Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №946/7417/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7417/25

Провадження № 3/946/14/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року місто Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, отримані від Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2025 серії ЕПР1 № 458637, 19.09.2025 року о 14 годині 39 хвилин в с. Багате Ізмаїльського району Одеської області по вул. Центральна, буд. 1, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ВАЗ 21070» номер транспортного засобу НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

В судове засідання притягуваний ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, його адвокат – Кофман А.І. в судовому засіданні зазначила, що притягуваний вину у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях від 20.11.2025 року та додаткових поясненнях до заперечення від 12.12.2025 року. Так у своїх запереченнях адвокат Кофман А.І. зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458637 від 19.09.2025 року було складено із порушеннями, а також обставини зазначені в протоколі не відповідають фактичним подіям 19.09.2025 року, у зв`язку із чим, є підстави вважати відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином Азербайджану. 10.02.2025 року ОСОБА_3 було отримано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .

19.09.2025 року ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом «ВАЗ 21070» д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції.

Положеннями ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлені підстави зупинки поліцейським транспортних засобів, зокрема у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 , в якому було б відображено причину зупинки його транспортного засобу під керуванням останнього.

Факт наявності інших передбачених ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підстав зупинки транспортного засобу матеріали справи також не містять.

Отже, обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_5 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, були відсутні.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».

Так, у Рішенні від 15 березня 2019 року Верховний Суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія - про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення. Проте, у даному випадку процедура щодо зупинки 19.09.2025 року автомобіля під керуванням ОСОБА_1 здійснена з порушенням.

Відповідно до відеозапису, долученого до матеріалів справи, транспортний засіб особи був зупинений о 14:40 19.09.2025 року. Перші півтори хвилини на відео чітко видно, що ОСОБА_4 в салоні автомобіля шукає документи, які просив надати поліцейський, а саме: технічний паспорт на транспортний засіб та водійське посвідчення. Весь цей час ОСОБА_6 стояв нахилений до салону, а поліцейський стояв боком. У відео видно, що зорового контакту не відбувається. На другій хвилині поліцейський знічев`я запитує, чи живав ОСОБА_4 наркотичні засоби та пропонує проїхати до закладу охорони здоров`я.

В протоколі, а також в направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, ознакою сп`яніння зазначено — «звужені зіниці очей, які не реагують на світло».

Але ознайомившись з відеоматеріалами можна з упевненістю стверджувати, що огляду поліцейськими не проводилося, реакцію зіниць очей на світло не перевіряли. У ОСОБА_6 темні карі очі, і побачити зіниці на відстані стоячи боком від людини, неможливо.

На другій хвилині старший лейтенант поліції ОСОБА_7 сідає на задне сидіння службового автомобіля, і протягом всього часу заповнення протоколу «дивиться в потилицю» Зейналову.

Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння заповнювався поліцейським ВРП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , який без огляду водія, не обговорюючи з колегою ознак сп`яніння пише: «у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлено ознаки сп`яніння – звужені зіниці очей». Ознака сп`яніння була написана на абияк, адже ОСОБА_8 не дивився навіть на ОСОБА_6 , сидів боком від водія та втупившись вниз заповнював направлення, а пізніше вийшов із службового транспортного засобу.

З самого початку поліцейським не було надано роз`яснень ОСОБА_6 порядку проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, не було повідомлено про наслідки відмови від проїзду до закладу охорони здоров`я, а також не ознайомлено водія із його правами.

Також, треба відмітити, що ОСОБА_4 є іноземцем та не розуміє українську мову. Він також дуже погано розуміє і говорить російською мовою, легко плутаючись у словах.

Патрульними не було роз`яснено водієві його прав та наслідків його дій відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, включаючи права на професійну правничу допомогу.

Також у своїх додаткових пояснень до заперечення адвокат Кофман А.І. зазначає, що як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_3 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Тобто, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_4 не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.

З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_5 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими водій поводив себе адекватно, як іноземець, який погано володіє українською та російською мовами, намагався максимально чітко відповідати на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Також переглядом відеозапису встановлено, що поліцейським автоматично було названо водію ознаку наркотичного сп`яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених ознак наркотичного сп`яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук. З відеозапису чітко видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка та рухи тіла адекватні.

Відеозаписом не зафіксовано і відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, роз`яснення йому його процесуальних прав та суті його провопорушення.

Крім того, всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

На підставі викладеного просить суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку представника ОСОБА_5 – адвоката Кофман А.І., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19.09.2025 року о 14 годині 39 хвилин в с. Багате Ізмаїльського району Одеської області по вул. Центральна, буд. 1, керував автомобілем марки «ВАЗ 21070» номер транспортного засобу НОМЕР_1 та був зупинений нарядом патрульної поліції, який попросив у водія документи для перевірки та згодом запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі.

Так, суд зазначає, що положеннями ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлені підстави зупинки поліцейським транспортних засобів, зокрема у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 , в якому було б відображено причину зупинки його транспортного засобу під керуванням останнього.

Факт наявності інших передбачених ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» підстав зупинки транспортного засобу матеріали справи також не містять.

Зупинка транспортного засобу з порушенням ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» (без передбачених законодавством підстав), відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським союзом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення – постанова суду.

Таким чином, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_3 таких положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього.

Також, суд зазначає, що згідно п. 11 розділу 2 Наказу МВС від 06.11.2015 № 1376 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, зазначені вимоги не були виконанні, що підтверджується відеозаписом, доданим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Також, треба відмітити, що ОСОБА_4 є іноземцем та не розуміє українську мову, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Відповідно до ст. 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Однак, співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 не було залучено перекладача.

Крім того, притягуваному ОСОБА_9 не було вручене направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до розділу 1 п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в МЮ України 11.11.2015 р. за №1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як вбачається з п. 1, 2, 3, 4 6, 7, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103:

- огляд водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності відповідних ознак, на місці зупинки транспортного засобу здійснює поліцейський за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та МВС в присутності двох свідків;

-водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я;

- поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав;

Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.

Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Одеського апеляційного суду, викладеною у постановах по справам № 946/4461/22 від 19.09.2022 року, № 501/1860/22 від 18.10.2022 року, № 522/19976/22 від 07.11.2022 року, № 947/4247/22 від 16.01.2023 року, № 947/22946/22 від 07.03.2023 року.

Таким чином, законодавством визначена чітка процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка вимагає від уповноваженого суб`єкта, в даному випадку працівника поліції, у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, та лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, останній зобов`язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. І лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, скласти протокол за порушення п. 2.5 ПДР. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог встановленої процедури, вважається недійсним.

Стосовно клопотання адвоката Кофман А.І. про виклик свідка ОСОБА_10 , суд доходить висновку щодо відмови у його задоволенні, оскілки з доданого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозапису не вбачається присутності зазначеної особи під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно притягуваного ОСОБА_11 .

Суд не приймає до уваги доводи адвоката Кофман А.І. щодо відсутності зорового контакту між поліцейськими та притягуваним, що нібито унеможливлює встановлення ознак знаходження останнього у стані наркотичного сп`яніння, оскільки це спростовується відеозаписом, згідно якого, після зупинки транспортного засобу притягуваного, останній вийшов з автомобіля та між ним і поліцейським відбулася розмова, під час якої поліцейський міг бачити обличчя та очі притягуваного.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).

Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.

В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.

Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов`язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).

Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням розбіжностей в фактах викладених в матеріалах справи та доказах наданих стороною захисту, що викликає сумніви щодо доведеності вини особи притягуваної до адміністративно відповідальності, суд приходить до висновку щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_11 .

Суд зважає, що відповідно до вимог абзацу 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку не надано доказів керування ОСОБА_3 транспортним засобом с ознаками наркотичного сп`яніння та доведено недодержання порядку зупинки транспортного засобу відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», також доведено не роз`яснення водієві його прав та наслідків його дій відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, включаючи права на професійну правничу допомогу та право на перекладача, крім того, доведено недодержання порядку проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266, 266-1 КУпАП та вимог Інструкції.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме, ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Наведене викликає сумнів щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.130, 247, 283 285 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук