Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №175/10357/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/10357/25

Провадження № 2-др/175/7/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області в селищі Слобожанське заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала вище вказана цивільна справа, по справі ухвалено рішення суду.

На адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно 2 ст. 246 ЦПК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Статтею 258 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення, у зв`язку із наступним.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників судового розгляду ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішене питання про судові витрати.

Судом встановлено, що канцелярією суду 28 липня 2025 року зареєстровано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися.

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму основного боргу у розмірі 18 777 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) доларів США 71 цент, суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 60 (шістдесят) доларів США 76 центів, в еквіваленті гривні за курсом Національного банку України на день виконання рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 6303,08 грн.

Вказаним судовим рішенням дійсно не було вирішено питання стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що сторонами (позивачем, відповідачем чи їх представниками) під час розгляду справи не було подано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Однак жодна з сторін, яка можливо з поважних причин не могла у встановлений законом строк подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до суду з відповідною заявою, до закінчення судових дебатів у справі, а також до ухвалення рішення по справі, тобто до 05 лютого 2026 року не зверталася. Відповідних заяв та клопотань щодо вище наведеного не заявляли.

Також судом було встановлено, що інших понесених сторонами судових витрат не надано та судом не встановлено.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Вирішуючи вище зазначену вимогу суд бере до уваги надані та добуті докази, а також встановлені судом під час розгляду обставинами та з урахуванням мотивів, з яких суд вважав вставленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суд вважає можливим ухвалити додаткове рішення в цій частині та відмовити в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, оскільки всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що вказані вимоги не підлягає задоволенню повністю, в зв`язку з тим, що під час ухвалення рішення суду по справі судом, позивачем чи його представником під час судового розгляду будь-яких вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу заявлено не було, крім того як встановлено вище судом жодна з сторін, яка можливо з поважних причин не могла у встановлений законом строк подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до суду з відповідною заявою, до закінчення судових дебатів у справі, а також до ухвалення рішення по справі, тобто до 05 лютого 2026 року не зверталася. Відповідних заяв та клопотань стосовно зазначеного не заявляли.

Також судом було встановлено, що інших понесених сторонами судових витрат не надано та судом не встановлено, а тому посилання заявника щодо задоволення цих вимог в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Судом також було встановлено, що ухвалене рішення суду є зрозумілим, судом при розгляді справи досліджені всі обставини справи, розглянуті конкретно всі заявлені позовні вимоги, що були заявлені у позовній заяві, їх формулювання знайшли своє вірне відображення в зазначеному рішенні суду, в рішенні конкретно відображено аналіз обставин справи та правового обґрунтування, проаналізовано надані та добуті судом докази, по всім заявленим позовним вимогам надано висновок суду та в рішенні суду містяться посилання на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача чи його представника на цих вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень – відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 89, 13, 258-259, 261, 263-265, 270 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень – відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко