Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №174/1624/25 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/1624/25

н/п 2/174/91/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Данилюк Т.М.,

за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом вказуючи, що 07.08.2004 позивач зареєструвала шлюб з відповідачем. За період шлюбу, народилася донька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний момент подружжя разом не проживає, шлюбні відносини між сторонами припинились. Сторони перестали розуміти та любити один одного, проживати однією сім`єю, вести домашнє господарство, а також у них з`явились розбіжності в поглядах на сімейне життя, сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, виховання дитини та ведення спільного побуту. Всі зусилля щодо знаходження компромісу між сторонами не дали жодних результатів, тому позивач вважає, що наразі немає можливості збереження сім`ї. На даний час шлюб носить формальний характер та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сумісне життя, примирення, збереження між сторонами сім`ї, позивач вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам. Просить шлюб розірвати, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.01.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

В судове засідання позивач не з`явилася, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином, в позові просила розгляд справи здійснювати без її участі та участі її представника (а.с.3 зв.), її представник надав заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.20).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України (а.с.22), про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Так, факт перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2004, підтверджується копією свідоцтва про одруження, згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом № 102, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 (а.с.4).

Факт наявності у сторін неповнолітньої дитини, підтверджується копією актового запису № 74 з застосунку «Дія» про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Відповідно до п.126 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року, що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).

Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч.3 ст.115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.08.2004, перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітню дитину, спір щодо місця проживання дитини на цей час відсутній, протягом тривалого часу шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, що дає суду підстави для розірвання шлюбу, так як подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим і буде суперечити інтересам сторін, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладеній в постанові від 12.02.2020 у справі 648/1102/19 - витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналізуючи норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд у справі 686/28627/18 від 27.07.2022 дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Разом з тим, в порушення вимог встановлених ст.137 ЦПК України, на підтвердження розміру витрат за надану професійну правничу допомогу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, їх вартості, позивачем не надано будь-яких доказів: а ні акту виконаних робіт, а ні квитанції на підтвердження оплати цих робіт та послуг, що є обов`язковою вимогою закону, а тому в задоволенні цієї частини заявлених вимог слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.104, 110, 112, 113, 114 СК України та керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 223, 247, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 серпня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції Дніпропетровської області, за актовим записом № 102 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.7 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» копію рішення, яке набрало законної сили, направити у Вільногірський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану.

Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк