Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №501/3518/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

16 лютого 2026 року Єдиний унікальний № 501/3518/25 Провадження № 2/501/1015/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

в складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В.

номер справи № 501/3518/25 провадження № 2/501/1015/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області позовну заяву: Чорноморської окружної прокуратури до ОСОБА_1 , третя особа: КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради про відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування громадян, потерпілих від злочинних дій,-

участь у справі приймали: представник позивача - Юрченко А.В.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад обставин правовідносин:

11 серпня 2025 року прокурор Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Чорноморського міського суду в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради з вищезазначеним позовом ,в якому просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на лікування потерпілого від злочину у сумі 9889, 70 грн.

В обґрунтуванням вимог посилається на наступне. 21 січня 2025 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162160000050 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та встановлено ,що 20 січня 2025 року приблизно о 21 год. 50 хв., ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 1.5 2.3. б), 10.1, 10.5 та 16.13 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Порушення виразились в тому, що у вказаний день та час, водій ОСОБА_1 , керуючи в темний час доби, технічно справним автомобілем «ВАЗ 21043», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Грецька та Шкільної в смт. Олександрівка, Одеського району, Одеської області по асфальтобетонному, сухому покриттю в напрямку вул. Кооперативна, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявляючи злочинну недбалість, на перехресті вказаних вулиць, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при здійсненні лівого повороту на вказаному нерегульованому перехресті, не надав дорогу мопеду «YAMAHA», модель SA16J-086499, під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався з пасажиром ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по вул. Грецька в прямому зустрічному напрямку, що призвело до втрати керування над мопедом, не контрольований виїзд за межі проїзної частини та подальше зіткнення з нерухомою перешкодою у вигляді колодязя водопостачання.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеда ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому верхньої третини тіла лівої малогомілкової кістки зі зміщенням кісткових уламків із забійною раною в проекції перелому на лівій гомілці у верхній третині.

Вказане ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день, згідно п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 6 від 17.01.1995 р., відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допущенні водієм ОСОБА_1 , порушення вимог п.п. 1.5 2.3. б), 10.1, 10.5 та 16.13 Правил знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, виконуючи вимоги вказаних пунктів, водій мав технічну можливість запобігти настання даної події.

Ухвалою Чорноморського міського суду від 09 липня 2025 у справі №501/2797/25 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з примиренням потерпілого та обвинуваченого, цивільний позов, поданий прокурором в цьому проваджені, залишено без розгляду.

Невідшкодування витрат, здійснених комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (за виконанням умов договору) за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача.

Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси.

Чорноморською окружною прокуратурою листом від 29 липня 2025 року за №63-5490ВИХ-25 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені факти невідшкодування завданої шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та тим самим надано можливість відреагувати на порушення інтересів держави.

Національна служба здоров`я України (НСЗУ) листом від 06 серпня 2025 року за №33773/2-16- 25 повідомило окружну прокуратуру про відсутність у них повноважень представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину та у зв`язку з цим не вживали та не вживатимуть заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 від кримінального правопорушення.

При цьому, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури. Вказане свідчить про бездіяльність НСЗУ та відсутність наміру звернення до суду, оскільки окружною прокуратурою листом фактично повідомлено про виявлені порушення.

Відсутність претензійно-позовної роботи з боку НСЗУ свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері раціонального використання бюджетних (державних) коштів, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Після набрання чинності ухвалою Чорноморського міського суду від 09 липня 2025 у справі №501/2797/25, Національною службою здоров`я України, а також КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо стягнення затрачених коштів на лікування потерпілого від злочину. Зважаючи на те, що уповноваженими органами упродовж тривалого часу не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету, в даному випадку порушуються інтереси держави в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, і такі витрати негативно впливають на фінансування лікування пацієнтів, порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, а також інтереси жителів територіальної громади.

Відповідачем вказані кошти добровільно не відшкодовані.

Відтак Чорноморська окружна прокуратура просить суд позовні вимоги в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України про відшкодування коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 9889,77 гривень задовольнити , стягнувши їх з відповідача у справі , на користь державного бюджету України. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чорноморською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Національну службу здоров`я України про представництво інтересів держави в її особі відповідно листом від 07 серпня 2025 року.

Позиція учасників судового процесу.

Прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області Юрченко А.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги , посилаючись на надані докази прохала позов задовольнити в повному обсязі , стягнути судові витрати з відповідача на користь держави.

Відповідач в судове засідання не з`явився про слухання справи повідомлявся належним чином, поважної причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання суду не надав, правом подати відзив на позовні вимоги не скористався.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

30 липня 2025 року, після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, до судового засідання не з`явився, поважної причини неявки Суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Судова повістка, у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( а.с.123).

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с.130.).

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п. 11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Повідомлення відповідача про розгляд справи проводилось шляхом надсилання sms повідомлений на вказаний відповідачем номер мобільного телефону НОМЕР_2

( а.с.106,114,127,135).

Окрім того, повідомлення відповідача про розгляд справи 11 лютого 2026 року відбувся на веб-сайті судової влади 21 січня 2026 року, відповідно до положень ст. ст. 128, 131 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.134).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освіченості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача , який не з`явився до судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Суд, вислухавши представника позивача , дослідивши матеріали справи вважає, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

21 січня 2025 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162160000050 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Чорноморського міського суду від 09 липня 2025 року у справі №501/2797/25 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 Кримінального кодексу України , закрито , зв`язку з примиренням потерпілого та обвинуваченого, цивільний позов, поданий прокурором в цьому проваджені, залишено без розгляду. Ухвала набула законної сили .

Згідно Довідки комунального некомерційного підприємством «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, вартість бюджетних коштів витрачених цією бюджетною установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування ОСОБА_3 , яка проходила лікування з 21 січня 2025 року по 24 січня 2025 року , складає 9 889,77 грн.(а.с.137).

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ч.2 ст.1191 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Частинами 1 та 3 ст.1206 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995року №11«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» роз`яснено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Пунктом 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995№ 11 «Про відшкодування витратна стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Пунктом 3 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545 встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.

У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради надає медичні послуги за рахунок коштів, отриманих від Національної служби здоров`я України (далі по тексту НСЗУ) згідно укладених договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Тобто КНП «МКЛ № 1» ОМР не здійснює власних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 01липня 2022 року № 2347-ІХ, які набрали чинності 19 липня 2022 року передбачено, що якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Пунктом 47 ч. 2 ст. 2 Бюджетного кодексу України, передбачено ,що розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я, середньострокових зобов`язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1086.

Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Невідшкодування витрат, здійснених комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради (за виконанням умов договору) за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 , негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Національна служба здоров`я України (НСЗУ) листом від 06 серпня 2025 року за №33773/2-16- 25 повідомило окружну прокуратуру про відсутність у них повноважень представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину та у зв`язку з цим не вживали та не вживатимуть заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 від кримінального правопорушення.

При цьому, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури.

Зважаючи на те, що уповноваженими органами упродовж тривалого часу не вжито жодних заходів, спрямованих на відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого, внаслідок чого не надходять кошти до державного бюджету та

відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надано право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства , суд вважай дії прокурора щодо звернення до суду з вказаним позовом ,правомірними.

Висновок суду.

Оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку Суд дійшов висновку ,що позовні вимоги є доведеними та такими ,що підлягають задоволенню.

Судові витирати.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційні до заявлених вимог.

Керуючись ст. ст.247,263-265,268,280-284,354-355, п.15.5 розділу13 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.166,1191,1206 Цивільного кодексу України Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» Суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Чорноморської окружної прокуратури до ОСОБА_4 , третя особа: КНП «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради) про відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування громадян, потерпілих від злочинних дій - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти в розмірі 9 889,77 грн. на відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради потерпілої ОСОБА_3 , які перерахувати в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: рахунок UA978999980313080115000026011, отримувач: ГУК у м. Києві/ Шевченківський район/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх чи не повнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 3028,00 грн.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий