Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №404/4561/24 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/4561/24

Номер провадження 1-кп/404/218/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому кримінальне провадження №12024121130000298 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Красноперекопськ АР Крим, українки, громадянки України, з професійною освітою, фізичної особи-підприємця, заміжньої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представників потерпілої ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

31.03.2024 близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_5 перебувала на своєму робочому місці в приміщенні торгового контейнеру на території ринку «Черемушки» за адресою: вул. Євгена Тельнова, 1, до якого зайшла до раніше знайомої ОСОБА_3 та між ними на ґрунті раніше неприязних відносин розпочався конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

У подальшому, діючи із вказаним умислом, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаний час у зазначеному контейнері, докладаючи значної фізичної сили, нанесла правою рукою декілька ударів в область голови та тулубу потерпілої ОСОБА_5 , після чого правою рукою подряпала ОСОБА_5 по правій стороні грудної клітини, спричинивши вказаними діями біль та тілесні ушкодження потерпілій у вигляді садна по передній поверхні грудної клітки справа, які відповідно до висновку судового медичного експерта №250 від 01.04.2024 відносяться до категорії легких.

Вказаними діями ОСОБА_3 заподіяла умисне легке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_5 , чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України.

Позиція сторони захисту за обвинуваченням, висунутим за ч.1 ст.125 КК України

Допитана у судовому засіданні 05.12.2025 обвинувачена ОСОБА_3 не визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення, як і цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заявлений потерпілою ОСОБА_5 .

Згідно з наданими суду обвинуваченою ОСОБА_3 показаннями, конфліктні стосунки між нею та потерпілою ОСОБА_5 виникли давно на ґрунті ревнощів, оскільки її чоловік мав короткочасні близькі стосунки зі ОСОБА_5 . Згодом ОСОБА_5 почала здійснювати торгівлю на ринку, де вона також реалізовувала товар, провокуючи конфлікти та вороже налаштовуючи колег. Крім того ОСОБА_5 постійно пліткувала про неї, та обіцяла покинути свого чоловіка як тільки її чоловік ( ОСОБА_3 ) запропонує стосунки. Відтак вони конфліктували майже щодня, зокрема і 31.03.2024 близько 13 год. 00 хв. у торговому павільйоні ринку «Черемушки», що за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, між ними розпочався словесний конфлікт, у ході якого вони ображали одна одну. У цей час відвідувачів на ринку майже немає. Спочатку вона та потерпіла ОСОБА_5 знаходились біля своїх торгових контейнерів, які розташовані напроти на відстані близько 3 метрів, а згодом вона почала підходити до контейнеру ОСОБА_5 , доводячи свою думку Підійшовши на відстань близько 1,5 метра, вона побачила, що ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні свого контейнера, жбурнула в неї невеликим стільцем, та інстинктивно прикрила себе правою рукою. Від удару стільцем вона відчула різкий біль у руці. Одразу після цього вона викликала наряд поліції та її чоловік допоміг їй написати заяву про вчинення правопорушення, оскільки через біль у руці самостійно цього зробити вона не могла. До контейнеру ОСОБА_5 вона не підходила та жодних тілесних ушкоджень останній не завдавала, а її чоловік лиш забрав та відвів до свого контейнера. Свідками цієї події були: її чоловік, свідок ОСОБА_10 , що палив неподалік, та, імовірно, чоловік ОСОБА_5 , інших осіб на місці події не було.

Надалі 31.03.2024 вона звернулася за медичною допомогою до травмпункту, де їй виконали рентгенологічне дослідження, за результатами якого порекомендували зробити дослідження руки за допомогою комп`ютерного томографа (далі - КТ) для підтвердження чи спростування наявності перелому або іншого ушкодження кісток, оскільки ушкоджень виявлено не було. Після цього вона звернулась до травмпункту за місцем свого проживання, де лікар-хірург, виконавши рентгенологічне дослідження, одразу діагностував перелом, який надалі також був підтверджений за допомогою КТ.

01.04.2024 вона з`являлась до органу поліції для надання письмових пояснень стосовно події, яка мала місце 31.03.2024 між нею та ОСОБА_5 , та добровільно описала факти, що мали місце, однак чи надавала визнавальні пояснення вона не пам`ятає. Вона згадала, що кинувши в неї стілець, ОСОБА_5 вискочила зі свого контейнера до неї та вони лише пошарпали одна одну за одяг, однак не билися, після чого їх розборонили чоловіки. Пояснити наявність у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень після вказаної події вона не може, можливо вона пошкрябала ОСОБА_5 в ході конфлікту.

Крім цього, сторона захисту стверджує про те, що ОСОБА_3 під час події діяла в межах необхідної оборони згідно з положеннями ст.36 КК України.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою ОСОБА_3 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, її вина підтверджується дослідженими судом такими доказами:

- показаннями допитаної у судовому засіданні 04.10.2024 потерпілої ОСОБА_5 , згідно з якими вона близько 20 років знайома з обвинуваченою ОСОБА_3 - вони є колегами по торгівлі на ринку. Близько року тому вони з чоловіком відкрили торгову точку на ринку «Черемушки», що за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, та стали конкурентами ОСОБА_3 , яка також здійснювала торгівлю аналогічними товарами на вказаному ринку. ОСОБА_3 вказаним фактом була обурена та постійно конфліктувала з нею та її чоловіком ОСОБА_11 з цього приводу, ображала її честь та гідність. Незадовго до вказаних в обвинуваченні подій ОСОБА_3 намагалася спровокувати новий конфлікт, якого вона намагалась уникнути. Зокрема, 29.03.2024 ОСОБА_3 підійшла до її чоловіка та почала ображати його нецензурною лайкою. 30.03.2024 вона та її чоловік ОСОБА_11 звертались до чоловіка ОСОБА_3 . ОСОБА_12 з проханням заспокоїти останню, на що ОСОБА_12 відреагував агресивно та почав ображати їх.

31.03.2024 близько 13 год. 30 хв. - 14 год. 00 хв. вона перебувала у приміщенні свого торгового контейнеру, куди прийшла обвинувачена ОСОБА_3 і почала руками завдавати їй ударів в обличчя, збивши окуляри, а також в область грудної клітини та голови. Свідками вчинення ОСОБА_3 вказаних дій були її колеги - сусіди по торговому павільйону ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які намагались вгамувати обвинувачену, висловлюючи зауваження щодо її поведінки. Від завданого ударами обвинуваченої болю вона почала кричати, після чого до приміщення кіоску прибіг її чоловік ОСОБА_11 , який також намагався завадити ОСОБА_3 та вивести її з приміщення кіоску. Згодом на місце події прийшов чоловік обвинуваченої ОСОБА_12 та почав виштовхувати останню з кіоску зі словами: «Що ти робиш? Це правопорушення!». Після того, як ОСОБА_3 вивели з приміщення її кіоску, остання почала погрожувати їй розправою, зокрема сказала, що навіть обіллє її кислотою аби вона не провадила торгівлю в цьому місці. Надалі вона викликала на місце події працівників поліції, а також звернулась за медичною допомогою до лікарні, де були зафіксовані спричинені їй тілесні ушкодження.

Вона підтверджує, що вказані в обвинувальному акті та висновку судово-медичного експерта тілесні ушкодження були спричинені їй обвинуваченою ОСОБА_3 . Тілесних ушкоджень обвинуваченій ОСОБА_3 вона не завдавала, зокрема стільцем в неї не кидала, як про це стверджувала обвинувачена, конфліктів самостійно не ініціювала. Вона припускає, що мотивом для такої поведінки ОСОБА_3 і вчинення щодо неї вказаного кримінального правопорушення, зокрема, є конкуренція на ринку та особиста неприязнь, викликана почуттям ревнощів до чоловіка обвинуваченої. Жодної матеріальної вигоди свідкам у кримінальному провадженні вона не пропонувала. Заявлений до обвинуваченої цивільний позов підтримує у повному обсязі;

- показаннями допитаного у судовому засіданні 04.10.2024 свідка ОСОБА_11 , згідно з якими він раніше знайомий з обвинуваченою ОСОБА_3 . Між ним з дружиною ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 систематично відбувались словесні конфлікти, ініційовані обвинуваченою. У березні 2024 близько 14 год. 00 хв. на ринку «Черемушки», що за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, він закривав свій торговий кіоск, а його дружина - потерпіла ОСОБА_5 після покупок пішла до приміщення іншого належного їм торгового кіоску. У цей час він почув крики колеги по торговому павільйону ОСОБА_13 , яка кричала: «ОСОБА_3, що ти робиш?!» та кликала його на допомогу. Прибігши до торгового кіоску, де перебувала його дружина, він побачив, що остання знаходилась у положенні на колінах та без окулярів, а обвинувачена ОСОБА_3 завдавала їй ударів в область голови - він був свідком не менше трьох таких ударів. Ставши між дружиною та ОСОБА_3 , він намагався завадити останній та вгамувати її. Згодом прийшов чоловік ОСОБА_3 та силоміць вивів обвинувачену з кіоску зі словами: «ОСОБА_3, це правопорушення». Після вказаного ОСОБА_3 продовжувала конфлікт словесно, погрожуючи, що обіллє їх кислотою. Надалі його дружина викликала на місце події працівників поліції. Свідками вказаної події окрім нього були: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та чоловік обвинуваченої ОСОБА_3 . ОСОБА_12 , - інші «свідки» були запрошені обвинуваченою за винагороду. Він підтверджує, що діями обвинуваченої його дружині були спричинені тілесні ушкодження, зокрема, у ділянці голови та грудної клітини, яких до вказаної в обвинуваченні події не було. Чи мала його дружина близькі стосунки з чоловіком обвинуваченої ОСОБА_3 йому невідомо, а якби й мала, то це не змінює суті справи. Він не бачив, щоб його дружина кидала стільцем в обвинувачену, та жодних тілесних ушкоджень в останньої він не помічав;

- показаннями допитаної у судовому засіданні 30.10.2024 свідка ОСОБА_13 , згідно з якими вона раніше знайома з обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , які є її колегами по торгівлі на ринку, та має з ними нормальні робочі стосунки. 31.03.2024 близько 13 год. 30 хв. вона перебувала на ринку «Черемушки», що біля автовокзалу за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, де здійснює торгівлю овочами. У цей час вона стала свідком конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , в ході якого ОСОБА_3 забігла до торгового кіоску ОСОБА_5 та почала її бити руками в ділянку голови, звалила донизу та збила з обличчя окуляри. Скільки конкретно разів обвинувачена вдарила потерпілу їй невідомо - вона бачила у потерпілої тілесні ушкодження у вигляді подряпин. Згодом на місце прибіли чоловіки обвинуваченої та потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_12 і припинили конфлікт. Причини цього конфлікту їй невідомі, однак обвинувачена і потерпіла конфліктували дуже часто. Свідком вказаної події також був сусід по торговому павільйону ОСОБА_14 , при цьому свідка на ім`я ОСОБА_16 , який є свідком сторони захисту, вона на місці події не бачила і чому він запрошений стороною захисту їй невідомо. Вона стверджує, що потерпіла ОСОБА_5 не кидала стільцем в обвинувачену ОСОБА_3 , та жодних тілесних ушкоджень в останньої вона не бачила. Надалі чоловік потерпілої ОСОБА_15 викликав працівників поліції, а вона пішла додому;

- показаннями допитаного у судовому засіданні 30.10.2024 свідка ОСОБА_14 , згідно з якими він здійснює торгівлю харчовими продуктами на ринку «Черемушки», що біля автовокзалу за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, раніше знайомий з обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , які є його колегами по торгівлі на ринку та сусідками по торговому павільйону. 31.03.2024 близько 13 год. 30 хв. він став свідком гучного словесного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який відбувався в торговому контейнері ОСОБА_5 . Такі конфлікти відбувались між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 систематично протягом тривалого проміжку часу, однак причини таких конфліктних стосунків йому невідомі. Факту спричинення обвинуваченою потерпілій тілесних ушкоджень за вищевказаних обставин він не бачив, однак бачив, що потерпіла після конфлікту з обвинуваченою була у неохайному стані та мала тілесні ушкодження у виді подряпин, зокрема на шиї. Безпосереднім свідком спричинення тілесних ушкоджень потерпілій могла бути ОСОБА_13 , оскільки її торговий контейнер розташований поряд з торговим контейнером ОСОБА_5 . Крім того, свідками події були чоловіки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , інших осіб він не бачив. Оскільки учасники та свідки події не могли вгамувати конфлікт, він запропонував викликати на місце події поліцію. Чи спричиняла ОСОБА_5 ОСОБА_3 тілесні ушкодження, зокрема шляхом кидання у неї стільця, йому невідомо, жодних тілесних ушкоджень, зокрема переломів, у ОСОБА_3 після вказаної в обвинуваченні події він не бачив;

- показаннями допитаного у судовому засіданні 12.08.2025 свідка ОСОБА_10 , згідно з якими він раніше знайомий з обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 , близьких чи родинних стосунків з ними не має. 31.03.2024 близько 14 год. він виконував технічні роботи у кафе на ринку «Черемушки», що за адресою: вул.Євгена Тельнова, 1, м.Кропивницький, та, вийшовши покурити, почув сварку між обвинуваченою ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 . Звернувши на них увагу, він побачив як ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні свого торгового контейнера, жбурляє в сторону ОСОБА_3 дерев`яним стільцем білого кольору, а та закриває себе правою рукою. При цьому ОСОБА_3 в торговому контейнері ОСОБА_5 не знаходилась. Якою була відстань між потерпілою та обвинуваченою під час цього конфлікту точно він не пам`ятає - орієнтовно 3 метри. Надалі конфлікт продовжився, а на місце події прибігли чоловіки обвинуваченої та потерпілої. Що саме відбувалось далі в ході конфлікту йому невідомо. Чи спричиняли обвинувачена та потерпіла одна одній тілесні ушкодження в ході конфлікту йому невідомо, оскільки він повернувся до виконання роботи в кафе. Інших свідків чи учасників події, зокрема свідка ОСОБА_13 , на місці події він не бачив. Торгове місце ОСОБА_13 розташоване напроти торгового контейнера ОСОБА_5 та у цей час було відчинене, однак ОСОБА_13 на місці не було. Стосунки між обвинуваченою та потерпілою були неприязними, а чоловік обвинуваченої ОСОБА_12 погрожував потерпілій розправою. Чи приїжджали надалі на місце події працівники поліції йому невідомо. Жодною інформацією про заподіяння обвинуваченою ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень він не володіє. Після 31.03.2024 він бачив, що ОСОБА_3 мала гіпсову пов`язку в ділянці пальців правої руки;

- рапортами від 31.03.2024 ЖЄО №13023, відповідно до якого 31.03.2024 о 17 год. 23 хв. та о 18 год. 27 хв. надійшли повідомлення зі служби «102» про звернення ОСОБА_5 за медичною допомогою до травматологічного відділення та КНП «Кіровоградська обласна лікарня КОР» відповідно, зафіксовано отримані нею тілесні ушкодження, яка зазначила відомості про їх спричинення ОСОБА_3 , які відповідають обставинам, встановленим судом (т.1 а.п.10-11);

- заявою потерпілої ОСОБА_5 від 31.03.2022 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка спричинила їй тілесні ушкодження (т.1 а.п.12);

- протоколом огляду місця події від 26.04.2024 із додатком фото таблицею, під час якого оглянуто та встановлено місце вчинення кримінального правопорушення - контейнер АДРЕСА_2 , а також прилеглу територію поруч із ним (т.1 а.п.45-50);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 02.04.2024, 26.04.2024 із додатками у вигляді відео фіксації, що містяться на оптичних дисках, за участю потерпілої ОСОБА_5 , у ході яких було відтворено обставини заподіяння їй обвинуваченою ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які відповідають висунутому обвинуваченню та узгоджуються з показаннями потерпілої в суді (т.1 а.п.26-32, 38-44);

- протоколом проведення слідчого експерименту із додатком у вигляді відео фіксації, що міститься на оптичному диску, за участю свідка ОСОБА_11 від 02.04.2024, під час якого останній показав спосіб та обставини спричинення обвинуваченою ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, які повністю відповідають обставинам, встановленим судом, його показанням та показанням потерпілої (т.1 а.п.58-64);

- висновками судового медичного експерта №250 від 01.04.2024 року та №270/250 від 10.04.2024 згідно з якими у ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у виді садна по передній поверхні грудної клітки справа, яке утворилось від дії предмету, який мав обмежену контактуючу поверхню, до однієї доби до моменту огляду, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Виключається можливість його утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню. Механізм утворення тілесного ушкодження не суперечить механізму утворення, на який вказували потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_11 під час проведення слідчих експериментів 02.04.2024 (т.1 а.п.80, 86-87).

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження.

Суд враховує, що достовірні та достатні підстави обмовляти обвинувачену ОСОБА_3 у потерпілої ОСОБА_5 відсутні, її показання щодо обставин вчинення стосовно неї насильницьких дій повністю узгоджуються з письмовими доказами, показаннями потерпілої ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , які були безпосередніми очевидцями події, інших свідків, які підтвердили наявність конфлікту та очевидні його наслідки у день події у вигляді тілесних ушкоджень у потерпілої, які є логічними та послідовними щодо обставин вчинення правопорушення, підтверджені слідчими експериментами та медичною документацією.

Так, судом встановлено факт повідомлення потерпілою органи поліції про вчинене стосовно неї кримінальне правопорушення після події, про що остання послідовно стверджувала протягом усього кримінального провадження, та що підтверджується наданими стороною обвинувачення рапортами, які підтверджують невідкладне звернення потерпілої до лікувальних закладів за медичною допомогою та заявою потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення. Крім того, суд зважає на те, що одразу після вчинення стосовно потерпілої обвинуваченою насильницьких дій потерпіла звернулася до медичних закладів для надання їй необхідної медичної допомоги, де повідомила обставини заподіяння тілесних ушкоджень, які повністю відповідають її показанням в суді.

При встановленні факту вчинення стосовно потерпілої насильницьких дій обвинуваченою ОСОБА_3 та наявності в останньої умислу на їх вчинення суд враховує також обставини та причини виникнення неприязних відносин між потерпілою та обвинуваченою, існування яких не заперечується обвинуваченою, та які свідчать про наявність в обвинуваченої відповідних мотивів.

З огляду на викладене, показання обвинуваченої ОСОБА_3 та доводи сторони захисту про те, що за обставин, викладених в обвинуваченні, обвинувачена діяла в межах необхідної оборони, не беруться судом до уваги, як такі, що спростовуються показаннями потерпілої, свідків, дослідженими судом у своїй сукупності доказами, та спрямовані на уникнення від передбаченої законом відповідальності. Безумовно такі доводи спростовуються показаннями потерпілої та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , згідно з якими під час словесного конфлікту саме обвинувачена ОСОБА_3 зайшла до торгового місця - контейнеру потерпілої ОСОБА_5 , а також на вказаному місці почала наносити їй тілесні ушкодження та в цей момент здоров`ю та життю обвинуваченої нічого не загрожувало, саме остання ініціювала подальший розвиток конфлікту шляхом нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Лише внаслідок втручання свідка ОСОБА_13 , яка почала кликати на допомогу, а також інших осіб, зокрема свідка ОСОБА_11 , нанесення обвинуваченою ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень було припинено. При цьому показання свідка ОСОБА_10 не спростовують вказаних обставин, який не був очевидцем вказаної події, та підтверджують конфлікт між обвинуваченою та потерпілою. Відтак, суд безумовно вважає, що у момент спричинення тілесних ушкоджень обвинувачена ОСОБА_3 не перебувала у стані захисту від суспільно небезпечного посягання потерпілої ОСОБА_5 , як вважає і не доведеним твердження про вчинення у вказаний момент потерпілою будь-яких протиправних дій, що виключає застосування положень ст.36 КК України.

Відтак, аналізуючи сукупність доказів у кримінальному провадженні, суд знаходить із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку обставини кримінального провадження, та вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за встановлених судом фактичних обставин.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинне досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

У відповідності із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.ст.65, 68 ч.5 КК України, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинила закінчений умисний кримінальний проступок проти життя та здоров`я особи, як особа характеризується позитивно, заміжня, офіційно займається підприємницькою діяльністю, на обліку в закладах з надання наркологічної та психіатричної допомоги не перебуває, осудна, раніше не судима, має тяжке хронічне захворювання та є особою з інвалідністю 3 групи.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої, суд, відповідно до положень ст.66 КК України, визнає те, що вона є особою з інвалідністю 3 групи.

Зважаючи на те, що стороною обвинувачення відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України не ставиться у провину обвинуваченій вчинення кримінального правопорушення за обставин, які обтяжують покарання, суд, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає, що вони не встановлені.

Із врахуванням усіх обставин кримінального провадження, раніше зазначених даних про особу обвинуваченої, яка заміжня, має тяжке хронічне захворювання та є особою з інвалідністю 3 групи, офіційно займається підприємницькою діяльністю, зважаючи на її вік - 58 років, позитивну характеристику, те, що вона раніше не судима, а також ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення суд вважає необхідним і достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 призначення їй покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України та з урахуванням вимог ч.2 ст.53 КК України. Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Вирішення цивільного позову, питання речових доказів та процесуальних витрат

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення з останньої 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1411 грн. на відшкодування майнової шкоді, завданої кримінальним правопорушенням, який не визнано обвинуваченою, зважаючи на заперечення вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд керуються такими обставинами.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Вимоги, вказані в цивільному позові ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченої 1411 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, пов`язаної із необхідністю проходження нею лікування і придбання ліків внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, відповідно до ст.ст.1166, 1195 ЦК України підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доведена і заподіяння матеріальної шкоди документально підтверджено (т.2 а.п.28-31).

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Пунктами 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 зі змінами та доповненнями визначено, що у відповідності до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Водночас, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Разом з цим, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 09.02.2007 у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що судовим розглядом встановлено: винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, потерпілою від якого є ОСОБА_5 ; факт спричинення моральної (немайнової) шкоди, що виразилась у порушенні стану здоров`я та нормального ритму життя потерпілої, погіршені її психологічного стану, що супроводжувався розгубленістю, тривогою та страхом, вона зазнала моральних та фізичних страждань; та наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням обвинуваченої та наявною моральною шкодою, завданою потерпілій.

Так, зважаючи на викладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, суд вважає розумним, справедливим та доведеним наданими доказами, з огляду на всі істотні обставини справи, на підставі ч.1 ст.129 КПК України часткове задоволення позовних вимог потерпілої, згідно з якими необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням моральної шкоди 5000 гривень, що на переконання суду є співмірним тим фізичним та душевним стражданням потерпілої.

Також, відповідно до ч.1 ст.124, п.1 ч.1 ст.118, ч.2 ст.120 КПК України, зважаючи на долучені квитанції (т.2 а.п.37, 83, 162), акти, договір про надання правової допомоги від 03.04.2024 року та ордер, враховуючи участь представника потерпілої ОСОБА_6 під час судового провадження, підготовку та подання цивільного позову, з обвинуваченої на користь як потерпілої підлягають стягненню витрати на правову допомогу, розмір яких не оспорювався стороною захисту та які підтверджені документально.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до обвинуваченої ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1411 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

У задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь потерпілої ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) процесуальні витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги представника, в сумі 66000 грн.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м. Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Фортечного районного

суду м. Кропивницького ОСОБА_1