Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №295/572/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/572/26

Категорія 307

3/295/576/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , РНОКПП-НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 серії ГП №123952, 07.01.2026 о 13-30 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчиняв домашнє насильство стосовно дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме: викрикував нецензурну лексику, психологічний тиск, чим завдав шкоду психологічному здоров`ю.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.01.2026 серії ГП №123953, 07.01.2026 приблизно о 13-30 год., ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство стосовно дружини – ОСОБА_2 психологічного характеру, а саме: викрикував нецензурною лайкою, психологічний тиск, чим завдав їй психологічних страждань, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . Подія відбувалась у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . Відеофіксація 475812, 475816, чим завдано шкоди психологічному здоров`ю. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом, уповноваженим на складання протоколу за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Оскільки вказані правопорушення вчинені однією особою, суд вважає за необхідне об`єднати справи в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушень, не визнав зазначив, що інкримінованих протоколом дій не вчиняв. Зазначив, що на даний час проживає окремо від дружини, а тому 07.01.2026, маючи намір прийти додому, попередив дружину, зателефонувавши їй о 12:09. Близько 12:50 він прибув до спільної квартири, вдома був син. ОСОБА_1 став збирати свої особисті речі. О 13:30 дружина прибула в квартиру і одразу заявила, що він не має права забирати речі і викликала поліцію. Нецензурної лексики та психологічного тиску на дружину не здійснював.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що не живе разом зі своїм чоловіком у зв`язку із його зрадами та психологічним тиском. 07.01.2026, отримала телефонний дзвінок від чоловіка, який збирався додому забрати «свої» речі.

В судовому засіданні потерпілий неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що 07.01.2026 додому прийшов батько, потім прийшла мама і викликала поліцію у зв`язку з тим, що батько без неї забирає речі, при цьому з боку батька образ, нецензурної лексики чи психологічного тиску не було.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №123953 від 07.01.2026 у вину ОСОБА_1 ставляться умисні дії психологічного характеру, вчинені стосовно його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є повнолітньою особою, внаслідок чого такі дії не можна кваліфікувати за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.

Частина друга статті 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Інші матеріали справи також не містять доказів вчинення стосовно неповнолітньої особи ОСОБА_3 дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образ чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №123952 від 07.01.2026 та доданих до нього матеріалів, складених за ч.1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, іншими документами.

Частина перша статті я 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваних в часі інцидентів множинних видів насильства; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення дій психологічного характеру у виді – викрикувань нецензурної лексики, психологічного тиску, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, до протоколу додані : письмова заява та пояснення потерпілої ОСОБА_2 ; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та рапорт поліцейського.

Зокрема у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 , який на даний час проживає окремо, прибув до квартири де вона проживає разом з дитиною, і після її повернення наполягав на тому, щоб вона обговорила з ним питання поділу спільного майна, на що вона відмовила, оскільки ще ці питання не обговорила з адвокатом, однак він наполягав, що вона розцінила як психологічний тиск. Також зазначила, що він забрав деякі речі (інструменти), які були придбані за спільні кошти, щоб винести їх з квартири, однак вона не дозволяла це зробити. Після того, як вона зателефонувала до поліції, він доклав до інструментів кросівки та піджак, що на її думку, все виглядало так нібито він прийшов за особистими речами.

Також матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 у яких він заперечує вчинення ним дій фізичного, психологічного тиску на дружину ОСОБА_2 , членів родини, домашніх тварин. Також зазначив, що проживає на даний час окремо, о 07.01.2025 року прибув у квартиру забрати особисті речі (одяг, взуття, викрутку, ключі для ремонту автомобіля).

Причиною конфлікту в сім`ї можуть стати, зокрема, суперечності між уявленнями членів сім`ї щодо спільного користування майном, його розпоряджанням, поділом, однак такі дії не охоплюють поняття домашнє насильство, за які передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Присутність малолітньої особи при конфлікті між подружжям, як вбачається із письмових пояснень обох з подружжя була допущена обома учасниками конфлікту та не свідчить про наявність у ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.

Відеозаписи надані сторонами під час судового розгляду не містять зафіксованих фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у виді нецензурної лексики, психологічного тиску вчинених відносно ОСОБА_2 чи неповнолітнього ОСОБА_4 .

Інші матеріали справи, крім письмових пояснень потерпілої також не містять доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованих протоколами дій.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тверджень самої потерпілої, про вчинення стосовно неї правопорушення, суд вважає недостатнім для встановлення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням обставин встановлених під час розгляду справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не доведена достатньою кількістю належних і допустимих доказів, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 36, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи про вчинення адміністративних правопорушень №295/572/26 та №295/574/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Об`єднаній справі присвоїти №295/572/26.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу даних адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Г.В. Панченко