Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №400/4686/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4686/25

Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Дата і місце ухвалення: 20.11.2025 р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2025 року №6316-5431/т-02/8-1400/25 щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 року в розмірі 3028,00 грн;

- зобов`язати провести перерахунок та виплату з 01.01.2024 року суддівської винагороди, що зазначена у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 08.04.2025 року №3/2-798/25, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2024 року в сумі 3028,00 грн., та з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, а тому просить скасувати рішення від 20.11.2025 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не було вжито дії спрямовані на встановлення наявності або відсутності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці з урахуванням довідки ТУ ДСА в Миколаївській області № 3/2-798/25 від 08.04.2025, виданої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року у справі №400/976/25. Вжиття вищезазначених дій судом першої інстанції в підсумку обумовило ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання. А саме щодо питання застосовної величини («прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн» чи «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні») при обчисленні розміру довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням чого відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 07 березня 2001 року №165/2001 та Постанови Верховної Ради України від 16 березня 2006 року № 3564 обіймав посаду судді Веселинівського районного суду Миколаївської області в період з 07.03.2001 року по 29.08.2024 року.

29 серпня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя № 2583/0/15-24 позивача було звільнено з посади судді Веселинівського районного суду Миколаївської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-ІІІ.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивачу нараховує та виплачує виходячи із розміру суддівської винагороди, визначеної виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

На підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 400/976/25 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області 08.04.2025 року видано нову довідку № 3/2-798/25 про суддівську винагороду, обчислення якої здійснено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн. та розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2024 року складає 154428,00 грн.

10.04.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з письмовою заявою по перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідач листом від 24.04.2025 повідомив, що починаючи з 2021 року розмір посадового окладу суддів визначається з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.

Позивач не погоджуючись з таки рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що сума суддівської винагороди позивача у спірний період правомірно обчислена з урахуванням норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», статтею 7 якого визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).

Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами другою-четвертою статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні.

Отже, окремими приписами закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, з 01 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.

Виходячи з наведених положень законів України про Державний бюджет, пенсійний орган у спірних рішеннях наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р. має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.

Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому колегія суддів вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними до даної справи.

За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025р. у справі №240/9028/24, з 01.01.2025 р. для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.

Разом з тим, у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 3/2-798/25 від 08.04.2025.2025 року, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 р. обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказана довідки видана на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року по справі № 400/976/25, яке базувалося на судовій практиці, яка діяла на той час.

Відтак, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії та рішення відповідача протиправними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Слід також зазначити, що довідка про суддівську винагороду не є безумовною підставою для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначений у ній розмір суддівської винагороди може бути врахований лише за умови, що він визначений відповідно до вимог чинного на момент здійснення перерахунку законодавства, у тому числі з урахуванням установленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Якщо ж сума, зазначена у довідці, не відповідає нормативно визначеним критеріям обчислення суддівської винагороди, вона не може слугувати підставою для перерахунку, а сам факт видачі довідки не створює для органу Пенсійного фонду обов`язку здійснювати перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням такого розміру.

Зазначене повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 12 червня 2024 року у справах №380/9798/23 та №380/9974/23, від 20 червня 2024 року у справі №520/9891/23, а також від 26 травня 2025 року у справі №420/32864/24, згідно з яким сама по собі видана довідка про розмір грошового забезпечення не гарантує врахування зазначеного в ній розміру під час подальшого перерахунку в повному обсязі.

Такий підхід підкреслює необхідність дотримання збалансованого та обґрунтованого підходу до процесу перерахунку довічного грошового утримання, який передбачає не лише захист прав осіб, що отримують відповідні виплати, але й дотримання принципів законності, правової визначеності, пропорційності та фінансової стабільності держави. Зазначений баланс є необхідною умовою функціонування системи соціального забезпечення, що має ґрунтуватися на єдності правових підстав для перерахунку та можливостях бюджетного фінансування, аби гарантувати справедливість, передбачуваність і сталість правовідносин у цій сфері.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у пунктах 66 – 70 своєї Постанови по справі № 520/32171/24 від 17 листопада 2025 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук