Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №501/2098/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3381/26

Справа № 501/2098/21

Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 10 червня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалової Юлії Костянтинівни, визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання поновити виконавче провадження №76414157, боржник: Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Шестопалової Юлії Костянтинівни від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №501/2098/21 від 28.07.2022 року, а виконавчий лист повернути до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області для подальшого виконання.

Скарга мотивована тим, що Іллічівський міський суд Одеської області 28.07.2022 року видав виконавчий лист №501/2098/21 про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різницю між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року, який 28.11.2024 року був пред`явлений ОСОБА_1 до Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для його примусового виконання.

29.10.2024 року постановою старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалової Ю.К. було відкрито виконавче провадження ВП №76414157, а вже 21.11.2024 року була винесена постанова про закриття виконавчого провадження ВП №76414157 на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Скаржник вважає, що державний виконавець передчасно виніс оскаржувану постанову, не вживав дій щодо виконання виконавчого документа №501/2098/21 від 28.07.2022 року, зокрема не здійснив належну перевірку фактів щодо умов оплати праці та встановленої ОСОБА_1 норми тривалості робочого часу, та закінчив виконавче провадження через двадцять три дні після його відкриття, так і не виконавши у повному обсязі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25.04.2022 року по справі №501/2098/21, що призвело до порушень законних прав та інтересів стягувача за виконавчим документом №501/2098/21 від 28.07.2022 року.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 10 червня 2025 року скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалової Юлії Костянтинівни від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №501/2098/21 від 28.07.2024 року, виконавчий лист повернуто до Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - для подальшого виконання.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час ухвалення оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не врахував, що розрахунок різниці між фактично виплаченою та нарахованою заробітною платою згідно постанови Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року по справі № 501/2098/21 здійснено з урахуванням дії всіх наказів Підприємства, які діяли за умов, якби ОСОБА_1 не перебував у простої і продовжував працювати. Тобто, за звичайних умов дії трудового договору виходячи з посадового окладу 11 673 грн. Також скаржник наголошує, що вказаний розрахунок здійснено начальником відділу обліку заробітної плати бухгалтерської служби ДП «МТП «Чорноморськ» Пономаренко О.В., тобто особою, яка має спеціальну освіту та відповідний стаж роботи у сфері нарахування та виплати заробітної плати. Під час здійснення контролюючими органами перевірок діяльності Підприємства у сфері правильності нарахування та обліку заробітної плати працівників Підприємства, порушень виявлено не було, що виключає підстави сумніватись у правильності здійснення вказаного розрахунку.

Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що наказом № 469 від 20.12.2019 року, згідно якого всім працівникам Підприємства, зокрема і ОСОБА_1 , було встановлено 32-годинний робочий тиждень. Суд першої інстанції не врахував та не дослідив належним чином надану копію наказу з відміткою про ознайомлення з ним ОСОБА_1 під особистий підпис. Вказаний наказ ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржував і чомусь забув зазначити про ознайомлення з даним наказом, в той час як він у своїй скарзі та відповіді на заперечення державного виконавця наполягає на ознайомленні з наказами № 78 від 02.03.2021 року та № 93 від 15.03.2021 року, хоча ознайомлення ОСОБА_1 з всіма вказаними наказами відбувалось одночасно, що підтверджується його особистим підписом.

22.07.2025 року через засоби електронного зв`язку ОСОБА_1 на адресу суду направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 20.01.2026 року на 14:00 год. учасники справи старший державний виконавець Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалова Юлія Костянтинівна та представник Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у судове засідання не з`явилися, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності останнього.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, поважність причин неучасті у судовому засіданні 18.11.2025 року учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, судом апеляційної інстанції не встановлено, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників (відповідачів), які відсутні у судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі у судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії старшого державного виконавця Чорноморського міського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Шестопалової Ю.К., визнаючи незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалової Юлії Костянтинівни від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №501/2098/21 від 28.07.2024 року, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, закриваючи виконавче провадження, не здійснив у повному обсязі перевірку наданих як ОСОБА_1 так і ДП «МТП «Чорноморськ» розрахунків (порівняльні таблиці №1 та №2), не перевірив належним чином істотні умови праці ОСОБА_1 , зокрема встановлену норму тривалості робочого часу за вказаний період, не залучив для цього, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» експертів (бухгалтера або економіста), тому суд дійшов висновку, що державний виконавець передчасно закрив виконавче провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2021 року по справі №501/2098/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «МТП «Чорноморськ» задоволено у повному обсязі:

- Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №112 від 29.03.2021 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнано незаконним та скасовано;

- Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №160 від 28.04.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати пратті з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, визнано незаконним та скасовано;

- Стягнуто з державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (код ЄДРПОУ 01125672, місцезнаходження: м. Чорноморськ, вул. Праці,6) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року у розмірі 26940,39 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот сорок грн 39 копійок).

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2021 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення:

- Визнано незаконним та скасовано Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №112 від 29.03.2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки;

- Визнано незаконним та скасовано Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №160 від 28.04.2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки;

- Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різницю між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року.

28 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 подав до Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву разом з виконавчим документом №501/2098/21 виданим Іллічівським міським судом Одеської області від 28.07.2022 року для його примусового виконання.

29.10.2024 року постановою старшого державного виконавця Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопалової Ю.К. (надалі-виконавець) на підставі виконавчого листа №501/2098/21 від 28.07.2024 року, відкрито виконавче провадження ВП №76414157 про примусове стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різниці між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року.

05.11.2024 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій, оскільки 05.11.2024 року нею було надіслано до Іллічівського міського суду Одеської області заяву про роз`яснення рішення суду по справі №501/2098/21.

В даній заяві йдеться про те, що є незрозумілою результативна частина виконавчого листа по справі №501/2098/21 від 28.07.2022 року, оскільки сторони виконавчого провадження не надали свої розрахунки з чітко зазначеною сумою, яка підлягає стягненню.

12.11.2024 року стягувач надіслав на адресу Іллічівського міського суду Одеської області свої пояснення на заяву державного виконавця від 05.11.2024 року про роз`яснення рішення суду, в яких вказано, що для виконання у повному обсязі виконавчого листа №501/2098/21 від 28.07.2022 року, сума недоотриманої заробітної плати, яка є різницею між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, має складати 20 989,22 грн.

На підтвердження обґрунтованості такого розміру недоотриманої заробітної плати стягувач зазначає, що ним було враховано істотні умови праці, зокрема 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями: субота неділя, робочий час з 08:00 до 17:00, п`ятниця з 08:00 до 16:00 з перервою для відпочинку та прийому їжі з 12:00 до 12:48, які були визначені йому наказами ДП «МТП «Чорноморськ» №78 від 02.03.2021 року та №93 від 15.03.2021 року під час поновлення на роботі за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.02.2021 року по справі №501/4356/19.

Саме тому, при здійсненні Розрахунку ним було враховано вказаний режим роботи та застосована норма тривалості робочого часу, яка складає у квітні 2021 року (174,4 год.), у травні 2021 року (144 год.), та у червні 2021 року (160 год.).

15.11.2024 року за вх.№21.15/13820 на адресу відділу ДВС надійшли аналогічні за змістом Розрахунки та пояснення від стягувача у яких, він просить державного виконавця продовжити виконавчі дії та стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на свою користь недоотриману ним заробітну плату за вказаний період у розмірі 20 989,22 грн.

Стягувач вважає, що саме така сума недоотриманої ним заробітної плати є правильною, оскільки повністю відповідає умовам його трудового договору, нормативно-правовим актам ДП «МТП «Чорноморськ» та змісту рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2021 року і постанові Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року у справі №501/2098/21.

Також 15.11.2024 року, на адресу Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№21.15/13857 надійшла заява від представника ДП «МТП «Чорноморськ» О. Марченко від 14.11.2024 року №796/06-23 про закінчення виконавчого провадження разом зі службовим листом №174/05.1.15 від 05.11.2024 року у якому було здійснено розрахунок різниці заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року та довідка від 14.11.2024 року про здійснений перерахунок по ВП №76414157 за підписом начальника ВООЗ Пономаренко О.В.

Із змісту наданих ДП «МТП «Чорноморськ» документів вбачається, що сума різниці між 100% часовою тарифною ставкою (70,32 грн), встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника (44,3 грн), починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року склала 17 528,49 грн.

Разом з цим, згідно наданої представником Боржника довідки від 14.11.2024 року про здійснений ОСОБА_1 перерахунок по ВП №76414157 за підписом начальника ВООЗ ДП «МТП «Чорноморськ» Пономаренко О.В., вбачається, що стягувачу було здійснено перерахунок заробітної плати у розмірі 21029,48 грн з врахуванням ПДФО (18%) - 3155,31 грн, військового збору (1,5%) - 262,94 грн, та ЄСВ (22%) - 3500,00 грн, та перераховано на його картковий рахунок у розмірі: 14 111,23 грн.

З посиланням на викладене та на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», представник ДП «МТП «Чорноморськ» просив закрити виконавче провадження ВП №76414157 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та винести відповідну постанову».

Старшим державним виконавцем Шестопаловою Ю.К. було винесено постанову від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №76414157, у змісті якої йдеться про те, що виконавчий документ виконано в повному обсязі, оскільки ДП «МТП «Чорноморськ» було здійснено перерахунок заробітної плати за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року в розмірі 21 029,48 грн. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження стягнуто у повному обсязі. Рішення згідно з виконавчим документом фактично виконано у повному обсязі.

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і приводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 ст. 26 Закону).

Як вбачається із матеріалів справи 29.10.2024 року державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП №76414157 з примусового виконання виконавчого листа №501/2098/21 від 28.07.2024 року про примусове стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різниці між 100% часовою тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 2218/25821/2012 (провадження № 61-1864св23) зазначено, що "за змістом пункту 9 частини 1статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Отже, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист, або у зв`язку із визнанням судом, серед іншого, виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню".

Таким чином, виконання рішення вважається закінченим із моменту сплати боржником усіх сум, присуджених на користь стягувача відповідно до змісту виконавчого листа.

Відтак, належним виконанням судового рішення про стягнення грошових коштів є зарахування відповідної суми на рахунок стягувача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність постанови старшого державного виконавця Чорноморського міського ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Шестопалової Ю.К. про закінчення виконавчого провадження ВП №76414157 від 21.11.2024 року та її скасування, оскільки державний виконавець дійшов помилкового висновку про виконання боржником рішення суду в повному обсязі, адже зазначене суперечить матеріалам справи.

Судом встановлено, що штатним розписом 2 терміналу затвердженого Наказом №167 від 30.03.2018 року ОСОБА_1 , який, обіймає посаду начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» встановлено посадовий оклад у розмірі 11673 грн (годинна тарифна ставка 70,32 грн).

Також, судом встановлено, що організаційно-розпорядчими наказами ДП «МТП «Чорноморськ» №78 від 02.03.2021 року та №93 від 15.03.2021 року, начальнику 2 терміналу ОСОБА_1 були визначені особисті істотні умови праці (режим роботи) підчас його поновлення на роботі за рішенням суду від 18.02.2021 року по справі №501/4356/19, зокрема: 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями: субота неділя, робочий час з 08:00 до 17:00, п`ятниця з 08:00 до 16:00 з перервою для відпочинку та прийому їжі з 12:00 до 12:48.

Разом з цим, зі змісту бухгалтерських довідок за формою 2 вбачається, що норма тривалості робочого часу за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року складає у квітні 2021 року (174,4 год.); у травні 2021 року (144 год.); у червні 2021 року (160 год.).

Також, в бухгалтерських довідках за формою 2 міститься інформація про те, що під час нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року у розмірі: 12 694,06 грн, норма тривалості робочого часу у квітні 2021 року не змінювалась та склала 174,4 год., проте, у травні 2021 року норма тривалості робочого часу зменшена з 144 год. до 127,4 год., тобто на 16,6 год., а у червні 2021 року зменшена з 160 год. до 128 год., тобто на 32 год. відповідно. Тобто, у підсумку тривалість робочого часу для ОСОБА_1 була зменшена на 48,6 год.

Разом з цим, з матеріалів виконавчого провадження ВП№76414157 вбачається, що начальником ВООЗ ДП «МТП «Чорноморськ» Пономаренко О.В. у службовому листі №174/05.1.15 від 05.11.2024 року була застосована така ж сама скорочена тривалість робочого часу при здійсненні перерахунку недоотриманої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року.

У свою чергу, представник ДП «МТП «Чорноморськ» Марченко О.М. у наданих нею додаткових поясненнях за Вих.№219/06-23 від 31.03.2025 року на підтвердження правильності здійсненого начальником ВООЗ Пономаренко О.В. перерахунку стверджує про те, що всім працівникам Підприємства, зокрема і ОСОБА_1 був встановлений неповний робочий тиждень (32 години) згідно наказу №469 від 20.12.2019 «Про зміну істотних умов праці», копія якого надано до суду. Отже, ДП «МТП «Чорноморськ» виконало в повному обсязі постанову Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року по справі №501/2098/21, на виконання якої було відкрито виконавче провадження №76414157 від 29.10.2024 року в частині виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року у повному розмірі, докази чого, надано до виконавчої служби.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при ухвалені судового рішення, судом першої інстанції не було враховано, що наказом № 469 від 20.12.2019 року, згідно якого всім працівникам Підприємства, зокрема і ОСОБА_1 , було встановлено 32-годинний робочий тиждень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно до пункту 3.3.3 діючого Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», допускається зміна істотних умов праці працівникам Підприємства на термін не більше ніж на 6 місяців за погодженням з профспілкою, проте доказів такого погодження до суду не надано.

Таким чином, строк дії наказу №469 від 20.12.2019 року «Про зміну істотних умов праці» - сплив, доказів протилежного у відповідності до вимог ст. 77-81 ЦПК України, боржником не надано. Окрім того, судом встановлено, що даний наказ №469 був виданий Роботодавцем 20.12.2019 року, тобто у той період часу, коли стягувач ОСОБА_1 знаходився у вимушеному прогулі з 12.11.2019 року по 15.03.2021 року у зв`язку із звільненням (цивільна справа №501/4356/19).

Інших належних доказів щодо режиму роботи ОСОБА_1 , зокрема, щодо встановлення стягувачу неповного робочого тижня (32 години) у період з 01.04.2021 року по 30.06.2021 року роботодавцем не надано та матеріали справи не містять.

При цьому, зі змісту довідки від 14.11.2024 року про здійснений перерахунок по ВП №76414157 за підписом начальника ВООЗ ДП «МТП «Чорноморськ» Пономаренко О.В. вбачається, що боржник зловживає своїми правами Роботодавця та податкового агента, оскільки надав державному виконавцю неправильну інформацію про те, що стягувачу було здійснено перерахунок заробітної плати у розмірі 21 029,48 грн з вирахуванням ПДФО (18%) - 3155,31 грн, військового збору (1,5%) - 262,94 грн, та ЄСВ (22%) - 3500,00 грн, тобто перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 суму у розмірі - 14 111,23 грн.

Однак, у відповідності до ст. 167 Податкового кодексу України роботодавець повинен утримати щодо стягувача лише податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% (20989,22 грн х 0,18) = 3778,06 грн, та військовий збір у розмірі 1,5% ВЗ (20989,22 грн х 0,015) = 314,84 грн.

Разом із цим, згідно зі статтею 8 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець має сплатити за працівника єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), але за рахунок власних коштів у розмірі 22%, який, у даному випадку має скласти: 4617,63 гривень = (20989,2 грн х 0,22), що на 1117,63 грн більше ніж було сплачено боржником у виконавчому провадженні ВП№76414157.

Таким чином, старшим державним виконавцем винесено спірну постанову від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №76414157 на підставі вказаної боржником інформації, вважаючи суму ЄСВ (22%) у розмірі 3500 грн оподаткованим доходом на користь ОСОБА_1 .

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

Згідно ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів). Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надавати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Враховуючи, що державний виконавець, закриваючи виконавче провадження, не здійснив у повному обсязі перевірку наданих як ОСОБА_1 так і ДП «МТП «Чорноморськ» розрахунків (порівняльні таблиці №1 та №2), не перевірив належним чином істотні умови праці ОСОБА_1 , зокрема, встановлену норму тривалості робочого часу за вказаний період, не залучив для цього, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» експертів (бухгалтера або економіста), то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець передчасно закрив виконавче провадження.

Таким чином, постанова старшого державного виконавця Шестопалової Ю.К. від 21.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №76414157 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Посилання скаржника на те, що розрахунок різниці між фактично виплаченою та нарахованою заробітною платою згідно постанови Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року по справі №501/2098/21, було здійснено начальником відділу обліку заробітної плати бухгалтерської служби ДП «МТП «Чорноморськ» Пономаренко О.В., тобто особою, яка має спеціальну освіту та відповідний стаж роботи у сфері нарахування та виплати заробітної плати, а тому відсутня потреба у залученні експерта, апеляційний суд не приймає оскільки вказана особа є зацікавленою стороною у даному виконавчому провадженні ВП №76414157.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвалу суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - залишити без задоволення.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 10 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 11.02.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова