Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №742/564/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/171/26

Єдиний унікальний № 742/564/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Сірій І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу – непрацюючого; адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП –

УСТАНОВИВ:

23.01.2026 р., близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою та заламував руки.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Крм того, 23.01.2026 р., близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сімейну сварку стосовно громадянки ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою, заламував руки в присутності неповнолітньої ОСОБА_3 , внаслідок чого їй була завдана шкода психічному здоров`ю.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі та визнання вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

За результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, оцінивши надані докази в їх сукупності з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.1732 КУпАП складом адміністративного правопорушення є, зокрема, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) психологічного характеру внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Домашнє насильство, у розумінні ст.173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Натомість, як свідчить зміст протоколу серії ВАД №941773, викладена у ньому суть адміністративного правопорушення від 23.01.2026 р. не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, зазначених у ч.1 ст.1732 КУпАП, оскільки в ньому відсутнє посилання на заподіяння потерпілій будь-якого виду шкоди.

Суд наголошує, що конфліктна ситуація, яка склалась між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди, зокрема, фізичного чи психічному здоров`ю потерпілої, не охоплюються складом вищевказаного адміністративного правопорушення, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Враховуючи, що викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відповідно до положень ч.2 ст.173-2 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Для складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, не вимагається встановлення тяжких або тривалих наслідків - достатнім є сам факт учинення дій насильницького характеру щодо неповнолітньої особи.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина), - особа, яка недосягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Сам факт вчинення ОСОБА_1 насильницьких дій у присутності неповнолітньої особи згідно з ч.2 ст.173-2 КУпАП є обтяжуючою обставиною та окремим складом правопорушення, оскільки спостереження за насильством травмує психіку дитини незалежно від наявності видимих клінічних наслідків у момент фіксації проступку. Перебування дитини в атмосфері агресії, нецензурної лайки та фізичного насилля є формою психологічного насильства над нею, оскільки порушує її право на безпечне середовище та гармонійний розвиток.

Суд вважає, що вказаний досвід має довготривалий негативний вплив на формування психічного здоров`я дитини, спотворює уяву про нормальні людські стосунки та підриває базове почуття безпеки. Держава, виконуючи свою захисну функцію, зобов`язана негайно реагувати на будь-які прояви деструктивної поведінки в присутності дітей, аби запобігти нормалізації насильства у свідомості підростаючого покоління.

Сукупність досліджених під час судового засідання доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №941774 від 23.01.2026 р., у якому зафіксовано обставини вчинення правопорушення в присутності неповнолітньої; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка детально описала агресивну поведінку ОСОБА_1 та підтвердила, що дитина перебувала безпосередньо поруч та спостерігала за конфліктом; письмова заява ОСОБА_1 , у якій останній визнав свою вину у скоєному; доводять вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Положеннями ст.23 КУпАП визначено, що адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено. З врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутності відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП в межах мінімальної межі санкції статті.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.33,34,35,40-1, ч.1 ст.173-2, ст.ст.221,268,283,321-1 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов