Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №903/834/25 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 лютого 2026 року Справа № 903/834/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до відповідача 1: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Раун”, м. Львів

про розірвання договору,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з,

від прокуратури: Гудков М.В.,

відповідачів: Савченко Е.О., Гелемей Ю.М.,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2025 через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Раун” про розірвання договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24, який укладено між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “РАУН” (процедура закупівлі №UA-2024 11-01-003138-a).

Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 24 вересня 2025 року о 10:30 год.

27.08.2025 надійшли пояснення позивача, згідно яких управління, як орган державного фінансового контролю може виступати стороною у судових справах лише за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Враховуючи те, що Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заходи державного фінансового контролю у підконтрольній установі Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області по процедурі закупівлі UA 2024-11-01-00003138-а не проводилися, порушення не виявлялися та вимога про усунення виявлених порушень законодавства підконтрольній установі не направлялася, відповідно в Управління відсутні правові підстави для звернення з позовною заявою до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та відсутні будь-які пояснення, що стосуються суті спору у справі № 903/834/25. ТОВ “РАУН” не є підконтрольною установою для Управління, а тому останнє не має права проводити заходи державного фінансового контролю у не підконтрольних установах та звертатися до ТОВ “РАУН” з позовом, а лише до підконтрольних установ та за результатами проведених заходів державного фінансового контролю.

Відповідачі ухвалу суду отримали 26.08.2025. Строк для подання відзиву – по 10.09.2025.

09.09.2025 надійшов відзив Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що факт укладення договору від 28.11.2024 №01.4/18/24 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області та ТОВ «РАУН» не може визнаватися незаконним чи таким, що суперечить законодавству, з огляду на те, що він був укладений у суворій відповідності до вимог чинного законодавства України. У даному випадку всі істотні умови договору узгоджені належним чином, відображені письмово, пройшли процедуру публічних торгів, що унеможливлює будь-які твердження про їхню довільність чи незаконність. Неможливо визнати підставою для дострокового розірвання правочину сам по собі прогноз щодо можливого ненадходження коштів у майбутньому. Прокурор, обґрунтовуючи позов, фактично підміняє дискреційні повноваження самого замовника, який є стороною договору і наділений правом самостійно визначати доцільність, економічну виправданість та порядок використання бюджетних коштів у межах своїх повноважень. Аргументація позивача щодо «невизначеності фінансування» фактично побудована на прогнозуванні можливих бюджетних процесів на кілька років уперед, що не є юридичним фактом і не може братися до уваги судом як підстава для дострокового розірвання договору. Невизначеність у майбутньому фінансуванні не є «порушенням», а лише звичайним проявом бюджетного процесу, адже розпис Державного бюджету формується щорічно, і жодна сторона договору не може гарантувати на 100% обсяги фінансування за межами поточного бюджетного року. Саме тому у договорі й передбачені механізми зменшення обсягів, коригування фінансування та інші запобіжники, які знімають будь-які ризики для держави. Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області зазначив, що вони, як орган державного фінансового контролю не мають права звертатися до суду із позовами про розірвання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг. Таким чином, прокурор фактично діє всупереч позиції органу, в інтересах якого подає позов. Посилання на воєнний стан та ефективність фінансування не може бути правовою підставою для дострокового розірвання договору. Платежі за договором здійснювалися виключно в межах кошторисних призначень, погоджених Казначейством. Жодних фактів перевищення асигнувань чи незаконних виплат позивачем не наведено. Отже, твердження про нікчемність угод не підтверджується жодними доказами.

15.09.2025 надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача, згідно якої прокуратура зазначає, що Календарним графіком (додаток №4 до указаного договору) передбачено, що ТОВ «РАУН» надаватиме замовнику послуги у 2024 році, упродовж усього 2025 року та у наступному році. Водночас, розрахунки за указаним договором у 2024 році не проводилися, а на 2025 рік замовник передбачив лише часткове фінансування видатків за договором про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24 (як уже зазначено вище, послуги у сумі майже 64 млн грн оплачуватимуться у 2026 році). При цьому, джерела фінансування правочину на наступний бюджетний період, а це майже 64 млн грн у 2026 році, не визначені (в угоді від 01.05.2025 №50/25 зазначено– інші джерела фінансування). Наведене може призвести до продовження строку дії договору/виконання зобов`язань за правочином на наступні періоди, що породжує невизначеність сторін у цих договірних відносинах, необґрунтовані очікування на отримання коштів у майбутньому (у 2026 році та послідуючих роках). Джерела фінансування правочину на наступний бюджетний період майже 64 млн грн у 2026 році не визначені, зокрема, в додатковій угоді від 01.05.2025 №50/25 зазначено – інші джерела фінансування, це у свою чергу є підставою для ініціювання питання з приводу розірвання договору від 28.11.2024 №01.4/18/24. Укладення та виконання вказаного договору в умовах воєнного стану, з огляду на вартість послуг, є не доцільним, у тому числі за умови відсутності бюджетних асигнувань на їх фінансування. Договір має виключно декларативний, а не реальний, вимагає Закон України «Про публічні закупівлі», характер.

Відзив ТОВ “Раут” на адресу суду не надходив.

У той же час, безпосередньо у судовому засіданні представниця Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області подала пояснення по суті позовних вимог, згідно яких позовні вимоги не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, враховуючи подання відповідачем 1 пояснень по суті позовних вимог безпосередньо у судовому засіданні, з метою надання учасникам справи можливості ознайомитись з ними та висловити відповідні міркування, суд протокольною ухвалою від 24.09.2025 підготовче засідання відклав на 09.10.2025 об 11:00 год.

29.09.2025 надійшли додаткові пояснення відповідача 1, в яких не висловлює заперечень щодо можливості задоволення позовних вимог, залишаючи питання правової оцінки та ухвалення остаточного рішення на розсуд суду.

Відповідач 2 у клопотанні від 03.10.2025 зазначає, що додаткові пояснення відповідача 1 подані з порушенням вимог ГПК України, тому просить суд не долучати їх до матеріалів справи. У клопотанні від 08.10.2025 просить долучити докази на підтвердження продовження існування договірних відносин з відповідачем 1. У клопотанні від 09.10.2025 просить залишити позовну заяву без руху на підставі п.п. 2, 8 ст. 162 ГПК України. Крім того зазначає, що документи, які підтверджували б повноваження заступника керівника прокурора обласної прокуратури на підписання позовної заяви, відсутні.

Волинська обласна прокуратура у поясненнях від 08.10.2025 зазначає, що відповідач 1 має право визнати позовні вимоги на будь-якій стадії розгляду справи, а тому просить відхилити заперечення відповідача 2.

09.10.2025 надійшло клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості службі ознайомитись та викласти свою відповідну позицію щодо поданих поясненнями прокуратури, які надійшли на адресу служби безпосередньо перед судовим засіданням.

У судовому засіданні прокурор у вирішенні питання відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Представник відповідача 2 відкладення не заперечив.

Заслухавши пояснення часників справи, враховуючи надходження клопотань, пояснень сторін безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання учасникам справи можливості ознайомитись з ними та подати відповідні пояснення, суд протокольною ухвалою від 09.10.2025 підготовче засідання відклав на 22.10.2025 об 11:00 год.

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області у клопотанні від 21.10.2025 розгляд справи просить здійснювати без участі її представника.

У судовому засіданні представник відповідача 2 заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, оскільки позивачем не висловлено пояснень по суті позовних вимог. Просив визнати явку представника позивача у судовому засіданні обов`язковою з метою отримання відповідних пояснень.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на подання пояснень щодо позовних вимог, які на адресу суду надійшли 27.08.2025. Крім того, позивач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Враховуючи вищевикладене, наявність письмових пояснень позивача у матеріалах справи, відсутність необхідності визнання явки представника позивача у судове засідання, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань відповідача 2 про визнання обов`язковою явки представника позивача та оголошення перерви у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача 2 щодо поданих додаткових пояснень, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 22.10.2025 долучив подані сторонами додаткові пояснення до матеріалів справи.

У клопотанні від 08.10.2025 відповідач 2 просить долучити докази на підтвердження продовження існування договірних відносин із відповідачем 1.

Прокурор проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

З метою повного та всебічного розгляду справи, дослідження всіх обставин справи, суд протокольною ухвалою від 22.10.2025 поновив строк та долучив подані відповідачем 2 докази до матеріалів справи.

Крім того у судовому засіданні представник відповідача 2 заявив усне клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору. Зазначив, що прокуратурою не долучено будь-якого доказу на підтвердження порушення прав позивача.

Прокурор клопотання заперечив як необґрунтоване.

Судом не встановлено, що предмет спору у даній справі перестав існувати, а відтак клопотання про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

У клопотанні від 09.10.2025 відповідач 2 просить залишити позовну заяву без руху на підставі п.п. 2, 8 ст. 162 ГПК України. Зазначає, що до позовної заяви не додано документів на підтвердження повноважень заступника керівника обласної прокуратури щодо підписання позовної заяви. Крім того у позовній заяві відсутні найменування юридичної особи, повне місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти. Вказані в позовній заяві дані не відповідають даним з відкритих джерел (скріншот зі сайту прокуратури, ЄДРПОУ). Позовна заява не містить переліку документів, які додаються, оскільки додатки 1-21 не ідентифіковані, натомість зазначені незрозумілі назви (наприклад dod1, dod2). Крім цього не зазначено місцезнаходження оригіналів письмових або електронних доказів. Серед додатків є документи які неможливо прочитати (додаються до клопотання).

Представник відповідача 2 клопотання підтримав. Зазначив, що долучена прокуратурою копія листа від 11.07.2025 №575/092512/5.5 є нечитабельною, що унеможливлює її опрацювання.

Прокурор залишення позовної заяви без руху заперечив, оскільки такі повноваження підтверджуються ЗУ “Про прокуратуру”.

Суд протокольною ухвалою від 22.10.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи мету та строки підготовчого провадження, нечитабельну копію долученого до позовної заяви листа від 11.07.2025 №575/092512/5.5, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 22.10.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 05.11.2025 о 12:00 год та зобов`язав прокуратуру надати належним чином засвідчену копію (читабельну) такого листа.

Волинська обласна прокуратура клопотанням від 27.10.2025 подала витребуваний судом належним чином засвідчений примірник листа від 11.07.2025 №575/092512/5.5.

05.11.2025 надійшло клопотання ТОВ “Раун” про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У судовому засіданні прокурор заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою ознайомлення з поданим відповідачем 2 клопотанням та подання відповідних пояснень.

Враховуючи вищевикладене, надходження клопотання відповідача 2 безпосередньо перед судовим засіданням, з метою надання учасникам справи можливості ознайомитись з ним та подати відповідні пояснення, суд протокольною ухвалою підготовче засідання відклав на 11.11.2025 о 15:30 год.

Волинська прокуратура у поясненнях від 11.11.2025 та прокурор у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи. Зазначає, що до завдань судово-економічної експертизи не належить вирішення питань дотримання відповідальними особами організаційно-правових вимог до проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти.

У судовому засіданні представник відповідача 2 клопотання підтримав.

Представниця відповідача 1 у вирішенні клопотання поклалася на розсуд суду, водночас зазначила, що доцільності в призначенні експертизи у даній справі немає.

Суд протокольною ухвалою від 11.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення експертизи.

Прокурор, представник відповідача 1 не заперечили закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті.

Представник відповідача 2 закриття підготовчого провадження заперечив, оскільки судом не з`ясовано позиції позивача щодо позовних вимог прокурора.

Судом повторно повідомлено представника відповідача 2 про наявність у матеріалах справи письмових пояснень позивача щодо позову від 27.08.2025. Крім того, позивач просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Між тим судом явка учасників в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а відповідач 2 не навів переконливих та аргументованих мотивів щодо визнання явки представника позивача обов`язковою.

У підготовчому засіданні 11.11.2025 учасники справи зазначили про відсутність заяв/клопотань.

Суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.12.2025 об 11:00 год.

У зв`язку з проведенням 04.12.2025 позапланових технічних робіт на об`єктах інформаційної структури судової влади України, робота підсистеми “Електронний Суд” та відеконференцзв`язку була обмежена, внаслідок чого провести судове засідання, призначене на 04.12.2025 об 11:00 год, та здійснити його технічну фіксацію, не представилося можливим.

Ухвалою суду від 04.12.2025 відкладено розгляд справи на 16 грудня 2025 року о 14:00 год.

Ухвалою суду від 16.12.2025 здійснено повернення до стадії підготовчого провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Зобов`язано учасників справи протягом 3-х днів з моменту постановлення ухвали надіслати третій особі заяви по суті спору, докази чого подати суду. Зобов`язано Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України в строк не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали суду подати письмові пояснення по суті спору, з доказами надіслання іншим учасникам справи. Продовжено строк підготовчого провадження в межах розумного строку. Підготовче засідання відкладено на 07 січня 2026 року на 10:00 год.

23.12.2025 надійшли пояснення Волинської обласної прокуратури про долучення доказів надіслання заяв по суті спору третій особі.

26.12.2025 надійшли пояснення Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України по суті позовних вимог. Розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

07.01.2026 надійшли додаткові пояснення ТОВ “РАУН”, згідно яких зазначає, що позивач у даній справі є неналежним, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Як на момент подачі спору (серпень 2025 року), так і станом на січень 2026 року ТзОВ “Раун” виконує договір, тобто фактично надає послуги, а Замовник послуг такі послуги оплачує і підписує первинні бухгалтерські документи. В матеріалах справи відсутні докази того як існування договірних зобов`язань, які просить припинити прокурор (не Позивач) створює загрози для економічної безпеки держави; незаконності, нераціональності, неефективності, безпідставності, використання бюджетних коштів; відсутні дані щодо дати виникнення спору, що свідчить про надуманість спору та спростовується позицією Відповідачів щодо продовження існування договірних правовідносин та відсутності претензій щодо виконання зобов`язань.

У судовому засіданні представник ТОВ “РАУН” просив долучити до матеріалів справи додаткові пояснення.

Прокурор їх долучення заперечив.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача 1, з метою повного та всебічного розгляду справи, подання додаткових пояснень у підготовчому провадження, суд протокольною ухвалою від 07.01.2026 долучив подані додаткові пояснення відповідача 1 до матеріалів справи, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань закрив підготовче провадження, призначив розгляд прави по суті на 15.01.2026 о 14:00 год.

15.01.2026 надійшло клопотання ТОВ “Раун” про долучення доказів. Зазначає, що до початку розгляду справи по суті, в межах підготовки до справи, ним, як адвокатом було з`ясовано те, що відповідачем 1 у справі проведено авансовий платіж за майбутні періоди, а саме 2026 рік. Такий документ (платіжне доручення) товариство отримало 14.01.2026, однак через відсутність електропостачання не зміг надіслати через систему електронного суду. Про вказаний факт Службою відновлення не було повідомлено в межах підготовчого судового провадження, попри важливість таких обставин, оскільки такі оплати свідчать про реальну можливість виконувати свої зобов`язання в 2026 році, що суперечить позиції прокуратури. Беручи до уваги процесуальну поведінку Службою відновлення, а саме подання заяв про розгляд справи без участі, що виключає можливість з`ясувати цей факт в межах задання питань в процесі, прошу поновити строки на подачу такого документу та долучити такий до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача 2 клопотання підтримав.

Прокурор клопотання заперечив.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вимога про розірвання договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24. Підставою для розірвання прокуратура у позовній заяві зазначає, що оскільки джерела фінансування правочину на наступний бюджетний період (майже 64 млн грн у 2026 році) не визначені, зокрема в додатковій угоді від 01.05.2025 №50/25 зазначено – інші джерела фінансування, це у свою чергу є правовою підставою для ініціювання питання з приводу розірвання договору.

Відповідач 2 просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження проведення відповідачем 1 авансового платежу за майбутні періоди, а саме 2026 рік за спірним договором.

Таким чином, докази, які просить долучити відповідач 2 до матеріалів справи, можуть підтвердити або спростувати обставини, які входять до предмету доказування у даній справі.

З огляду на викладене, подання доказів до початку розгляду справи по суті, його отримання відповідачем 2 лише 14.01.2026, з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд вважає за можливе визнати причини неподання клопотання про долучення доказів у підготовчому провадженні поважними, поновити строк на подання доказів відповідача 2, долучити до матеріалів справи додані до клопотання від 15.01.2026 докази.

Згідно із ч.1 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

В силу п.3 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Враховуючи надходження додаткових доказів, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд ухвалою від 15.01.2026 зобов`язав відповідача 1 подати письмові пояснення щодо наявності/відсутності фінансування договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24 на 2025-2026 роки, визнав обов`язковою явку представника відповідача 1 у судове засідання, розгляд справи по суті відклав на 23.01.2026 о 10:30 год.

На виконання вимог ухвали суду від 15.01.2026 представник відповідача 1 у судовому засіданні просила долучити письмові пояснення щодо наявності/відсутності фінансування договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24 на 2025-2026 роки. Суд долучив зазначені письмові пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.01.2026 судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Ухвалою суду від 23.01.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 02.02.2026 о 14:00 год.

У судовому засіданні 02.02.2026 ухвалено та проголошено судове рішення у справі.

Щодо правової позиції Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області щодо заявлених прокуратурою позовних вимог суд зазначає таке.

У відзиві на позовну заяву від 09.09.2025 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області (далі - Служба) позовні вимоги заперечила повністю.

У той же час, у додаткових поясненнях від 29.09.2025 Служба не висловлює заперечень щодо можливості задоволення позовних вимог, залишаючи питання правової оцінки та ухвалення остаточного рішення на розсуд суду.

Безпосередньо у судовому засіданні представниця Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області подала пояснення по суті позовних вимог, згідно яких позовні вимоги не заперечує.

Згідно із ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Усталеним в судовій практиці є висновок, що суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи (постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц, від 19 січня 2022 року у справі № 753/9175/20).

Суд зазначає, що у письмових заявах по суті спору та інших письмових заявах безумовне визнання позову Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області не відбулось, оскільки згідно поданих пояснень «Служба не висловлює заперечень щодо можливості задоволення позовних вимог, залишаючи питання правової оцінки та ухвалення остаточного рішення на розсуд суду». Тобто відповідач 1 зазначив лише про відсутність у нього заперечень щодо можливості задоволення позову прокурора, поклавшись при цьому на розсуд суду, що у даному випадку, на переконання суду, не є повною згодою відповідача 1 із задоволенням вимог прокурора, сформульованих у позовній заяві, без будь-яких застережень.

У той же час, усне визнання позову представницею відповідача 1 Савченко Ельвірою Олексіївною у судових засіданнях не приймається судом.

За нормами цивільного законодавства представництвом є правовідносини, в яких одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша та третя статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (частини перша та друга статті 244 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Стаття 131-2 Конституції України визначає, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Частиною четвертою ст.131-2 Конституції України визначено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 № 390-IX.

Відповідно до даних змін, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на приписи ч. 3 ст. 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною першою статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва відповідача 1 може представляти за посадою його керівник або інша уповноважена особа, повноваження якої підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України, зокрема законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

Крім того, частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 16 ГПК України).

Відповідно до частин четвертої та дев`ятої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як представника в господарському судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги відповідно до частини першої статті 26 вказаного Закону, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відтак, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва Службою як у порядку самопредставництва - керівником або іншою уповноваженою особою, повноваження якої підтверджуються належним чином, так і особами як представниками (адвокатами).

Повноваження Савченко Ельвіри Олексіївни на представництво інтересів Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області в судах підтверджуються лише довіреністю від 15.09.2025 №9/1.6, згідно якої вона уповноважена здійснювати відповідне представництво за правом наданим законом позивачу, у тому числі з правом визнання позову, що не є підтвердженням її прав на участь у справі в порядку саме самопредставництва відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України.

З цих же підстав не береться до уваги копія наказу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області від 30.05.2025 №45/к про переведення Савченко Ельвіри Олексівни на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу Служби, оскільки не містить відомостей про права особи, уповноваженої відповідачем 1, на визнання позову в межах судового розгляду від імені Служби.

Схожа позиція викладена в ухвалах КГС ВС від 12.01.2021 по справі №911/802/20, від 22.11.2021 по справі №910/2358/21, від 07.11.2022 по справі №925/874/21, від 06.07.2023 по справі №918/959/22, від 10.11.2025 по справі №902/325/25.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23 уточнила власний висновок, викладений в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 та зазначили, що якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Суд встановив, що у Єдиному державному реєстрі відомості щодо Савченко Ельвіри Олексіївни не внесені як особи, яка має право вчиняти дії від імені Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області в порядку самопредставництва.

Враховуючи наведене, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Суд звертає увагу, що доцільно у вказаних документах чітко зазначати про те, що особа здійснює самопредставництво або право особи діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Разом з тим, у законодавстві відсутня вимога щодо необхідності внесення до Єдиного державного реєстру переліку усіх повноважень таких осіб, які вони можуть вчиняти від імені юридичної особи.

Отже, враховуючи, що справа розглядається в загальному позовному провадженні (не є малозначною), у суду відсутні докази на підтвердження повноважень Савченко Ельвіри Олексіївни на визнання позову від імені Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області без додаткового уповноваження (в порядку самопредставництва) та статусу адвоката, остання, не має права здійснювати дії щодо визнання позовних вимог від імені Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області, у зв`язку з чим таке визнання не приймається судом.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

При цьому, на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба (в тому числі є її міжрегіональні територіальні органи) наділена повноваженнями щодо здійснення державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Пунктами 1 та 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23, визначено, що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби, зокрема, на території Волинської області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №906/296/18, від 20.02.2019 у справі №912/894/18, від 10.04.2019 у справі №909/569/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 21.05.2019 у справі №912/895/18, від 29.05.2019 у справі №909/545/18, від 20.11.2019 у справі №912/2887/18, від 29.07.2020 у справі №924/316/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19, від 06.10.2020 у справі №905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду із позовами у сфері публічних закупівель та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах

Волинською обласною прокуратурою на виконання вимог, установлених у ст. 23 Закону, листом від 21.07.2025 №15-970вих-25 повідомлено Західний офіс Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області про існування порушення інтересів держави. Цим же листом також витребувано відомості з приводу запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Згідно позовної заяви відповідь на лист прокурора від Західного офісу Держаудитслужби не надходила.

Листом від 30.07.2025 №130317-17/1718-2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області повідомило про відсутність у нього повноважень для звернення із позовом до суду.

Таким чином Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області не вжито жодних заходів із захисту порушених інтересів держави за наведеними вище фактами (контролер не звертався до суду із необхідним позовом, а також не проінформував прокурора про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів держави, конкретні строки їх вжиття). Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Західним офісом Держаудитслужби та його територіальним підрозділом в області), допущено нездійснення необхідного захисту порушених інтересів держави.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказані обставини, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор дотримався порядку, встановленого у частині третій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та правомірно визначив Західний офіс Держаудитслужби уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі (позивачем у цій справі).

Судом встановлено, що Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області проведено відкриті торги з особливостями №UA-2024-11-01-003138-a та укладено із ТОВ «РАУН» (виконавець) договір про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24 на загальну суму 75 931 368,84 грн (том 1, а.с. 10-26).

Згідно умов договору виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами та засобами надати послуги згідно відомостей обсягів послуг, викладеній в тендерній документації за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін. Замовник зобов`язаний прийняти належним чином надані послуги за цим договором після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок від головного розпорядника коштів та інших джерел фінансування. Найменування послуг: Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Волинської області (забезпечення функціонування та модернізації ліній зовнішнього освітлення, обслуговування світлофорних об`єктів, камер відео нагляду) (п. 1.1., п. 1.2).

Згідно п. 3.1 ціна договору становить 75 931 368,84 грн. Суми взятих замовником бюджетних зобов`язань за цим договором можуть корегуватися протягом терміну дії договору та в межах ціни договору відповідно до планів фінансування, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів, що буде визначатися додатковими угодами.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником за надані послуги при надходженні на рахунок замовника коштів з державного, місцевого бюджетів від головного розпорядника та інших джерел фінансування не заборонених законом. Замовник здійснює щомісячні та проміжні платежів за надані послуги на підставі акту приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг, довідки про вартість виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг та витрат, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 4.1).

Відповідно до п.п. 4.6.1 – 4.6.3 договору бюджетні зобов`язання за договором виникають відповідно до планів фінансування, доведених замовнику від головного розпорядника бюджетних коштів та інших джерел фінансування в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів (зі змінами). Бюджетні фінансові зобов`язання за договором виникають при наявності перерахованих коштів на рахунок замовника від головного розпорядника та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів (зі змінами). Оплата послуг проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок замовника за фактично надані обсяги послуг згідно з ф. форма № КБ-2в УПВ та ф. № КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок. Ненадходження коштів з державного бюджету та інших джерел фінансування на реєстраційний рахунок замовника для оплати послуг за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органами державного казначейства, головного розпорядника бюджетних коштів, сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника.

Фінансування послуг здійснюється поетапно при надходженні коштів на рахунок замовника від головного розпорядника та інших джерел фінансування, які передбачені на поточний рік згідно із планом фінансування та інших фінансових документів розпорядника коштів (п. 4.6.5).

Згідно п. 5.1 договору термін надання послуг - з листопада 2024 року до 31 грудня 2026 року. Строк виконання зобов`язань щодо надання послуг може продовжуватись у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Пунктом 7.1.7 договору передбачено, що Замовник може в односторонньому порядку розірвати дію цього договору за таких обставин:

а) виявлення 3 (трьох) та більше випадків недоліків (дефектів), порушень (оформлених відповідно до п.7.1);

б) повторного порушення Виконавцем строків початку та (або) завершення виконання основних видів робіт;

в) повторного недотримання Виконавцем якісних та/або кількісних характеристик робіт, матеріальних ресурсів (матеріалів і т.п.), устаткування тощо;

г) якщо Виконавець відступив від умов цього договору, що призвело до погіршення якості робіт (визначених проектно-кошторисною документацією, технічним завданням та календарним графіком надання послуг);

д) повторне невиконання вимог припису за одним і тим же порушенням; е) подання Виконавцем документів з недостовірними даними;

ж) відсутність бюджетного фінансування (асигнувань) на виконання робіт за цим договором;

з) інших недоліків в роботі або порушень умов цього договору Виконавцем що призвели до погіршення якості робіт та (або) порушення строків виконання робіт.

Строк дії спірного Договору становить більше одного календарного року, тобто фінансові зобов`язання за цим договором є довгостроковими в розумінні БК України.

Умови здійснення довгострокових бюджетних зобов`язань (строк дії яких перевищує один бюджетний період (більше одного року, довгострокові договори)) встановлені Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі за текстом - Порядок № 309), що розроблений на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116 - 118 БК України.

За змістом пункту 2.2. Порядку № 309 умовою бюджетного зобов`язання за довгостроковим договором, укладеним за процедурою публічної закупівлі, є обов`язкова наявність додатку до довгострокового договору - календарного плану, відомості в якому мають відповідати плановим показникам поточного бюджетного періоду в Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Додаткові вимоги до договору підряду, період виконання робіт за яким становить більше одного календарного року, що визначені законодавцем в Загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (затверджених постановою КМУ від 01.08.2005 № 668), також передбачають наявність такої невід`ємної частини договору підряду, як план, за яким проводиться фінансування робіт (будівництва об`єкта).

Цей план складається з урахуванням календарних графіків виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи на весь період будівництва за роками, а на поточний рік - за місяцями з визначенням джерел та напрямів фінансування (видами витрат) (пункти 5, 83, 84 Загальних умов).

Додатком № 1 сторонами визначено договірну ціну договору (том 1, а.с. 21 на звороті-29).

Додатком 3 до договору сторонами визначено план фінансування, який становить: джерело фінансування – державний бюджет, загальна ціна договору – 75 931 368, 84 грн, план фінансування: 2024 рік - 1 500 000 грн, 2025-2026 роки – 74 431 361,84 грн (том 1, а.с. 30).

В той же час, сторонами неодноразово вносились зміни в План фінансування, зокрема (том 1, а.с.33-35, том 3, а.с. 14-18):

-додатковою угодою №20/25 від 11.03.2025 визначено фінансування: 6 000 000 грн – державний бюджет 2025 рік (загальний фонд), інші джерела фінансування 2026 рік – 69 931 368,84 грн.

-додатковою угодою №48/25 від 30.04.2025 визначено фінансування: 12 000 000 грн – державний бюджет 2025 рік (загальний фонд), інші джерела фінансування 2026 рік – 63 931 368,84 грн.

-додатковою угодою №50/25 від 01.05.2025 визначено фінансування: 12 000 000 грн – державний бюджет 2025 рік (загальний фонд), інші джерела фінансування 2026 рік – 63 931 368,84 грн.

-додатковою угодою №172/25 від 15.12.2025 визначено фінансування: 21 000 000 грн – державний бюджет 2025 рік (загальний фонд), інші джерела фінансування 2026 рік – 54 931 368,84 грн.

- додатковою угодою №209/25 від 24.12.2025 визначено фінансування: 17 972 840,35 грн – державний бюджет 2025 рік (загальний фонд), інші джерела фінансування 2026 рік – 57 958 825,49 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, обґрунтовуючи заявлений позов, прокурор вказує, що оскільки джерела фінансування правочину на наступний бюджетний період (майже 64 млн грн у 2026 році) не визначені, зокрема в додатковій угоді від 01.05.2025 №50/25 зазначено – інші джерела фінансування, це у свою чергу є правовою підставою для ініціювання питання з приводу розірвання договору від 28.11.2024 №01.4/18/24. Оскільки додаткові угоди від 11.03.2025 №20/25, від 30.04.2025 №48/25 та від 01.05.2025 №50/25 укладено за відсутності у замовника коштів для фінансування договору від 28.11.2024 №01.4/18/24 у 2026 році, укладення таких додаткових угод суперечить приписам статей 23, 46 та 48 БК України. Внаслідок цього, угоди є завідомо не виконуваними, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин має бути спрямованим на настання реальних наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1221 «Деякі питання управління дорожнім комплексом» на служби автомобільних доріг (перейменовано на служби відновлення та розвитку інфраструктури) в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі покладено функції замовника виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області (далі - Служба), затвердженого наказом Агентства відновлення від 10.02.2025 № Н-63 (далі - Положення про Службу), Служба є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, є замовником закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідних для забезпечення виконання мети, предмету діяльності та функцій Служби, а також є одержувачем бюджетних коштів, який уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, що є метою діяльності Служби та передбачені бюджетними програмами.

Процедури закупівель дорожніх робіт та послуг Службою проводяться відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 199 «Деякі питання використання залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” затверджено порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у 2024 році, яким було визначено розподіл за напрямами використання коштів державного бюджету, передбачених для розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у 2024 році.

Відповідно до зазначеного розподілу станом на 01.11.2024 Службі планом фінансування дорожнього господарства у 2024 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», було передбачено видатки на роботи з поточного ремонту, поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автодоріг в обсязі 442 047,9 тис.грн. В подальшому план фінансування було скориговано і станом на 20.12.2024 видатки Службі за цим напрямом було збільшено до 456 284,4 тис.грн (на 14 236,5 тис. грн).

Витяги зі Скоригованого плану фінансування дорожнього господарства у 2024 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Частиною першою статті 48 БКУ визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми Інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Слід зазначити, що у пункті 47 частини першої статті 2 Кодексу визначено, що розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

У ч. 1 ст. 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Щодо розподілу повноважень при розпорядженні бюджетними коштами, то з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, Верховного Суду у постанові № 916/1621/22 від 15.03.2024, щодо застосування положень статей 2, 22 БК України та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, Служба у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі робіт за договором від 28.11.2024, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначених робіт в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, яким у спірних правовідносинах є Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Відповідно до пункту 38 частини першої статті 2 Кодексу одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Згідно з пунктом 9 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», одержувач використовує бюджетні кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 2 зазначеного Кодексу, бюджетне призначення – це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України, яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно з ч. 3 ст. 48 БК України, розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Листом від 20.03.2024 № 1177/1/09-01/10 Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України направлено для виконання Службі відновлення у Волинській області витяг із Плану фінансування у 2024 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», затверджений 19.03.2024. З вказаного витягу вбачається, що обсяг всіх видатків становить 425 191,3 тис.грн, в тому числі: поточних видатків (КЕКВ 2281) на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області передбачено у розмірі - 397 218,9 тис.грн.; поточних видатків (КЕКВ 2610) на заходи з поточного ремонту та утримання пунктів пропуску через державний кордон - 27 972,4 тис.грн (том 1, а.с. 54).

Згідно лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2024 рік, виданої Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України, на підставі довідки Міністерства фінансів України від 15.03.2024 № 06/7455 для Служби відновлення у Волинській області, з Державного бюджету України за КПКВК 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» виділено 425191300,00 грн, в тому числі за КЕКВ 2281 - 397 218 900,00 грн., за КЕКВ 2610 - 27972400,00 грн (том 1, а.с. 60 на звороті).

У подальшому, у зв`язку з додатковим виділенням коштів з Державного бюджету України, до лімітної довідки внесені зміни, а саме (том 1, а.с. 61-62 на звороті):

- зміною на 2024 рік № 4/2 виділено 30 000 000,00 грн - на підставі змін по головному розпоряднику від 17.05.2024 № 5;

- зміною на 2024 рік № 8/2 виділено 4 464 400,00 грн - на підставі змін по головному розпорядникувід 01.08.2024 № 8;

- зміною на 2024 рік № 10/2 виділено 10 364 600,00 грн - на підставі змін по головному розпоряднику від 09.09.2024 № 9;

- зміною на 2024 рік № 16/2 виділено 14 236 500,00 грн - на підставі змін по головному розпоряднику від 19.12.2024 № 15.

Згідно витяту з Скоригованого плану фінансування на 2024 рік за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення», надісланого Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України листом від 20.12.2024 № 4158/2/09-01/10 за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (спеціальний фонд), по Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області виділено 456 284 400,00 грн (том 1, а.с. 47).

Окрім цього, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України листом від 23.12.2024 № 4212/2/09-01/10 надало для виконання Службі відновлення у Волинській області витяг із Плану фінансування у 2024 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (загальний фонд), затвердженого 23.12.2024, по Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області. З вказаного витягу вбачається, що обсяг видатків на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області передбачено у розмірі 43 201 000,00 грн (том 1, а.с. 59).

Таким чином загальний розмір доведеного Службі фінансування за рахунок спеціального фонду та загального фонду за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» на 2024 рік на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області (КЕКВ 2281) становив 499 485 400 грн.

Відтак, у Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області на момент укладення договору про закупівлю послуг №01.4/18/24 від 28.11.2024 на загальну суму 75 931 368,84 грн були наявні бюджетні призначення на проведення відкритих торгів, визначені Планом фінансування на 2024 рік за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» на 2024 рік на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області (КЕКВ 2281) в загальній сумі 425 191 300,00 грн, що підтверджує дотримання Службою, на момент укладення оспорюваного договору, бюджетного законодавства.

Таким чином, на момент укладення договору бюджетні зобов`язання Служби на поточний 2024 рік відповідали бюджетним асигнуванням.

Вказане вище, також підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, планом використання бюджетних коштів на 2024 рік за КПКВК 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» та довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2024 рік (том 1, а.с. 63-76).

Суд також звертає увагу на те, що договір про закупівлю послуг від 28.11.2024 № 01.4/18/24 з додатком № З «План фінансування експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Волинської області (забезпечення функціонування та модернізації ліній зовнішнього освітлення, обслуговування світлофорних об`єктів, камер відеонагляду) для підрядника ТОВ "РАУН" на 2024- 2026рр» був зареєстрований у органах Державної казначейської служби України в межах річної суми доведених асигнувань, передбачених напрямком видатків на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в 2024 році на суму 1 500 000,00 грн.

Так, у Реєстрі бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів зареєстровано бюджетне зобов`язання по договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 № 01.4/18/24, на суму 1 500 000,00 грн. Однак, у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів на казначейському рахунку Служби, вказане зобов`язання в подальшому було знято 30.12.2024, на підставі п.2.14 Порядоку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309.

Пункт 2.14 вказаного Порядку передбачає, що не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов`язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов`язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства.

Згідно Скоригованого плану фінансування у 2025 році за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, на 2025 рік, направленого Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України листом від 05.03.2025 № 687/2/09-01/10, для виконання Службі відновлення у Волинській області, вбачається, що обсяг видатків на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області передбачено у розмірі 235 919 000,00 грн (том 1, а.с. 59 на звороті-60).

Вказане вище, також підтверджується паспортом бюджетної програми на 2025 рік, планом використання бюджетних коштів на 2025 рік за КПКВК 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» (том 1, а.с. 76 на звороті – 81 на звороті).

Згідно із частиною 2 статті 23 БК України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Також статтею 14 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30, абзацом першим пункту 60 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та здійснення заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом), у пропорціях за напрямами, визначеними статтею 28 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 56 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, статтями 22, 26 та 27 цього Закону, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11-13 цього Закону, спрямовуються відповідно на, зокрема розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 11 статті 12 цього Закону).

Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2026 рік у частині фінансування є надходження, визначені частиною третьою статті 15 Бюджетного кодексу України, абзацом другим частини першої статті 24 цього Закону, а також такі надходження - залишки коштів, джерелом формування яких були доходи державного бюджету, визначені пунктом 1 частини другої статті 24-2 Бюджетного кодексу України, що надійшли у попередні роки та не використані у 2024 та 2025 роках; залишок коштів, джерелом формування яких були надходження Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, одержані за рахунок запозичень, залучених під державні гарантії у попередні періоди (ст. 12 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік»).

Враховуючи вище викладене, як на момент укладення спірного договору, так і на момент укладення додаткових угод про зміну плану фінансування, бюджетні зобов`язання Служби на відповідні бюджетні періоди відповідали бюджетним асигнуванням, що спростовує твердження прокуратури про зміну істотної умови договору, зокрема в частині не визначення джерел бюджетних асигнувань на виконання спірного договору.

Жодних доказів щодо встановлення фактів порушення бюджетного законодавства матеріали справи також не містять.

При цьому судом враховано пояснення Західного офісу Держаудитслужби від 27.08.2025, згідно яких Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заходи державного фінансового контролю у підконтрольній установі Службі відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області по процедурі закупівлі UA 2024-11-01-00003138-а не проводилися, порушення не виявлялися та вимога про усунення виявлених порушень законодавства підконтрольній установі не направлялася.

Судом також враховуються вимоги частиною 5 статті 203 ЦК України, згідно яких правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отже, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору, ТОВ «РАУН» надані послуги послуги за грудень 2024 року - березень 2025 року на підставі договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 № 01.4/18/24, що підтверджується підписаними обома сторонами довідками про вартість виконаних робіт та/або наданих послуг і витрат, актами приймання виконаних дорожніх робіт та/або наданих послуг (том 1, а.с. 179-199), які оплачені Службою відновлення у Волинській області в загальному розмірі 6 283 658,92 грн, а саме (том 1, а.с. 82 на звороті - 85):

- 14.03.2025 в сумі 1 024 045,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.03.2025 № 7;

- 14.03.2025 в сумі 1 332 064,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.03.2025 № 8;

- 14.03.2025 в сумі 1 360 363,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.03.2025 № 3;

- 31.03.2025 в сумі 1 301 974,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2025 № 98;

- 02.05.2025 в сумі 950 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.05.2025 № 150;

- 02.05.2025 в сумі 315 211,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.05.2025 №155.

Крім того, Службою відновлення у Волинській області 17.12.2025 перераховано ТОВ «РАУН» грошові кошті в сумі 1 500 000 грн з призначенням платежу «фін.заб. авнс на закупівлю послуг з експл.утр. д.д.зн з.к, рахнок №13 від 17.12.2025 д. 01.4/18/24 від 28.11.2024», що підтверджується платіжною інструкцією №574 (том 3, а.с. 13).

Судом встановлено, що роботи за оспорюваним договором виконані лише частково, в той час як дія договору визначена сторонами до 31.12.2026.

Враховуючи вищевикладене, часткове виконання робіт за оспорюваним договором, строк дії якого визначений сторонами договору до 31.12.2026, здійснення авансування Службою визначених договором робіт на майбутній період (2026 рік), твердження прокуратури, що оспорюваний правочин не спрямований на настання реальних наслідків, обумовлених ним, не відповідає дійсності.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору та частиною 2 вказаної норми встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Правовою підставою позову прокурор зазначає ч.2 ст. 651 ЦК України та вказує, що у спірних правовідносинах існують підстави для розірвання оспорюваного договору за рішенням суду згідно п. 7.1.7 договору, яким визначено, що замовник може в односторонньому порядку розірвати дію цього договору, зокрема за відсутності бюджетного фінансування (асигнувань) на виконання робіт за цим договором («ж»).

У той же час матеріали справи не містять даних про реалізацію замовником (відповідачем 1) такого права на одностороннє розірвання договору.

З огляду на встановлені обставини існування у Служби як замовника робіт бюджетних асигнувань на момент укладення договору, враховуючи часткове виконання сторонами цього договору, відсутність будь-яких претензій з боку замовника щодо якості, обсягу робіт, строку їх виконання, суд дійшов висновку про недоведеність прокурором саме настання того іншого випадку, встановленого договором, що зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання припинення відповідних договірних правовідносин.

У контексті заявленої прокурором вимоги про розірвання договору, суд вважає визначальним з`ясування існування також обставин, які є підставою для розірвання договору в порядку статті 652 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна/розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частини 1 статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (близькі за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19, від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21).

Недоведення обставин порушення інтересів держави у випадку продовження виконання договору підтверджують фактичні обставини справи, згідно яких договір виконується з листопада 2024 року по грудень 2025 року, з кінцевим строком виконання до грудня 2026 року включно.

Таким чином, прокурором не доведено наявність одночасного існування усіх істотних обставин для застосування частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, враховуючи не доведення факту порушення співвідношення майнових інтересів сторін.

Відповідно до пункту 3.1 договору від 28.11.2024, його ціна є твердою, а не динамічною. Тверда договірна ціна визначається на основі твердого кошторису та може коригуватися лише у виняткових випадках за взаємною згодою сторін і виключно в порядку, передбаченому договором. Матеріали справи свідчать, що за весь період дії договору, з врахуванням укладених до нього додаткових угод, його ціна жодного разу не змінювалася, строк дії договору не продовжувався.

В обґрунтування порушення оскаржуваним правочином прав та законних інтересів держави прокурор зазначив, що укладення виконання вказаного договору в умовах воєнного стану, з огляду на вартість послуг, є не доцільним, у тому числі за умови відсутності бюджетних асигнувань на їх фінансування. Вказане, серед іншого, свідчить про порушення вимог ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо встановленого принципу максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні триває.

Судом встановлено, що План фінансування за бюджетною програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення» за рахунок залишку коштів, визначеного пунктом 2 статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», затверджений 19.03.2024. З вказаного витягу вбачається, що обсяг всіх видатків в сумі 425 191 300,00 грн, на поточний ремонт, поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Волинській області визначався у 2024 році. Спірний договір укладено сторонами 28.11.2024.

Тобто затвердження Плану фінансування спірної бюджетної програми, так і укладення оспорюваного договору відбулося під час дії воєнного стану в Україні.

Договір про закупівлю товару від 28.11.2024 укладався із врахуванням постанови КМУ від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених ЗУ «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Згідно п. 8.6 договору сторони підтверджують усвідомлення того, що цей договір укладається в умовах дії воєнного стану на території України. У зв`язку з цим сторони не можуть посилатися на вказані обставини (факти), як на обставину непереборної сили та підставу не можливості виконання умов даного договору.

Укладаючи спірний договір, сторони усвідомлювали здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, наявність відповідних ризиків, які могли вплинути на виконання ними договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, посилання прокурора на обставину введення воєнного стану на території України, як на зміну істотної умови договору, не відповідає дійсності, оскільки така обставина вже існувала як на момент виділення відповідного бюджетного фінансування, так і на момент укладення договору.

Суд зазначає, що доводи прокуратури щодо порушення інтересів держави, в тому числі але не виключно в частині недоцільності укладення оспорюваного правочину в період дії воєнного стану на території України, ґрунтуються виключно на припущеннях про можливе неефективне чи надмірне використання бюджетних коштів у майбутньому. Однак матеріали справи не містять жодного доказу, який б встановлював факт нецільового використання коштів чи перерахування їх без бюджетних асигнувань у межах спірного договору. Посилання прокурора на можливе майбутнє нецільове використання бюджетних коштів є лише припущенням, яке не підтверджене жодними доказами і не може вважатися належним у розумінні процесуального законодавства.

Окрім того, твердження прокурора про те, що певні витрати «не відповідають суспільним інтересам» або «не є пріоритетними», є лише оціночними судженнями, що само по собі не може підтверджувати наявність порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» передбачено, що витрати, пов`язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 3. Закону. України «Про джерела фінансування дорожнього господарства» передбачено, що у Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування. Для цих цілей у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюється державний дорожній фонд. Кошти державного дорожнього фонду спрямовуються, зокрема, на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, створення та функціонування інформаційно-аналітичної системи дорожнього господарства, у тому числі утримання відповідних бюджетних установ, що забезпечують її функціонування, забезпечення розвитку виробничих потужностей дорожніх організацій. Частинами 6 та 7 цієї ж статті визначено, що державна цільова економічна програма розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на відповідний період з переліком автомобільних доріг, на яких заплановано роботи з будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту, із зазначенням обсягів та джерел фінансування таких робіт у розрізі балансоутримувачів, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, також, що відповідно до умов договору (п. 4.1-4.2) фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а розрахунки проводяться при надходженні на рахунок замовника коштів на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт. Відповідно, бюджетні зобов`язання за договором виникають лише з моменту надходження коштів на рахунок замовника, а не з моменту укладення правочину.

Отже, твердження про порушення норм бюджетного законодавства у зв`язку з укладенням договору 28.11.2024 та не проведенням розрахунків у 2024 році, є необґрунтованими.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив, що позовні вимоги прокурора є безпідставними та не порушують прав та інтересів держави, в інтересах яких відбулося звернення прокурора з позовною заявою, оспорюваний договір та додаткові угоди до нього, укладені у відповідності до вимог чинного законодавства, а порушення бюджетного законодавства не знайшло свого відображення в межах даної справи, у зв`язку з чим заявлені прокуратурою позовні вимоги про розірвання договору про закупівлю послуг від 28.11.2024 №01.4/18/24 не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, передбачені ст. 130 ГПК України правові підстави покладення витрат по сплаті судового збору на відповідачів, відсутні

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.02.2026.

Суддя С. В. Бідюк