Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №504/82/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/82/26

Номер провадження 3/504/204/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Сафарова А.Ф., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ,

за ст.130 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 інспектором СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Проходою О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 543033, згідно якого 17.12.2025 о 10:46 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Фонтанка, вул. Бульвар Променад, 1, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Фольцваген, н/з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням приладу алкотест Drager, а також проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Алексєєв В.В. провадження по справі просив закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, підтримавши надане письмове клопотання про закриття справи. Доводи захисника ґрунтувалися на тому, що зупинка автомобіля Фольксваген держеномер НОМЕР_2 була незаконною, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» працівниками поліції не було проінформовано про підстави зупинки, у зв`язку з чим захисник вважає, що всі наступні складені матеріали, за результатом цієї зупинки є недопустимими. Крім цього, захисник зазначив, що зібрані матеріали та надані суду відеозаписи не дозволяють встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в момент його зупинки.

Дослідивши і проаналізувавши докази по справі, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Під час виконання службових обов`язків працівники поліції з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення зобов`язані застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Дані дії передбачені Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС №1026 від 18.12.2018.

Суду, в якості доказу підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП наданий диск з відеофіксацією події, яка мала місце 17.12.2025. В ході дослідження відеозапису судом встановлено, що факт керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими не зафіксований. З наявних відеофайлів встановлено, що поліцейські на службовому автомобілі їдуть за двома транспортними засобами, один з яких, що рухався попереду здійснив заїзд на парковку. Після паркування поліцейського автомобіля, водій а/м Фольксвагена держномер НОМЕР_2 не фіксувався. Всі відеозаписи, що наявні на компакт-диску здійснені на автомобільний відеореєстратор службового автомобіля без аудіосупроводу. За часом фіксація починається з 10:45 год. 17.12.2025. Один відеофайл, який міститься на компакт-диску, зафіксований на нагрудну камеру поліцейського, містить звук, але зроблений через годину після часу початку першого відеофайлу та триває менше 2 хв. Надані суду відеозаписи не містять проведення огляду водія на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП (не зафіксовано повідомлення ознак сп`яніння, пропозиції пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора, або в медичній установі). Зафіксований момент надання особі протоколу для підпису, але ідентифікувати цю особу як водія автомобіля наданий відеозапис не дозволяє. Таким чином, зібрані матеріали справи не дозволили об`єктивно встановити обставини справи та викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо обставин події та ідентифікації особи водія.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів знак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

В фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 543033 від 17.12.2025 не визначено дії ОСОБА_1 , вчиненими повторно протягом року.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився.

Факт керування ОСОБА_1 автомобілем або зупинку транспортного засобу під його керуванням не зафіксовано, що ставить під сумнів, що особа керувала транспортним засобом у зазначені в протоколі місці, день та час з ознаками алкогольного сп`яніння та в подальшому відмовилася під проходження відповідного огляду, а тому суд тлумачить всі сумніви на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.

Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшукувати та збирати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу. В разі таких дій суду особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

У справі відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, а тому відсутні дані про наявність в діях особи, відносно якої складений адміністративний протокол, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З урахуванням вищевказаного, оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази керування транспортним засобом «правопорушником», то це само по собі унеможливлює притягнення особи до відповідальності, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 245, 251, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. Ф. Сафарова