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , то він порушив п. 1 ст. 22 та п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Більш того згідно другого абзацу резолютивної частини вищевказаної постанови, вищезазначені дії щодо не прибуття по повістці 01.12.2024 року стали нібито причиною скоєння мною ще одного порушення передбаченого п.п. 2 п. 1 ст. 37, п. 11 ст. 38 та п. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не надання інформації про своє місце мешкання у зв`язку з прибуттям з іншої місцевості.

Але жодних документів, повісток, викликів, як від ІНФОРМАЦІЯ_3 , так і від ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило, ні простою кореспонденцією, ні рекомендованою кореспонденцією.

Також вказує, що в період з листопада 2024 року по червень 2025 року він не змінював ні місце реєстрації, ні місце проживання (перебування), і залишався за тією ж адресою, яка містилась у військово-облікових документах, а саме АДРЕСА_1 . Він не реєструвався в указаний період на облік ВПО за іншими адресами і про це достовірно було відомо ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом доступу до державних реєстрів.

Згідно примітки ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Також вказує, що при накладенні на нього адміністративного стягнення посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 грубо порушені строки притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, згідно ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно постанови йому необхідно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 01.12.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 було достовірно виявлено, що на цю дату він не з`явився, і це зазначено в самій постанові. Отже граничний строк притягнення його до адміністративної відповідальності закінчився 01.03.2025 року. Про те оскаржувану постанову винесено лише 20.06.2025 року.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № 2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року, яку винесено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 у відношенні нього, а провадження про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідач надав суду відзив, в якому вказав що 16.11.2024 р. засобами ІКС "Оберіг" була автоматично створена і відправлена поштовим оператором «Укрпошта» повістка з трек номером 0610207716386, номер повістки 1214285 згідно якої ОСОБА_1 , повинен був 01.12.2024 з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому лист з повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з поміткою адресат відсутній за вказаною адресою. ОСОБА_1 , не з`явився у зазначену дату і час в повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

10.06.2025 року гр-н ОСОБА_1 , був запрошений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 де відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 був складений адміністративний протокол за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В подальшому адміністративний протокол був розглянутий керівником ІНФОРМАЦІЯ_6 та винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності.

Просить справу розглядати без представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в задоволені позову відмовити.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що постановою № 2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , яке передбачено санкцією частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді адміністративного штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн

В оскаржуваній постанові від 20 червня 2025 зазначено, що ОСОБА_1 не з`явився 01.12.2024 року, а прибув самостійно 20.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив п. 1 ст. 22 та п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто допустив порушення законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у особливий період.

На підставі цього ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни, окрім іншого зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), у п. 21 якої встановлено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Частиною 2 пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 унормовано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі судом встановлено, що відповідачем у справі не надано суду доказів щодо належного вручення повістки позивачу ОСОБА_3 .

Відповідач у відзиві вказав, що на адресу ОСОБА_1 направлена повістка з трек номером 0610207716386, але такий номер не відображається у системі Укрпошта. Будь яких копій конвертів з відмітками Укрпошти також не надано суду.

Відмітки про відсутність адресата або про відмову отримати повістку в наданих суду документах немає.

Отже, судом встановлено, що жодна з умов ч.2 п.41 Порядку №560 для визнання повістки врученою не настала.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд зазначає, що Правила надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою КМУ від 05.03.2009 № 270) зобов`язують працівників пошти у разі відсутності адресата при кур`єрському врученні повідомити його телефоном (за наявності номера) та/або залишити повідомлення в поштовій скриньці (п.82 Правил).

Проте суду не надано жодних доказів того, що співробітник поштового відділення телефонував ОСОБА_1 чи залишав письмове повідомлення про надходження рекомендованого листа.

Таким чином, суд доходить висновку, що Відповідач не забезпечив належного оповіщення Позивача про виклик до ТЦК, Позивач не отримував повістки і не був обізнаний про необхідність явки, а отже у нього не виник обов`язок з`явитися до ТЦК 01.12.2025 о 09 год. 00 хв., а відтак в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а постанова начальник підлягає скасуванню з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.2, 9, 90, 205, 269,286,295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову № 2 по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу на користь держави у розмірі 17000.00 грн. – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. В. Маринін