Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №953/14185/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/14185/25

н/п 1-кп/953/536/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Київського районного суду м.Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221130001831 від 22.12.2025, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, військовослужбовцем не являється, інваліда ІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.09.2005 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.3 ст.187, ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки;

- 14.02.2008 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

- 22.08.2012 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік;

- 06.12.2012 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.4 ст.70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, 02.07.2014 року звільненого згідно Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.06.2014 року;

- 15.12.2014 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання 3 випробувальним терміном на 2 роки;

- 29.01.2015 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць;

- 15.07.2015 вироком Київського районного суду м. Харкова, за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі;

- 03.02.2016 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.190, ч.1 ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 20.09.2017 по відбиттю строку покарання;

- 15.02.2019 вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 06.05.2022 з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення і перевиховання не став, та знов вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення злочин за наступних обставин.

Так, 22.12.2025 об 11:15 годині, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований АДРЕСА_3, діючи умисно, маючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_5 № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, та неодноразово продовженого і діючого на теперішній час по всій території України, скориставшись тим, що на його переконання, за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з барної стійки, тим самим таємно викрав грошові кошти, які належали потерпілому ОСОБА_6 , у розмірі 12500 грн та 50 євро, що згідно з курсом НБУ станом на 22.12.2025 становить 2460 грн., після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, а саме приміщення закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», разом із викраденим майном, обернувши його у такий спосіб на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 14960 грн.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце вчинення та його правову кваліфікацію, не оспорює. Пояснив, що дійсно 22.12.2025 близько 11:15 години, знаходячись у приміщенні закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», що розташований на АДРЕСА_3, взяв з барної стійки грошові кошти, які належали потерпілому, у розмірі 12500 грн та 50 євро, після чого покинув приміщення закладу громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_3», разом із викраденим майном, за обставин, викладених вище у даному вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Обвинувачений та сторона обвинувачення не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку належним чином. Надав суду письмову заяву, якою прохав проводити судовий розгляд справи без його участі. Проти судового розгляду даного кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України не заперечує. Прохає призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Моральних претензій до обвинуваченого немає. Від подання цивільного позову відмовляється у зв`язку із відшкодуванням йому матеріальної шкоди шляхом повернення належного йому майна.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особу, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених під час судового розгляду обставин суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується ст.50,65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , передбачене ч.4 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується задовільно, не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб та осіб похилого віку не має, військовослужбовцем не являється, інвалід ІІ групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке полягає у повному визнанні своєї вини, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, виходячи з поведінки обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження, про що зазначалося стороною обвинувачення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до закону є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є особою середнього віку, не має стійких соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, є інвалідом ІІ групи, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а також те, що після відбуття покарання за попереднім вироком до погашення та зняття судимості знову вчинив злочин, винуватість у якому доведена у даному кримінальному провадженні, суд, беручи до уваги наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим суд призначає йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст.185 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України стосовно дотримання мети.

Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, у зв`язку із не застосуванням до обвинуваченого покарання у виді конфіскації майна, а також те, що арештоване майно не підлягає спеціальній конфіскації, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського районного суду м.Харкові від 24.12.2025 у справі № 953/13846/25 н/п 1-кс/953/8131/25.

В межах розгляду даного кримінального провадження судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 26.12.2025 застосовано стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання у певний період доби до 23 лютого 2026 року включно. Покладено на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не залишати місце мешкання - АДРЕСА_1 , в період доби з 22.00 год. до 06.00 год., без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням "Повітряна тривога", чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени "Повітряна тривога"; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України не затримувався.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у певний час доби - до набрання цим вироком законної сили.

Керуючись ст. 100, 124, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме грошові кошти на загальну суму 11060 гривень (купюри номіналом 20 гривень - 5 штук, номери: ВТ9379809, ГС4096747, ВТ5921551, ЄВ5272598, АК0421691; купюри номіналом 500 гривень - 3 купюри, номери: ХБ6901261, ЛБ0248073, КГ6734279; купюри номіналом 1000 гривень - 7 купюр, номери: МБ3210763, МГ6005696, ЛЄ8510315, БМ5084812, АЕ4869970, МА6408449, ГР4929523, одну купюра номіналом 50 Євро (номер VA7024769597), еквівалентом згідно курсу Національного банку України станом на 22.12.2025 - 2460 гривень), передані на зберігання під розписку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - вважати повернутим власнику.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського районного суду м.Харкові від 24.12.2025 у справі № 953/13846/25 н/п 1-кс/953/8131/25.

До набрання вироком законної сили продовжити строк дії забіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, заборонити засудженому залишати квартиру АДРЕСА_2 без дозволу суду в період доби з 22.00 год. до 06.00 год.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце проживання в період доби з 22.00 год. до 06.00 год., без дозволу суду, за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога», чи перебування у безпечному місці під час оголошення сирени «Повітряна тривога»; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1