Рішення від 03 лютого 2026 р. у справі №766/4515/20 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4515/20

Пров. №2/766/239/26

04.02.2026 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про визнання споживчого кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, в якому просив визнати недійсним договір про надання кредиту № 2921393 від 19.11.2019р. через його несправедливість, оскільки в графіку платежів не зазначено про нарахування процентів в розмірі 7,25 %. Крім того, договором встановлена орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов використання 6 498,90 грн., а йому повідомлено про заборгованість 13 930,50 грн. Договором визначені несправедливі умови та введено в оману позивача. Крім того, ним укладена додаткова угода, відповідно до якої збільшена орієнтовна вартість кредиту, але без надання будь-яких грошей, а графік нарахування процентів складений лише до 29.12.2019 р. Також просив вирішити питання щодо судових витрат. Орієнтовно які складають сплату послуг адвокату в розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче провадження закрите ухвалою суду від 13.08.2020 та справу призначено до судового розгляду.

24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено.

Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.

Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, призначено продовження розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, матеріали справи містять заяву про розгляд справи провести за її відсутності, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду відповідач не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судовим розглядом встановлено, що 19.11.2019 року між ТОВ «Алекскредит» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 ( Позичальник) укладений договір про надання кредиту № 2921393, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору, сума кредиту складає 5500, 00 грн, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Кінцевою датою виконання Договору встановлено 27.05.2020 року (включно). Також договір містить посилання на Правила надання кредиту ТОВ « Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця. З боку позичальника договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS2921393.

29.11.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду щодо продовження базового періоду до 29.12.2019, обов`язку сплати позичальником фактично нарахованих процентів 804,75 грн та штраф 150,00 грн. за зміну умов договору, встановлені проценти за користування кредитом за спеціальною базовою процентною ставкою, визначена сума збільшення орієнтовної загальної вартості кредиту. З боку позичальника договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS2921393.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір містить посилання на Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця ( п.1.1. Договору).

Пунктами 1.2,1.3,1.4 Договору встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору, сума кредиту складає 5500,00 грн, кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дат закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту визначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору ( п. 1.6. Договору).

Порядок нарахування процентів за користування кредитом та процентні ставки встановлено п.п. 1.7.1;1.7.2;1.7.3.; 1.7.4. п. 1.7. Договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили строк дії договору, а саме з 19.11.2019 до Кінцевої дати виконання Договору – 27.05.2020 року ( включно).

Також, договір містить положення про порядок розрахунку процентів, права та обов`язки сторін, порядок і строки повернення кредиту та сплати інших платежів, відповідальність сторін, заключні положення, основні терміни. Додатком до Договору є графік платежів.

У п.п. 7.5.1, 7.5.2. пункту 7.5. зазначено, що уклавши цей Договір, Позичальник заявляє та гарантує, що він усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є зрозумілими та справедливими, під час укладання договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

З боку позичальника договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS2921393.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1. ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 3 Закону України “Про електрону комерцію” зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про електронну комерцію” електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно ч.ч.12,13 ст.11 Закону України “Про електронну комерцію” електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України “Про електронну комерцію” визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України “Про електрону комерцію” електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно п.8. ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію” у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частина 6 ст.11 Закону України “Про електронну комерцію” визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ст.12 Закону України “Про електронну комерцію”, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно наданих суду копій договору та додаткової угоди про надання кредиту чітко вбачається, що вони були підписані шляхом надсилання позивачем з використанням ІТС товариства акцепту фінансовій установі, договір про надання кредиту та додаткова угода підписані в порядку, передбаченому ст.12 Закону України “Про електрону комерцію”, а саме: електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS 2921393.

Таким чином, спірний договір укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України “Про електронну комерцію”, тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі №732/670/19.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції станом на день укладення договору), зазначено, що Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону "Про споживче кредитування".

Згідно п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. За змістом ст.18 Закону до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України “Про захист прав споживачів” застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).

Договір про надання кредиту містить усі істотні умови, визначені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Договір укладений у відповідній вимогам закону для договору в електронній формі. Позивач підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором засвідчив, що він погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені у запропонованому договорі, договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України “Про споживче кредитування”, сторони узгодили всі істотні умови кредитування, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, строк, умови повернення кредиту, нарахування та сплату відсотків, порядок сплати за кредит, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Згідно пункту 2 ч.1, п.4 ч.2 ст. 19 Закону України “Про захист прав споживачів”, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про … ціну або спосіб розрахунку ціни.

Перед укладенням договору ТОВ “Алекскредит” шляхом надіслання паспорту споживчого кредиту до відома позичальника було доведено розмір процентної ставки, яка підлягає сплаті за користування кредитом за лояльними умовами кредитування (10 днів) та за загальними умовами кредитування 190 днів, з яких базовий період 10 днів та спеціальний період 180 днів. Крім того, в пункті 1.7 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: п.1.7.2. у випадку використання позичальником лояльних умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 10 календарних днів з 19.11.2019р. до 29.11.2019р. (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (акційна ставка) або ставка за програмою лояльності; п.1.7.3. при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 19.11.2019 р. по 29.11.2020р. (включно) — 1,70% за один день користування кредитом, в спеціальний період з 07.11.2020р. по 05.05.2021р. - 3% за один день користування кредитом. Отже, позивач знав і усвідомлював про наявність негативних для нього наслідків у вигляді додаткового майнового навантаження, нарахування процентів за базовою та спеціальною ставкою за кожен день користування кредитом, у разі неповернення кредиту більше ніж в строк 10 днів коли відсотки нараховуються за лояльними умовами, та у разі незгоди з такими умовами мав абсолютну можливість не укладати договір на таких умовах.

Посилання на п.1.7.1 щодо фіксованої суми процентів в розмірі 7,25% є взагалі недоречним, оскільки стосується користування кредитом менше ніж 5 днів та саме у такому випадку не застосовуються проценті ставки, зазначені у пунктах 1.7.2 та 1.7.3.

Виходячи зі змісту позовної заяви позивач кредитні кошти не повернув в строк до 5 днів, як і в строк до 10 днів, а укладаючи додаткову угоду від 29.11.2019 р. позивач свідомо продовжив строк базового періоду ще на місяць до 29.12.2019 р.

У даному випадку йдеться мова не про нечесність чи недобросовісність кредитодавця, який діяв в межах закону, а про зміну намірів і прагнень позичальника, який станом перед отриманням кредитних коштів вважав такі умови прийнятними для себе, а після їх отримання і використання для задоволення своїх власних потреб та допущенням прострочення виконання зобов`язання - змінив свою думку.

Крім того, позивач у разі незгоди з умовами договору мав право, в порядку визначеному в пункті 4.8 договором та ст.15 Закону України “Про споживче кредитування”, протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Проте, у встановлений строк позивач від договору не відмовився та не сплачував кредит.

Частина 1 ст. 230 ЦК України зазначає, що у випадку, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В постанові Верховного Суду України від 28.08.2019р. по справі №753/10863/16-ц викладено висновок, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст.230 ЦК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що відповідачем перед укладенням договору було порушено порядок надання позивачу, як споживачу, інформації про умови отримання кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, сукупну вартість кредиту, а також що електронний договір про надання кредиту містить несправедливі умови щодо позичальника. Враховуючи, що з підписанням паспорту споживчого кредиту, оспорюваного договору, позивач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких кредитор здійснює кредитування, та з загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням та поверненням кредиту, а отже свідомо обрав запропоновані умови кредитування, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що кредитодавець при укладенні договору з позивачем застосував нечесну практику.

Крім того, позивач посилається на ч.1 ст. 233 ЦК України, зазначаючи, що він діяв під впливом тяжкої обставини, а саме загрози банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230 - 233 ЦК України можуть бути задоволені судом за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Позивачем, на якого покладається тягар доказування наявності умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і самого факту обману, не доведено жодними доказами ні існування умислу відповідача ввести в оману позивача, ні, власне, факту обману його відповідачем.

Ознаками правочину, що підпадає під дію ст. 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах незалежно від того, хто був його ініціатором.

Само по собі укладання позивачем пізніше кредитних договорів з іншими фінансовими установами жодним чином не доводять ознак тяжких обставин, в тому числі загрози банкрутства.

Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Крім того, позивачем не доведено, що за відсутності наведених ним тяжких обставин оспорюваний договір не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, суд, з виходячи з аналізу наведеної позицій позивача, оцінки його доводів, доказів, керуючись законом дійшов висновку, про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору як такого, що вчинений під впливом обману відповідачем, тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням відмови в задоволення позову та з огляду на те, що відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. (за ставками 2020р., коли подано позов) слід віднести на рахунок держави.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 04 лютого 2026 року.

Керуючись ст. 11, 14, 16, 203, 215, 230-233 ЦК України, ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.. Якова Самарського, буд.12а, код юридичної особи 41346335) про визнання споживчого кредитного договору недійсним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяО. В. Ус