Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №1512/2-1942/11 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3634/26

Справа № 1512/2-1942/11

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі (заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Акціонерне товариство «Оксі Банк», ОСОБА_2 ) на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Огренич І.В. 22 серпня 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У серпні 2023 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, в якій просило замінити стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Цикл Фінанс» у виконавчих листах № 2-1942/11, виданих 11 лютого 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366,23 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 189415,29 грн.; заборгованість за відсотками - 90328,27 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту - 237139,72 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 277482,95 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3249,00 грн.

При цьому представник заявника посилався на те, що 10 грудня 2012 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1942/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366,23 грн. На виконання вищезазначеного рішення, 11 лютого 2013 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи № 2-1942/11. 27 червня 2014 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчих провадженнях № 41129844, 41129783 у зв`язку із наявною встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Заявник зазначав, що 07 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-54, згідно якого AT «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 . В свою чергу, 07 грудня 2022 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-54-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року. Таким чином, на думку заявника, ТОВ «Цикл Фінанс» с правонаступником стягувача у виконавчих листах 2-1942/11, виданих 11 лютою 2013 року Київським районним судом міста Одеси, що дало останньому право звернутись до суду із даною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року заяву ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі було задоволено.

Замінено стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у виконавчих листах № 2-1942/11, виданих 11 лютого 2013 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366,23 грн. з яких: заборгованість за кредитом 189415,29 грн.; заборгованість за відсотками 90328,27 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту 237139,72 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту 277482,95 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3249,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну стягувача відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що на момент подачі заяви про заміну стягувача виконавчий лист щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не перебували, а також про те, що строк пред`явлення до виконання такого виконавчого документу закінчився.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну стягувача відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, то і на цивільні права ОСОБА_1 така заміна кредитора також впливає.

Крім того, у даному випадку неможливе виконання судового рішення, оскільки судом встановлено відсутність підстав для поновлення АТ «Райффайзен Банк» строків для виконання виконавчого листа, а тому правонаступник останнього - ТОВ «Цикл Фінанс», не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Сторони про розгляд справи на 20 січня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , представник ТОВ «Цикл Фінанс».

14 січня 2026 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2012 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1942/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, яким стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366,23 грн. з яких: заборгованість за кредитом 189415,29 грн.; заборгованість за відсотками 90328,27 грн.; пеня за прострочення тілу кредиту 237139,72 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту 277482,95 грн., а також виграти по сплаті судового збору в розмірі 3249,00 грн.

На виконання вищезазначеного рішення, 11 лютого 2013 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи № 2-1942/11.

27 червня 2014 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (тобто первісному стягувачу - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») у виконавчих провадженнях № 41129844, 41129783.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2018 року, 03 червня 2020 року, 06 листопада 2020 року, які набрали законної сили, було відмовлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» у прийнятті до розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ).

У наступному, 07 грудня 2022 року, між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-54, відповідно до якого AT «Оксі Банк» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 .

Крім того, 07 грудня 2022 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-54-1, згідно якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за Кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року.

Задовольняючи заяву ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі, суд першої інстанції виходив з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч. 1 та 2 ст. 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону про виконавче провадження).

Стаття 11 Закону про виконавче провадження регулює загальні строки виконавчого провадження, а ст. 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону про виконавче провадження).

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Стаття 37 Закону про виконавче провадження регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону про виконавче провадження).

Стаття 39 Закону про виконавче провадження регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону про виконавче провадження). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) виклала висновок про застосування норм права, згідно якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту п. 28 ч. 1 ст. 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

На стадії виконання судового рішення, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених ст. 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст. 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями ст. 55 ЦПК України.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а ч. 5 ст. 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту ч. 5 ст. 442 ЦПК України, ч. 6 ст. 12, п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26, ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим ст. 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (абз. 2 ч. 1 ст. 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас, після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (п. 6.9-6.12, 6.15).

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вказане завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2018 року, 03 червня 2020 року, 06 листопада 2020 року, які набрали законної сили, було відмовлено АТ «Райффайзен Банк Аваль» у прийнятті до розгляду заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) у зв`язку із пропуском АТ «Райффайзен Банк Аваль» строку для пред`явлення зазначених виконавчих листів для примусового виконання.

ТОВ «Цикл Фінанс», звертаючись до суду першої інстанції із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, просило замінити стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Цикл Фінанс» у виконавчих листах № 2-1942/11, виданих 11 лютого 2013 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року у розмірі 794366,23 грн.

Колегія суддів частково погоджується із доводами ТОВ «Цикл Фінанс» та зазначає, що у даному випадку суд фактично замінює кредитора у зобов`язанні, яке не обмежується строком, а інші питання, зокрема щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, заміну сторони у виконавчому документі у виконавчому провадженні, у даному випадку не вирішуються.

Відтак, саме за вказаних правових підстав підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у зобов`язальних відносинах.

Доводи апеляційних скарг вказані висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не у повному обсязі з`ясував обставини справи що, відповідно, призвело до частково неправильного її вирішення, у зв`язку із чим мотивувальна та резолютивна частина ухвали Київського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року підлягає зміні із викладенням її у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року — змінити.

Мотивувальну частину ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року – викласти в редакції цієї постанови.

Викласти резолютивну частину ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2023 року у наступній редакції:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому документі — задовольнити частково.

Замінити стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) на ТОВ «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) на стадії виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2013 року у цивільній справі № 2-1942/11 за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0058/82/72750 від 04 квітня 2007 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 05 лютого 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе