Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №756/4436/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 756/4436/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2438/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шевчук А.В., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У березня 2025 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвокат Коцюба В.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021 у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2024 № 1875-ІV та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг постачання теплової енергії».

Відповідно до вимог вказаних вище нормативних актів послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основні типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типових договорів, підроблені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.02.2018 № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору на загальнодоступних місцях на інформаційний стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання з ТЕ/ПГВ є, у тому числі факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднано до мереж тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем підтверджується діями сторін, а саме позивач щомісячно надає відповідачу послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуги ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачу платіжні документи на плату таких послуг, а відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість.

Проте, відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ в результаті чого утворилась заборгованість.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів також існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води.

Також, посилався на те, що 11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору.

Згідно з п. 3.4.2. договору цесії, навий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або у Додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості.

Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 126 120,96 грн., яка складається з:

заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 16,62 грн., 3 % річних у розмірі 6,05 грн.;

заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15 649,06 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 862,24 грн., 3 % річних у розмірі 433,46 грн.;

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн.;

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 895,79 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 818,60 грн., 3 % річних у розмірі 1 354,35 грн.;

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 442,66 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 301,01грн., 3 % річних у розмірі 112,48 грн., пеня у розмірі 28,51 грн.;

заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 42 531,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 047,51 грн., 3 % річних у розмірі 892,43 грн., пеня у розмірі 665,05 грн.;

заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 39,89 грн.;

заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 23,65 грн.;

стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 грн.(а.с. 1-3).

15 травня 2025 року від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, оскільки вони не є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказували, що зареєстровані в зазначеній квартирі, однак не проживають там з 2019 року у зв`язку з придбанням нової квартири, на утримання якої сплачуть комунальні послуги (а.с. 36-38).

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» загальну суму заборгованості за надані послуги у розмірі 18 014, 04 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 432,57 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» загальну суму заборгованості за надані послуги у розмірі 18 014,04 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 432,57 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовлено (а.с. 85-87).

Не погодившись з рішенням районного суду, 04 вересня 2025 року ОСОБА_2 у власних інтересах та як представник ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача (а.с. 88-91).

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що оскаржуване рішення прийнято з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права.

14 квітня 2025р. суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В. ухвалив ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження у справі із викликом сторін та призначив судове засідання на 16 липня 2025р. о 15 год. 30 хв. У зв`язку із неможливістю бути присутніми на судовому зсідання 16.07.2025 о 15 год. 30 хв. представник відповідачів (апелянтів) через кабінет електронного суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано в кабінеті електронного суду 16.07.2025 о 09 год. 32 хв., що підтверджується карткою руху заяви. Судове засідання призначено на 15 год. 30 хв., тобто клопотання було подано до початку розгляду справи. Проте, в судовому рішенні суд зазначив : «Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили».

Вказувала, що відсутність ухвали суду про визнання причин неявки неповажними є істотним порушенням норм процесуального права, що відповідно є підставою для скасування рішення суду.

В даній справі суд всупереч процесуальним нормам взагалі не розглянув клопотання про відкладення справи, зазначивши в рішенні, що відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили - зовсім інші обставини, які не відповідають дійсності, що підтверджує, що суд не розглядав клопотання відповідачів.

Під час судового засідання відповідачі мали надати пояснення щодо належності, допустимості та достовірності доказів наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог.

Позов пред`явлено до двох осіб, а зареєстрованих осіб (відповідно до витягу з реєстру наданого позивачем) вісім осіб. Не з`ясовувалось, чому не заявлено позов до всіх зареєстрованих осіб, у т.ч. до власників квартири, яким чином відбувався вибір на кого подати до суду.

Розрахунки заборгованості складені за період, коли одна з зареєстрованих осіб була неповнолітньою, інша зареєстрована особа взагалі померла.

Докази, які надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не є достатніми, належними та достовірними.

Відповідачі не є співвласниками квартири, відповідно й документів на право власності у відповідачів немає.Позивач надав лише витяг з реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб.

Відповідачі подали клопотання про відкладення справи та звернулись до власників квартири для отримання документу про право власності, щоб пред`явити його у судовому засіданні. Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 07.12.2006р., квартира за адресою АДРЕСА_1 набута у приватну спільну часткову власність в порядку приватизації - ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях. Відтак, оскільки квартира є приватною власністю, то належними відповідачами є співвласники, кожен з яких в силу належності квартири на праві спільної часткової власності відповідає до своєї частки у спільному майні.

Відповідачі не є співвласниками квартири, відтак, є неналежними відповідачами за вимогами позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані по квартирі, що є приватною власністю (а.с. 88-91).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні 18 грудня 2025 року адвокат ОСОБА_2, діючи від свого імені відповідача по справі та як представник відповідача ОСОБА_1 підтримала скаргу і просила її задовольнити.

По справі було оголошено перерву до 29 січня 2026 року, проте за клопотанням відповідача ОСОБА_2 , яка посилалась на хворобу доньки, перерву по справі судом апеляційної інстанції було продовжено до 12 лютого 2026 року. Про розгляд справи апеляційним судом 12 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 був сповіщений повідомленням по пошті та повідомленням його представника - адвоката ОСОБА_2 до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. 06 лютого 2026 року до апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2, яка діючи від свого імені відповідача по справі та як представник відповідача ОСОБА_1 просила розглянути справу за відсутності відповідачів. Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази (а.с. 112-132).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 23).

Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 895,55 грн., заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 15 649,06 грн за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-25

Згідно п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).

Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: з 28.07.1977 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.12.1989 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.01.1993 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.09.2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 16.10.2008 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 16.10.2008 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 5).

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою: АДРЕСА_3 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 19-22).

Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_4 , наявна заборгованість: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 00,00 грн., інфляційна складова у розмірі 16,62 грн., 3 % річних у розмірі 6,05 грн. (а.с. 16-17, 11);

заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15 649,06 грн. (інфляційна складова у розмірі 1 862,24 грн., 3 % річних у розмірі 433,46 грн. (а.с. 16-17, 10).

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 00,00 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 00,00 грн., 3 % річних у розмірі 00,00 грн. (а.с. 6, 12);

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 895,79 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 818,60 грн., 3 % річних у розмірі 1 354,35 грн. (а.с. 7, 12)

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 442,66 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3244,13 грн., 3 % річних у розмірі 832,07 грн., пеня у розмірі 1012,36 грн. (а.с. 8, 13);

заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 42 531,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 047,51 грн., 3 % річних у розмірі 892,43 грн., пеня у розмірі 665,05 грн. (а.с. 9, 13);

заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 39,89 грн. (а.с. 14);

заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 63,54 грн. (а.с. 14).

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п`ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Так, судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов`язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги пред`явлено до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: з 28.07.1977 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.12.1989 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05.01.1993 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04.09.2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 16.10.2008 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 16.10.2008 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 16.10.2008 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 5).

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останні отримують житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачами.

Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт не заперечувала факту реєстрації місця проживання відповідачів за вказаною адресою.

Однак, відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог посилалися на те, що вони не є власниками вказаної квартири та не проживають за вказаною адресою, а відтак, є неналежними відповідачами у даній справі.

Проте, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки особи, які зареєстровані за спірною адресою зберігають за собою право проживання у житловому приміщенні, а відтак останні зобов`язані сплачувати за надані їм послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Належних доказів того, що у зазначений період послуги, що надавав позивач, відповідачем не споживались, надано не було.

При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно п. 48 Правил надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору.

Отже, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Однак, відповідачами не надано доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявами про непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , у спірний період, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати комунальних послуг немає.

Також, в апеляційній скарзі відповідачі посилались на те що позов пред`явлено до двох осіб, а зареєстрованих осіб (відповідно до витягу з реєстру наданого позивачем) вісім осіб та судом першої інстанції не з`ясовувалось, чому не заявлено позов до всіх зареєстрованих осіб, у т.ч. до власників квартири, яким чином відбувався вибір на кого подати до суду.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивач, як особа, яка вважає, що її права порушено, є ініціатором судового процесу, самостійно визначає особу, яка, на його думку, повинна відповідати за порушення його прав, та має право подати до суду клопотання про залучення співвідповідача, реалізувала своє процесуальне право, заявивши в передбачений законом строк клопотання про залучення співвідповідача.

За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Незалежно від того чи є відповідачі власниками квартири, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення останніх до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, останні мають нести солідарний обов`язок із власниками квартири зі сплати комунальних послуг за адресою їх реєстрації.

В той же час, на підставі статті 544 ЦК України, у разі виконання солідарного обов`язку, відповідачі має право на зворотну вимогу (регрес) до власників квартири за вирахуванням частки, яка припадає на них.

Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 00,00 грн., інфляційна складова у розмірі 16,62 грн., 3 % річних у розмірі 6,05 грн. (а.с. 16-17, 11); за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15 649,06 грн. (інфляційна складова у розмірі 1 862,24 грн., 3 % річних у розмірі 433,46 грн. (а.с. 16-17, 10); за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 00,00 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 00,00 грн., 3 % річних у розмірі 00,00 грн. (а.с. 6, 12); за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 895,79 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 818,60 грн., 3 % річних у розмірі 1 354,35 грн. (а.с. 7, 12); за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 442,66 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3244,13 грн., 3 % річних у розмірі 832,07 грн., пеня у розмірі 1012,36 грн. (а.с. 8, 13); за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 42 531,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 047,51 грн., 3 % річних у розмірі 892,43 грн., пеня у розмірі 665,05 грн. (а.с. 9, 13);по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 39,89 грн. (а.с. 14); по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 63,54 грн. (а.с. 14).

Відповідачі заперечували проти наданих позивачем розрахунків.

Однак, зазначені розрахунки є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги.

Відповідачами не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги.

При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).

Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)».

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 01.01.2024 року по 31.01.2025 року також підлягали стягненню з відповідачів.

Таким чином, з відповідачів солідарно підлягала стягненню загальна сума заборгованості у розмірі 126 120,96 грн., яка складається з: заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 16,62 грн., 3 % річних у розмірі 6,05 грн.; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 15 649,06 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 862,24 грн., 3 % річних у розмірі 433,46 грн.; заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 0,00 грн., 3 % річних у розмірі 0,00 грн.; заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 895,79 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 5 818,60 грн., 3 % річних у розмірі 1 354,35 грн.;заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 3 442,66 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 301,01грн., 3 % річних у розмірі 112,48 грн., пеня у розмірі 28,51 грн.; заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 42 531,60 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 4 047,51 грн., 3 % річних у розмірі 892,43 грн., пеня у розмірі 665,05 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмір 39,89 грн.; заборгованість по сплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмір 23,65 грн.

Поряд з цим, за правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення вказаної норми процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що апеляційним судом справа переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги за наявними в ній і додатково поданими доказами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18 (провадження № 61-46168св18), зазначено, що: «Аналіз аргументів апеляційної скарги, свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник був не згоден з рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 06 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, пені та штрафів, на обґрунтування чого ним було наведено відповідні аргументи в апеляційній скарзі, які повинні були бути предметом дослідження суду апеляційної інстанції в розмінні правил частини першої-третьої статті 367 ЦПК України.

Всупереч вказаним правилам, апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яке ухвалено на користь позивача, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вийшов за межі доводів апеляційної скарги, чим порушив норми процесуального права».

Отже, апеляційним судом вказана справа переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги за наявними в ній і додатково поданими доказами.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 757/7578/24-ц (провадження № 61-93св25), і підстав відступу від вказаних правових позицій Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Враховуючи, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» загальну суму заборгованості за надані послуги у розмірі 18 014, 04 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 432,57 грн., позивач рішення районного суду про часткове задоволення позову не оскаржував, а апеляційна скарга подана відповідачами, апеляційний суд не може погіршувати становище апелянтів (відповідачів) та виходити за межі доводів апеляційної скарги, зокрема вирішувати питання про стягнення суми заборгованості в повному обсязі, а відтак, визначена судом першої інстанції сума заборгованості залишається незмінною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Керуючись ст.ст. 367, 374-376, 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 лютого 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов