Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №160/27408/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/27408/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року (суддя Врона О.В., м. Дніпро, повний текст ухвали виготовлено 26.09.2025 року) у адміністративній справі №160/27408/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, суд –

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №216 від 28.07.2025 року щодо зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача виключити його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з дня набрання рішенням суду законної сили як незаконно мобілізованого.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З ухвалою суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким заборонити військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення, направлення або переведення його до іншого місця проходження служби/іншої військово частини до набрання законної сили рішення суду; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повідомляти суд і його не менш ніж за 48 годин до будь-якого планового переведення/направлення його (зокрема у зв`язку із завершенням БЗВП), надаючи копію проекту наказу (розпорядження) та відомості про нове місце служби. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що суд першої інстанції невірно застосував ч.2 ст.150, п.10 ч.3 ст.151 КАС України. Апелянт зазначив, що він є батьком трьох неповнолітніх дітей, 2007 року народження, 2014 року народження, 2018 року народження та заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову, зазначивши, що переведення його в іншу військову частину змінить його облікову належність, підпорядкування й місце дислокації, що: ускладнить комунікацію із судом; унеможливить оперативне оформлення документів на звільнення за п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; створить додаткові бар`єри для виконання судового рішення; зробить НОМЕР_1 фактично неналежним, оскільки він буде переданий в підпорядкування в інший підрозділ, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі. Суд першої інстанції керувався частинами 1, 2 ст.150, п.2 ч.1, п.10 ч.3 ст.151 КАС України; Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102; ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; статтями 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та прийшов до висновку про те, що у разі забезпечення позову суд фактично зупинить дію наказу або розпорядження командира військової частини, що також прямо заборонено КАС України. Суд врахував, що загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Суд прийшов до висновку про те, що, оскільки, ОСОБА_1 наразі проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і діє правовий режим воєнного стану, суд позбавлений можливості забороняти військовій частині вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 28.07.2025 року був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді слюсаря локомотивної служби НОМЕР_2 на підставі наказу №216 від 28.07.2025 року.

Встановлено, що одночасно з позовом ОСОБА_1 подав клопотання про забезпечення позову, обґрунтовуючи тим, що переведення його в іншу військову частину змінить його облікову належність, підпорядкування й місце дислокації, що: ускладнить комунікацію із судом; унеможливить оперативне оформлення документів на звільнення за п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; створить додаткові бар`єри для виконання судового рішення; зробить НОМЕР_1 фактично неналежним, оскільки він буде переданий в підпорядкування в інший підрозділ, що унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 ст.150, п.2 ч, п.10 ч.3 ст.151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який було продовжено та який станом на час розгляду заяви про забезпечення позову триває.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року ц справі №160/27408/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» г п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутності заборгованості по сплаті аліментів; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутності заборгованості по сплаті аліментів, та прийняти за результатом розгляду рапорту відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі забезпечення позову суд фактично зупинить дію наказу або розпорядження командира військової частини, що також прямо заборонено КАС України. ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і діє правовий режим воєнного стану, а тому суд позбавлений можливості забороняти військовій частині вчиняти дії, пов`язані з виконанням військовослужбовцем військових завдань, в тому числі забороняти йому вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення/переміщення військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм процесуального права.

Керуючись статтями 151, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року у адміністративній справі №160/27408/25 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова