Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №160/20527/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/20527/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 ( суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/20527/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів проходження військової служби з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018, з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 01.08.2018, з 12.12.2018 по 19.01.2019, з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023 в розрахунку один місяць служби за один місяць стажу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018, з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 01.08.2018, з 12.12.2018 по 19.01.2019, з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці стажу, починаючи з 16.04.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідно до довідок наданих до пенсійного фонду про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Відповідно до чинного законодавства зазначені періоди мають зараховуватися до страхового стажу з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу), у зв`зяку з чим позивач 16.04.2025 звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача 1 із заявою про перерахунок йому пенсії з урахуванням зазначених періодів військової служби з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу). Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про перерахунок пенсії із урахуванням зазначених періодів військової служби у розрахунку один місяць служби за один місяць стажу (в ординарному розмірі), з чим позивач не погоджується та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які полягають у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів проходження військової служби з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018, з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 01.08.2018, з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023 в розрахунку один місяць служби за один місяць стажу.

Зобов`язано належний пенсійний орган, де позивач перебуває на обліку, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проходження військової служби з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018, з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018, з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023 в розрахунку один місяць служби за три місяці стажу, починаючи з 16.04.2025 року.

У задоволенні решти вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Відповідно до довідки від 23.01.2019 № 11 позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у періоди з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, в Операції об`єднаних сил з 31.04.2018 по 01.08.2018. Відповідно до чинного законодавства зазначені періоди мають зараховуватися до страхового стажу з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу).

Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 09.12.2021 № 5739 позивач у періоди з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 20.02.2024 № 1544 позивач у періоди з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Охтирському районі Сумської області, Ізюмському районі Харківської області, в Бахмутському районі Донецької області.

16.04.2025 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача 1 із заявою про перерахунок йому пенсії з урахуванням зазначених періодів військової служби з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу).

Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі – Відповідач 2) розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про перерахунок пенсії із урахуванням зазначених періодів військової служби у розрахунку один місяць служби за один місяць стажу (в ординарному розмірі).

Позивач вважає такі дії незаконними та необґрунтованими (без здійснення перерахунку з кратністю 1 до 3 (один місяць служби за три місяці стажу), прийнятими всупереч положенням чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом №1058-IV.

Згідно з його преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування на фронті. Військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі-Закон №2232-ХІІ).

Статтею 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 цього Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Нормами цього Закону визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст.1-2 Закону №2011-ХІІ).

Статтею 8 Закону №2011-ХІІ передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі-Положення №530)

Пунктом 2.3 розділу ІІ вказаного Положення встановлено, що, зокрема, участь у бойових діях у воєнний час при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.06.2018 у справі №348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 у справі №185/7049/16-а, від 31.08.2022 у справі №185/6919/16-а, від 18.01.2023 у справі №1.380.2019.003739, від 21.03.2023 у справі №160/6146/19.

Колегією суддів встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.04.2015.

Відповідно до довідки позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України:

від 23.01.2019 № 11 за періоди з 13.06.2014 по 26.08.2014, з 13.11.2014 по 22.05.2015, з 19.07.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018, з 31.04.2018 по 01.08.2018 року;

від 09.12.2021 № 5739 за періоди з 19.07.2016 по 08.10.2016, з 18.10.2016 по 24.03.2017, з 05.04.2017 по 07.07.2017, з 11.01.2018 по 30.04.2018,

від 20.02.2024 № 1544 за періоди з 27.02.2022 по 14.08.2022, з 28.10.2022 по 10.12.2022, з 18.01.2023 по 05.12.2023.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до загального стажу роботи в одинарному розмірі часу проходження ним військової служби під час участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з агресією Російської Федерації проти України є необґрунтованою та безпідставною.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 в адміністративній справі №160/20527/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 лютого 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко