Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №504/4178/24 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/4178/24

Провадження №1-кп/504/329/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бутівка Комінтернівського району Одеської області, громадянина України, освіта неповна середня, одруженого, має на утриманні н/л дитину 2011 р.н., непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 , будучи особою, яка 23.02.2012, у встановленому законодавством порядку, набула права керування транспортними засобами і 26.05.2015р. отримав останнє посвідчення водія НОМЕР_1 з категоріями «А1»-«С», 11.08.2024р. приблизно о 19 годині 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «УАЗ-3151», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, по ґрунтовому, сухому дорожньому покриттю провулку без назви, в селі Олександрівка, на території Фонтанської сільської територіальної громади Одеського району Одеської області, зі сторони вулиці Ювілейна у напрямку вулиці Перемоги (колишня Гагаріна), по прямій рівній ділянці горизонтального профілю, на якій організований двосторонній рух, і ширина проїзної частини провулку становить усього 3,0 метри, що дозволяє здійснювати рух, фактично, тільки в одному напрямку.

Наблизившись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг з вулицею Перемоги, яка є головною відносно цього провулку без назви, оскільки її дорожнє покриття є асфальтованим, а ширина проїжджої частини становить 3,4 метри, водій ОСОБА_9 , як місцевий мешканець, котрий регулярно їздить цим маршрутом, добре знав, що перетин цього перехрестя вимагав від водіїв особливої уваги, оскільки оглядовість на ньому була частково обмежена парканами приватних домоволодінь, придорожніми деревами, окрім того, на проїзній частині в селі могли, раптово, з`явитись діти, велосипедисти, інші учасники дорожнього руху.

Разом з тим, перед виїздом на проїжджу частину вулиці Перемоги, водій ОСОБА_9 заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, не вжив, вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою постійно не стежив та, відповідним чином, не відреагував на її зміну, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров`я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.

Як наслідок, під час виїзду на проїжджу частину вулиці Перемоги, зі швидкістю близько 5-7 км/год, і перетину перехрестя у прямому напрямку, за відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, ОСОБА_9 не переконався, що своїми діями він не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не дав дорогу водієві ОСОБА_7 , який, керуючи мопедом «НАО 50СС», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі швидкістю близько 40-45 км/год, рухався по головній дорозі - вулиці Перемоги і наближався до автомобіля «УАЗ-3151» з правого боку, що призвело до зіткнення на перехресті, у смузі руху мопеду, передньою правою крайкою переднього бамперу автомобіля з лівим бортом мопеду, під кутом близько 40-50 градусів.

Своїми необережними діями водій ОСОБА_9 грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 16.11. «Правил дорожнього руху», введені в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водієві мопеду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заподіяні тілесні ушкодження, а саме: відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку легкого ступеню, закритий лінійний перелом лівої скроневої кістки із розповсюдженням на соскоподібний відросток, садна в області носа, садна та рани лівої лобно-орбітально-виличної ділянки; закритий перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням уламків, що складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень, були небезпечними для життя в момент заподіяння, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Отже, водій ОСОБА_9 , шляхом належного виконання вимог пункту 16.11. Правил дорожнього руху, гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і його фактичні дії знаходяться у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 11.08.2025р. приблизно о 19 год. він виїхав з дому на автомобілі «УАЗ» та їхав по вул. Луговій, наблизившись до перехрестя з вул. Гагаріна, поглянув наліво та направо, була обмежена оглядовість праворуч. Він впевнився, що нікого немає, почав їхати, але боковим зором побачив рух праворуч і одразу зупинився. З правого боку побачив, що наближається мопед, водій якого здійснював спробу загальмувати двигуном (двигун не працював), намагаючись включити передачу. Мопед намагався проїхати повз нього, але здійснюючи проїзд повз його автомобіль почав перевертатись. Удару від зіткнення він не почув, мопед впав на лівий бік та прижав ноги водія. Він вискочив з автомобіля та перекину мопед на правий бік. Водій мопеда нецензурно виражався і він відчув від нього запах алкоголю. До місця підійшов сусід (який потім брав участь у слідчому експерименті), якого він попрохав викликати поліцію та швидку допомогу. Через деякий час на місце прибули родичі водія мопеда. На місце прибули співробітники поліції та карета швидкої допомоги, водія мопеда забрали до лікарні. Водій мопеда ОСОБА_7 був без шолома на голові. Слідів гальмування на місці ДТП не було, швидкість мопеда складала приблизно 40 км/год. Він рухався повз його автомобіля зліва направо відносно осі дороги під кутом 30-40 градусів. ОСОБА_7 не міг вдаритися об капот його автомобіля. Він був присутній при огляді мопеда експертом. В бачку тормозного циліндру на мотоциклі була відсутня тормозна рідина. Педаль заднього гальма при натисканні на неї до упору вперлась в метал (раму), на передніх гальмах на рулі була взагалі відсутня ручка для їх застосування. Експерт не проводив ходові випробування гальмівної системи. В момент ДТП його автомобіль не рухався. Ніяких дорожніх знаків перед перехрестям не було. Провину в ДТП не визнає. В момент ДТП у мотоцикла підвернувся руль і він перевернувся, зіткнення не було.

Сторона захисту, застосовуючи висновки судового експерта, якого самостійно залучила, вважає механізм ДТП наступним: Водій автомобіля «УАЗ» ОСОБА_9 , здійснюючи проїзд перехрестя з головною дорогою, при обмеженій оглядовості праворуч, побачивши боковим зором рух мопеда праворуч, зупинив свій транспортний засіб до моменту контактування з мотоциклом. Водій мопеда ОСОБА_7 , керуючи технічно несправним транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння (2.15%о), без мотошолому, наближаючись до перехрестя з другорядною дорогою зі швидкістю 40 км/год, на відстані не менше 27-30 метрів, побачив автомобіль УАЗ, який проїздив перехрестя зліва на право по ходу руху мопеда. У зв`язку із несправною гальмівною системою, з метою уникнення зіткнення, водій ОСОБА_7 застосував поворот ліворуч, намагаючись проїхати повз правого борту автомобіля «УАЗ». Проїхавши передньою частиною мопада правий передній кут автомобіля «УАЗ», виїхав переднім колесом на узбіччя, де нахилившись ліворуч, контактував в ций момент з правою кромкою переднього бамперу автомобіля в місці зчеплення багажника мотоцикла на лівому борту, та втративши рівновагу, впав на лівий бік, з кінцевим положенням згідно схеми ДТП.

Незважаючи на вищевказану позицію ОСОБА_9 , його винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується доказами, дослідженими судом, а саме:

-показаннями потерпілого ОСОБА_7 , допитаного в судовому засіданні про те, що на той момент він мав посвідчення водія, відкриті категорії А1, В, С. 11.08.2024р. біля 19 год. він керував мопедом, їхав по центру с.Олександрівка Одеського району Одеської області. Рухався по головній дорозі. Швидкість руху становила приблизно 45 км/год., там є «лежачий поліцейський», швидко розігнатися неможливо. Механічний спідометр на мопеді не працював, тому він дивився на дорогу та періодично в телефон, який був на кермі мопеда та на якому був встановлений спідометр. На мопеді були відсутні передні гальма, так як його тільки купили. Задні гальма були оновлені та працювали. Він був без мотошолома, заперечує стан сп`яніння під час ДТП. Наближаючись до перехрестя, він побачив, що на перехрестя виїжджає зліва з провулка джип (автомобіль «УАЗ»), він виявив його за 10-15 м. Він намагався уникнути зіткнення, а саме застосував гальмування та вивернув кермо вправо, звернув до трансформатора, однак зіткнення все одно відбулося, а саме передньою правою крайкою переднього бамперу автомобіля з лівим бортом мопеду. Від удару мопед відскочив в сторону, а він «перелетів» через мопед на асфальт. Після удару він нічого не пам`ятає. Він отримав травми лівої сторони голови, лежав на обочині та стікав кров`ю. Внаслідок ДТП отримав черепно-мозкову травму, перелам ключиці, забій стегна та ніг. Перебував в лікарні, але до кінця не вилікувався, оскільки в нього немає на це грошей.

-показаннями свідка ОСОБА_10 , допитаного в судовому засіданні про те, що він проживає неподалік від місця ДТП, саму подію ДТП не бачив, а вийшов коли потерпілий та мопед вже лежали на землі. Мопедист був без свідомості, вони не знали, що можна робити з потерпілим. Почалася повітряна тривога, вони не могли додзвонитися до швидкої. Водій та він намагалися з трьох телефонів додзвонитися до поліції, через них і викликали швидку. На автомобілі була подряпина на передньому бампері, в правому куті з боку як скользящий удар, автомобіль старий. На питання сторони захисту, відповів, що не може упевнено сказати, що це пошкодження від ДТП, але на його думку, ця подряпина виникла саме від ДТП. Згодом він брав участь у слідчому експерименті, як понятий, за участі поліцейського, обвинуваченого з потерпілим. Поліцейські поставили автомобіль, мопед, вимірювали рулеткою відстані, які заносили в протокол. Він уважно дивився на виміри, потім поліцейський оголосив протокол, який вони підписали. Він впевнений у правильності відомостей, отриманих внаслідок слідчого експерименту, все відповідало дійсності.

-даними рапорту, зареєстрованого СПД №1 ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області №4255 від 11.08.2024р.; згідно якого 11.08.2025р. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 11.08.2024р. о 19:25 год. за адресою: Лиманський район с.Олександрівка, на трасі зіткнулися а/м «УАЗ» н/з НОМЕР_2 та мотоцикл, постраждав водій мотоцикла, травма голови. Заявник ОСОБА_11 (т.2 а.с.5);

-протоколом огляду місця ДТП від 11.08.2024р. зі схемою та фототаблицею до нього, яким зафіксовані усі фактичні дані, виявлені на місті ДТП (т.2 а.с.6-18);

-постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 12.08.2024р., згідно якої автомобіль УАЗ» д/н НОМЕР_4 : мотоцикл «Альфа» (не зареєстрований) приєднано до справи як речовий доказ та направлено на зберігання до майданчику, що розташований за адресою: м. Южне, вул. Хіміків, 17;

-висновком судової автотехнічної експертизи №24-4659 від 26.08.2024р. по дослідженню систем керування та ходової частини мопеда, згідно якого рульове управління і ходова частина мопеда НАО 50СС р/н НОМЕР_3 до моменту ДТП знаходилися в працездатному стані і дозволяли водієві утримувати мопед в обраному ним напрямку руху, а також не мали раптово виявляються несправностей, що викликають відведення або сприяють відведенню мопеда від обраного водієм напрямку руху. Гальмівна система мопеда НАО 50СС р/н НОМЕР_3 задовго до ДТП перебувала в технічно несправному стані. Несправність полягала в непрацездатності ручного гальма (гальма переднього колеса) внаслідок демонтажу гальмових колодок. За вказаними ознаками зафіксована несправність була відома водієві. Фактичний технічний стан гальмівної системи мопеда забороняло його експлуатація в силу вимог п.п. 31.1; 31.4.1 а), б) ПДР викладених в дослідницькій частині висновку. Однак, при зазначеній несправності гальмівна система мопеда НАО 50СС р/н НОМЕР_3 до моменту розглянутого події дозволяла знижувати швидкість руху з відомої водієві ефективністю, яка реалізується ножним гальмом мопеда (чинним на заднє колесо), не мала несправностей, які б приводили до раптового для водія відмови системи (т.2 а.с.29-34);

-висновком судової автотехнічної експертизи №24-4658 від 26.08.2024р. по дослідженню систем керування та ходової частини автомобіля, згідно якого ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля УАЗ-3151 н/з НОМЕР_2 на момент ДТП в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напрямку руху або відмову систем (т.2 а.с.36-39);

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи механізму зіткнення №24-4660 від 26.08.2024р., згідно якого в умовах розглянутої події в первинний контакт вступили передня права виступаюча крайка переднього бамперу автомобіля з лівим бором мопеда, кут між поздовжніми осями автомобіля і мопеда в момент початкового контактування становив близько 40-50 градусів, відлічуваний від лінії поздовжньої осі автомобіля до перетину з лінією поздовжньої осі мопеда проти ходу обертання годинникової стрілки. В умовах пригоди в момент зіткнення автомобіль УАЗ-3151 н/з НОМЕР_8 рухався з ліва на право відносно первинного напрямку руху мопеда. (т.2 а.с.41-49);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2024р. за участі ОСОБА_9 (т.2 а.с.51-60);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.09.2024р. за участі ОСОБА_7 (т.2 а.с.61-67);

-висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення №24-4899 від 06.09.2024р., згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації водій УАЗ-3151 р/н НОМЕР_5 , що виїжджав на перехрестя з другорядної дороги, повинен був відповідно до вимог п.16.11 Правил дорожнього руху поступитися дорогою мопеду, відмовившись від в`їзду в можливу смугу руху останнього на перехресті, аж до проїзду їм перетину. Належним виконанням вимог п.16.11 Правил дорожнього руху водій УАЗ-3151 р/н НОМЕР_2 гарантовано мав технічну можливість запобігти зіткнення. Дії водія мопеда в умовах пригоди регламентувалися вимогами п. 12.3 ПДР згідно з яким при виникненні перешкоди або небезпеки для руху, які водій об`єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходів до зниження швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу. Водій мопеда з моменту виникнення небезпеки належним виконанням вимог пункту 12.3. Правил дорожнього руху, не мав технічну можливість запобігти зіткнення та його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням пригоди. З технічної точки зору дії водія автомобіля УАЗ-3151 р/н НОМЕР_5 знаходяться в причинному зв`язку із настанням ДТП. (т.2 а.с.69-72);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.09.2024р., а саме медичної картки стаціонарного хворого (історії хвороби) ОСОБА_7 та описом вилучених документів (т.2 а.с.78-83)

-висновком судово-медичної експертизи №1403 від 24.09.2024р., згідно якого у ОСОБА_7 малися наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку легкого ступеню, закритий лінійний перелом лівої скроневої кістки із розповсюдженням на соскоподібний відросток, садна в області носа, садна та рани лівої лобно-орбітально-виличної ділянки (точна кількість в медичній документації не зазначається); закритий перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням уламків. Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля, мопеда та дорожнє покриття в умовах дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення автомобіля та мопеда). Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення гр-на ОСОБА_7 у лікувальний заклад КНП «ООКЛ» ООР і таким чином, могли бути заподіяні у строк вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 11.08.2024 р. Відкрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку легкого ступеню, закритий лінійний перелом лівої скроневої кістки із розповсюдженням на соскоподібний відросток, садна в області носа, садна та рани лівої лобно-орбітально-виличної ділянки, складають єдиний морфологічний комплекс та оцінюються разом, були небезпечними для життя в момент заподіяння, згідно з п. 2.1.1 «а» та п. 2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Закритий перелом тіла лівої лопатки зі зміщенням уламків не був небезпечним для життя в момент заподіяння, спричиняє тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії тілесних, ушкоджень середньої тяжкості. В заключному клінічному діагнозі з КНП «ООКЛ» ООР ОСОБА_7 виставлено: «Посттравматичний лівобічний середній отит», однак, середній отит (запалення тканин вуха) зазвичай викликається коковою флорою. Основною причиною отитів є бактеріальна та вірусна інфекції. Рідше, запалення вуха викликається грибками й алергічними реакціями. Тому, дане захворювання, не може бути враховане при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, враховуючи нетравматичний генез даного захворювання. (т.2 а.с.73-75);

-іншими доказами, у їх сукупності, у тому числі, які вказують на допустимість кожного доказу.

Вищевказані докази, надані стороною обвинувачення суд розцінює як належні та допустимі, які узгоджуються між собою та підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт-автотехнік ОСОБА_12 зазначив, що надані ним висновки підтримує в повному обсязі. Пояснив, що мопед одним колесом теж міг гальмувати, задні гальма працювали. Він перевіряв транспортний засіб натиском на гальмівний механізм ногою (задні гальма). Таким чином, водій мопеда міг знижувати швидкість, мав можливість гальмувати. Він проводив перевірку кожного механізму, в тому числі і візуально, що передбачено методикою. Надаючи висновки він досліджував схему ДТП та транспортні засоби на штрафмайданчику. Зіткнення відбувалося в динаміці, мопед рухався і автомобіль також, в момент руху мопед контактував своїм лівим бортом в місці розташування кронштейну кріплення заднього багажнику з правим кутом бамперу автомобіля УАЗ і після контактування впав на лівий бік. Варіант розвитку подій, як зазначає сторона захисту (автомобіль не рухався, а мопед змінив траєкторію руху та зачепив заднім кронштейном бампер автомобіля) - є неможливим, в чому він впевнений маючи досвід експерта-автотехніка. Він встановив механізм контактування з урахуванням того, що мопед і автомобіль рухалися, на час огляду була «кольорова смужка» мотоцикла, відбиток залишився на автомобілі. Автомобіль рухався, що було встановлено в ході проведення експертизи, тому водій автомобіля, який перебував на другорядній дорозі, повинен був виконати вимоги ПДР - поступитися дорогою, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та впевнитися у безпеці руху. Висновок проводив на підстав поставлених питань, параметри щодо обмеженої оглядовості слідчий не задавав, ця ознака не має значення для висновку, оскільки водій автомобіля повинен був пересвідчитися у безпеці руху.

Допитана в судовому засіданні лікар-судмедексперт ОСОБА_13 зазначила, що наданий нею висновок стосовно потерпілого ОСОБА_7 підтримує в повному обсязі. Відсутність у потерпілого шолому на момент ДТП не впливає на ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, його травма є комплексно. Питання чи могла наявність шолому запобігти отриманню таких травм не входить до її компетенції, оскільки вона надала відповіді в повному обсязі на питання, які були поставлені слідчим, в даному випадку таке питання не ставилося. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля, мопеда та дорожнє покриття в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Вона не може відповісти на питання чи впливає ступінь алкогольного сп`яніння потерпілого на результати експертизи, оскільки таке питання слідчим не ставилося, медична документація щодо стану сп`яніння потерпілого не надавалася.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення винуватість.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Даючи оцінку позиції сторони захисту, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні захисник-адвокат ОСОБА_8 заявляв клопотання про призначення у справі комплексної судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи із переліком відповідних питань, обґрунтовуючи це тим, що показання обвинуваченого, потерпілого та експерта щодо механізму ДТП різняться, допит експерта-автотехніка ОСОБА_12 не усунув зазначених протиріч, а навпаки поставив під сумнів висновок про рух автомобіля УАЗ в момент ДТП, оскільки вказаний висновок суперечить законам класичної фізики.

Разом із тим, судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в період досудового розслідування експертними установами проведені відповідні експертизи у кримінальному провадженні, висновки яких досліджені судом. Суд не встановив підстав для проведення додаткових досліджень або дослідження додаткових матеріалів, які не були надані експертам під час проведення відповідних експертиз. Доводи захисника-адвоката ОСОБА_8 зводяться до фактичної незгоди з дослідженими висновками, при цьому питання, які захисник просив винести на вирішення комісії експертів, є такими, що повторюються з вже отриманими згідно попередніх висновків експертів.

Показання обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що його автомобіль перебував в нерухомому стані під час його контакту з мопедом, не відповідають дійсності та спростовуються висновком судової транспортно-трасологічної експертизи механізму зіткнення №24-4660 від 26.08.2024р., а також показаннями експерта ОСОБА_12 , допитаного в судовому засіданні.

Захисник-адвокат ОСОБА_8 вважав, що, що висновок експерта про рух автомобіля «УАЗ» в момент ДТП суперечить законам класичної фізики. Разом із тим, таке твердження є голослівним припущенням, не підкріпленого жодними доказами, при цьому адвокат ОСОБА_8 не є спеціалістом експертом у даному питанні.

Суд вважає, що висновки судових експертиз, проведених під час досудового розслідування, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 , належними та допустимими доказами по справі, про що свідчить додержання вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи; відсутність обставин, які виключають участь експертів у справі; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; обґрунтованість експертних висновків та їх узгодженість з іншими матеріалами справи.

Під час судового розгляду захисником-адвокатом ОСОБА_8 самостійно за його адвокатським було залучено судового експерта ОСОБА_14 для виконання судової транспортно-трасологічної експертизи (т.1 а.с.165-169) та судової автотехнічної експертизи (т.1 а.с.208-210), разом із тим суд вважає вказані висновки недопустими доказами по справі та не приймає їх до уваги під час ухвалення вироку з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Так, висновки експерта ОСОБА_14 , отримані не у порядку передбаченому зазначеною нормою КПК України.

Згідно ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В судовому засіданні встановлено, що під час ДТП потерпілий ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп`яніння (2, 15 %о), що підтверджено документально (відповідно до результату токсикологічного дослідження т.2 а.с.50) та керував мопедом без шолома. Разом із тим, доводи захисника-адвоката ОСОБА_8 про те, що судово-медичний експерт ОСОБА_13 не вирішував питання залежності характеру тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_7 та ступеню їх тяжкості від факту керування мопедом я без мотошолома, не визначав ступень алкогольного сп`яніння потерпілого та її вплив на фізіологічний стан людини, на думку суду, не впливають на ступінь доведеності вини та кваліфікацію дій ОСОБА_9 .

Посилання захисника-адвоката ОСОБА_8 на помилковість висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП № 24-4899, яка ніби обумовлена невірністю вихідних даних, наданих експерту, оскільки слідчим не задавались параметри обмеженої оглядовості при виконання експертного дослідження, суд розцінює критично, бо в будь-якому разі водій ОСОБА_9 мав поступитися дорогою мопеду, відмовившись від в`їзду у смугу руху останнього на перехресті, аж до проїзду ним перетину. Факт виїзду обвинуваченого ОСОБА_9 на смугу руху мопеду ніким не оспорювався.

Інші доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника є їх припущеннями, зводяться до фактичної незгоди із висунутим обвинуваченням та заперечення зібраних по справі органом досудового розслідування доказів.

Таким чином, судом в повному обсязі досліджені докази, представлені сторонами кримінального провадження, об`єктивний аналіз яких наданий у вироку в сукупності з усіма обставинами справи.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) в обсязі, встановленому судом у процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, згідно якої ризик небезпеки для суспільства та ризик повторного вчиненні кримінального правопорушення є середніми.

Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_9 , те, що він раніше не судимий, має на утриманні н/л дитину 2011 р.н., на обліку у лікарів: нарколога, психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем колишньої роботи, скоїв необережне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, відповідно до ст.12 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до положень ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.

Потерпілий ОСОБА_7 просив не позбавляти ОСОБА_9 волі та задовольнити його цивільний позов.

Захисник-адвокат ОСОБА_8 та Обвинувачений ОСОБА_9 просили визнати його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує вимоги ч. 2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За таких обставин, з врахуванням позиції прокурора та потерпілого, які не наполягали на призначенні суворої міри покарання, того, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, наслідків, що настали, суд вважає, що при обранні ОСОБА_9 міри покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, можливим застосувати дію ст.75 КК України, з виконанням покладених на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Стосовно цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_7 , суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_9 на його користь 11 000 грн. матеріальної шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що протиправними діями ОСОБА_9 його здоров`ю були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Він був вимушений проходити обстеження, лікування, купував ліки і сплачував за обстеження, в нього зберіглися частина чеків про його витрати. Також йому була спричинена моральна шкода - шкода його психічному та емоційному стану. Він пережив страшну ДТП і досі не може прийти до тями. Він багато часу провів у лікарнях, замість того, щоб працювати та проводити час із сім`єю. Він пережив біль, страждання і душевні переживання через тяжкі тілесні ушкодження. Його життя перетворилося на постійне відвідування лікарень і попереду ще довга реабілітація. Він не може жити повноцінним життям, оскільки його мучать болі.

Обвинувачений ОСОБА_9 , який є цивільним відповідачем, позов не визнав, при цьому захисник-адвокат ОСОБА_8 надав відзив, в якому вказав на відсутність причинного зв`язку між діями обвинуваченого та отриманням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків (ч. 5 ст. 128 КПК України).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, а саме: витрати на медичні засоби, що підтверджено доказами: 2395.95 грн.+329 грн.+252.60 грн.+77.30 грн. (т.1. а.с.55) +109.90 грн.+463.60 грн.+115 грн.+690 грн.+84.70 грн+54.30 грн. (т.1. а.с.56) + 361.70 грн.+457.10 грн. + 446.90 грн.+172.60 грн.+732.10 грн.+ 55 грн. (т.1. а.с.57), а всього на суму 6797.75 грн., решта (залишок) від заявленої матеріальної шкоди документально не підтверджено та частину квитанцій суд не приймає до уваги, оскільки вони є нечитабельними (неможливо встановити суму платежу чи дату його здійснення), а отже цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Щодо визначення розміру відшкодування потерпілій моральної шкоди, то в цьому випадку суд бере до уваги роз`яснення п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 лютого 1995 року № 4, який зазначає, що суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не повинен призводити до збагачення особи.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь вини обвинуваченого, наслідки, що настали, тривалість втрати працездатності та, відповідно, тривалість лікування, вік потерпілого, понесені потерпілим моральні страждання, суть позовних вимог, характер діяння особи, що заподіяла шкоду, суд вважає справедливим задовольнити заявлені вимоги про відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди частково в розмірі 90 000 гривень. На думку суду, саме ця сума є справедливою і співмірною з понесеними потерпілим моральними стражданнями.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У зв`язку із цим, арешт на майно, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 14.08.2024р. на автомобіль «УАЗ» д/н НОМЕР_4 : мотоцикл «Альфа» - необхідно скасувати.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль «УАЗ» д/н НОМЕР_4 : мотоцикл «Альфа», які направлені на зберігання до майданчику, що розташований за адресою: м. Южне, вул. Хіміків, 17 - необхідно повернути власникам.

Прокурором надано в судовому засіданні акти на підтвердження витрат по справі на залучення експертів з проведення криміналістичних експертиз на загальну суму 12116 грн. 48 коп., які відповідно до ст.124 КПК України підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_9

.Керуючись ст.ст.100, 124, 128, 129, 174, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 2 (двох) років іспитового строку ОСОБА_9 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт на майно, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 14.08.2024р. на автомобіль «УАЗ» д/н НОМЕР_4 : мотоцикл «Альфа» -скасувати.

Речові докази у справі, а саме: автомобіль «УАЗ» д/н НОМЕР_4 : мотоцикл «Альфа», які направлені на зберігання до майданчику, що розташований за адресою: м. Южне, вул. Хіміків, 17 - повернути власникам.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_7 , суму матеріальної шкоди у розмірі 6797 грн.75 коп. та суму моральної шкоди в розмірі 90 000 грн., а всього стягнути 96 797 (дев`яносто шість тисяч сімсот дев`яносто сім) грн. 75 коп.

Стягнути із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , процесуальні витрати на залучення експертів з проведення криміналістичних експертиз в сумі 12116(дванадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 48 коп., на користь держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1