Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №522/16574/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16574/25-Е

Провадження № 2/522/2230/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов Договору про споживчий кредит № 4480486 від 12.03.2021 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмової форми. Згідно з умовами договору, ТОВ «МІЛОАН» надало Відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн.

Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», набув права вимоги за цим кредитним договором на підставі Договору про відступлення права вимоги № 72-МЛ від 11.06.2021 року, укладеного з ТОВ «МІЛОАН».

Відповідач, порушуючи вимоги статей 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, не виконала своїх зобов`язань, не здійснювала передбачених договором платежів, що призвело до утворення заборгованості. Станом на дату подання позову загальна сума заборгованості складає 43250,00 грн, яка включає:

заборгованість за тілом кредиту — 10000,00 грн;

заборгованість за відсотками — 32250,00 грн;

заборгованість за комісією — 1000,00 грн.

Виходячи з викладеного позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 43250,00 грн заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 04.07.2025 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

18.08.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву відповідач заперечує проти позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів фактичного отримання ним кредитних коштів, оскільки надане позивачем платіжне доручення є лише розпорядженням про перерахування, а не підтвердженням зарахування суми на рахунок отримувача. Крім того, відповідач наголошує на необґрунтованості нарахування процентів у розмірі 32 250 грн та комісії, зазначаючи, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа № 910/4518/16), право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів припиняється зі спливом погодженого сторонами строку кредитування (у даному разі — після 27.03.2021), а подальші нарахування є неправомірними. Окремою підставою для звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій відповідач зазначає свій статус військовослужбовця, який перебуває на службі у лавах ЗСУ (в/ч НОМЕР_1 ), що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає йому право на пільги у вигляді ненарахування процентів та пені за кредитними зобов`язаннями в особливий період. З огляду на викладене та враховуючи недоведеність позивачем факту передачі коштів у повному обсязі, відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

12.09.2025 року від позивача до суду надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 30.09.2025 року вирішено клопотання позивача про витребування доказів – задовольнити.

Витребувати у АТ КБ «Приватбанк» (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію:

Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

Чи була успішною транзакція здійснена 12.03.2021 року на банківську картку НОМЕР_2 в сумі 10000 грн з призначенням платежу «Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 4480486».

Якщо так, то:

Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 ;

Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_3 *24.

Відповідно до відповіді від АТ КБ «Приватбанк» зазначається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 , а також факт зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн від 12.03.2021 року коментар Viplata zaima Miloan.

У судове засідання призначене на 27.01.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Відповідачем ОСОБА_1 12.03.2021 року було укладено Договір про споживчий кредит № 4480486 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до якого Відповідачу надано кредит у сумі 10000,00 грн .

В подальшому, 11.06.2021 року, право вимоги за цим договором було відступлено Позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 72-МЛ.

Позивач стверджує про неналежне виконання Відповідачем зобов`язань та наявність загальної заборгованості в сумі 43250,00 грн, яка включає тіло кредиту, відсотки та комісію, мотивуючи свої вимоги положеннями статей 526, 1054 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Саме стандарт доказування, поряд із внутрішнім переконанням судді, дозволяє оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суддю у своїй версії, що робить оцінку доказів об`єктивною та більш обґрунтованою.

Судові акти різних національних судових інстанцій (Верховного Суду - справи № 917/1307/18, № 916/2403/18, № 910/18036/17, № 905/2382/17), як і Європейського суду з прав людини і основоположних свобод (рішення по справі «Бендерський проти України») орієнтують судову практику застосовувати при оцінці доказів стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), або як його ще називають «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence), що притаманний саме приватно-правовим відносинам. За класичним визначенням цей стандарт тлумачиться як розумний ступінь ймовірності, але менш високий в порівнянні з кримінальною справою.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Саме за цим стандартом доказування, тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

Достатніми є докази, яких може бути достатньо для встановлення певного факту або усієї сукупності фактів, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторони. Однак це має місце поки існування цього факту не буде заперечене іншими доказами. Тобто такі докази не є безспірними, але якщо протилежна сторона не надасть належні докази для їх спростування, вони є достатніми для ухвалення рішення на користь особи, котра їх подала.

Відповідно доч.3ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача щодо безпідставності позовних вимог не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Таким чином, вимоги Позивача підлягають задоволенню в частині стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 42250,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; дата народженя: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором №4480486 від 12.03.2021 року в загальному розмірі 42250,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ; дата народженя: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси повний текст рішення виготовлений 13.02.2026 року.

Суддя А.В. Науменко