Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №460/21203/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2026 року м. Рівне№460/21203/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача звільнити з військової служби за абзацом 7 підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 7 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2262-ХІІ) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за тіткою – ОСОБА_2 , яка є особою І групи інвалідності, та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Ухвалою від 24.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій прийнято до розгляду. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №460/21203/25.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що військова частина НОМЕР_1 діяла в межах і спосіб, визначені законом. Вказує, що позивач не надав повного та належного пакета документів, які б підтверджували одночасно його спорідненість другого ступеня з особою, що потребує догляду, а також відсутність або неспроможність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення здійснювати такий догляд.

Натомість встановлено наявність у цієї особи повнолітньої доньки та онуків, які за законом зобов`язані піклуватися про неї і не визнані такими, що потребують постійного догляду. За таких умов, відповідач вважає, що підстави для звільнення з військової служби відсутні, а відмова є правомірною та обґрунтованою, з урахуванням вимог законодавства і балансу публічного та приватного інтересів в умовах воєнного стану.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що наявність у ОСОБА_3 доньки та онуків має виключно формальний характер і не свідчить про їх реальну можливість здійснювати постійний фізичний догляд, оскільки вони тривалий час постійно проживають за межами України, що об`єктивно унеможливлює такий догляд.

Також вказує, що акт перевірки сімейного стану підтверджує, що ОСОБА_1 є єдиним родичем, який реально може забезпечити постійний догляду за тіткою – ОСОБА_2 , яка є особою І групи інвалідності.

В свою чергу, висновки відповідача про наявність інших осіб, здатних здійснювати догляд, вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам і зроблені без урахування позиції Верховного Суду.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач вказав, що предметом спору є відмова звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідна норма передбачає звільнення лише за наявності потреби у постійному догляді за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, і за умови відсутності інших членів сім`ї, здатних здійснювати догляд.

Відповідач акцентує увагу, що позивач не надав документів, що підтверджують його спорідненість із ОСОБА_3 та відсутність інших членів сім`ї, які можуть здійснювати догляд.

Зазначає, що акт перевірки сімейного стану від 29.09.2025 підтверджує наявність у ОСОБА_3 доньки та онуків, які можуть надавати необхідний догляд.

Вказане, на думку відповідача, підтверджує безпідставність позовних вимог позивача.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 21 серпня 2025 року.

09 жовтня 2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його із військової служби згідно з абзацом 7 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка, за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, потребує постійного догляду у разі відсутності інших осіб, здатних здійснювати такий догляд.

У вказаному рапорті відповідачем з покликанням на довідку ЛКК № 288 від 29.08.2025, довідку МСЕК серії 12ААБ № 571455, висновку №287 від 29.08.2025 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 вказано, що його рідна тітка– ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду з його боку, оскільки він є єдиним родичем, який може здійснювати догляд та забезпечувати її утримання.

До рапорту було додано завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; нотаріально завірену копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААБ № 571455; нотаріально завірену довідку ЛКК № 288 від 29.08.2025; нотаріально завірений висновок № 287 від 29.08.2025; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_4 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_6 ; завірену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , серія НОМЕР_7 ; завірену копію посвідки на постійне проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; оригіналу довідки про місце проживання ОСОБА_1 ; оригіналу довідки про місце проживання ОСОБА_2 ; оригіналу Акта перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 29.09.2025.

За результатами розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у його задоволенні, оскільки серед доданих до нього документів наявні документи, які підтверджують наявність у ОСОБА_3 інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, а саме – доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та онука ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погоджуючись з таким рішенням, а також вважаючи наявними підстави для звільнення з військової служби за абзацом 7 підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України №2232-XII військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин з підстав необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Судом встановлено, що відповідно до довідки ЛКК № 288 від 29.08.2025, тітка позивача – ОСОБА_2 має хронічну невиліковну хворобу та виражене порушення функцій організму, внаслідок чого не здатна до самообслуговування та самостійного пересування і потребує постійного стороннього догляду.

Наведені обставини підтверджуються висновком № 287 від 29.08.2025 щодо наявності порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданим ОСОБА_2 . Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» м. Кропивницького Кропивницької міської ради.

Згідно з довідкою МСЕК серія 12ААБ № 571455 ОСОБА_2 має першу групу інвалідності загального захворювання.

Відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 01.10.2025 № 1/21035, складеного комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онука ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та племінника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При цьому матеріали справи містять докази перебування, зокрема, дочки — ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онука — ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент подання позивачем рапорту відповідачу та позову до суду за межами України.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України № 2232-XII (фактично з цих підстав поданий рапорт на звільнення), обов`язковою умовою є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

За правилами ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Статтею 203 СК України визначено, що дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Таким чином, обов`язок утримувати своїх батьків покладається, в тому числі, й на доньку.

Суд звертає увагу, що факт проживання доньки за кордоном не позбавляє її від обов`язку утримувати свою матір, яка є особою з інвалідністю І групи.

Отже, необхідність постійного стороннього догляду за тіткою, яка є особою з інвалідністю І, за умова наявності в останньої інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення не підтверджена належним чином.

Таким чином, у позивача відсутнє право на звільнення з військової служби, у зв`язку із наявністю у нього тітки з інвалідністю І групи, оскільки наявні також інші особи, які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, через що відповідачем правомірно відмовлено у звільненні з військової служби.

Отже, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, а відтак, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України

Повний текст рішення складений 13.02.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО