Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №753/1784/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/1784/25 Головуючий у суді І інстанції Шаповалова К.В.

Провадження № 22-ц/824/1738/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 85 380,07 грн, 3 % річних у розмірі 7 734,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 917,81 грн та пеню у розмірі 257,07 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в сумі 45,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі є споживачами і отримують послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем на підставі відповідного договору, оскільки після розміщення 05 серпня 2014 року у газеті «Хрещатик» № 110 (4510) повідомлення про публічний договір (оферту) та договору про надання таких комунальних послуг на адресу ПАТ «АК «Київводоканал», яке було перейменовано на ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідачів не надходило.

Однак відповідачі, в порушення умов публічного договору та вимог, що передбачені чинним законодавством, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих за період з 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2024 року послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого у них виникла заборгованість у розмірі 85 380,07 грн, з яких: 84 028,49 грн - заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, 1 351,58 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування. У зв`язку з простроченням оплати спожитих комунальних послуг відповідачі також зобов`язані сплатити на користь їх виконавця 3 % річних у розмірі 7 734,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 38 917,81 грн та пеню у розмірі 257,07 грн від простроченої суми боргу.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2025 рокупозовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно:

- з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 37 931,51 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 93,80 грн, 3 % річних у розмірі 5 266,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 933,82 грн, що загалом становить 60 225,52 грн, які нараховані за період з 01 грудня 2016 року по листопада 2021 року;

- з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 46 096,98 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 1 257,78 грн, 3 % річних у розмірі 209,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 370,74 грн та пеню у розмірі 257,07 грн, що загалом становить 49 192,07 грн, які нараховані за період з листопада 2021 року по 30 листопада 2024 року;

що загалом складає 109 417,59 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» судовий збір в сумі 2 504,48 грн та 45,00 грн витрат, пов`язаних з розглядом справи, що разом становить 2 549,48 грн, а саме по 509,90 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні з відповідачів 3 % річних у розмірі 2 258,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 20 613,25 грн, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ПрАТ «АК «Київводоканал» звертає увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 не підлягають нарахуванню та стягненню інфляційні нарахування, проценти річних, які нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги саме в період воєнного стану, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року.

Згідно наданого суду першої інстанції розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційні втрати не нараховувалися позивачем на заборгованість, яка виникла з лютого 2022 року, тобто в період дії воєнного стану. ПрАТ «АК «Київводоканал» просило стягнути з відповідачів три проценти річних та інфляційні збитки, які розраховані ним за період, який не охоплює заборону таких нарахувань відповідно до постанови від 05 березня 2022 року № 206.

Таким чином судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги статті 625 ЦК України з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», що призвело до ухвалення рішення, яке суперечить чинному законодавству України.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів до суду апеляційної інстанції не надходили.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - Будіянський О.С. підтримав аргументи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку на адресу їх зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Усі поштові відправлення, які були направлені на адресу відповідачів, повернулись до суду апеляційної інстанції із відмітками служби поштового зв`язку про те, що адресати відсутні за вказаною адресою.

Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

За змістом пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України та пункту 91-1 Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Отже, наведені норми дають підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (перебування), що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що неявка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у призначене судове засідання відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ПрАТ «АК «Київводоканал» оскаржує в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому розмірі, а в іншій частині це судове рішення не оскаржується, тому відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 39 зворот).

Відповідно до витребуваних судом з КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомостей від 10 березня 2025 року квартира АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована (а.с. 45).

ПАТ «АК «Київводоканал», яке 28 квітня 2017 року змінило найменування на ПрАТ «АК «Київводоканал», у якості пропозиції споживачам укласти договір опублікувало в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) від 05 серпня 2014 року повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання ПАТ «АК «Київводоканал» послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж)та опублікувало текст цього договору. Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа - власник або наймач жилого приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами водопостачання та водовідведення, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього договору, а відмова споживача від отримання цих послуг має бути оформлена письмово та направлена до ПАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення їх надання (а.с. 11).

Крім того, 31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) було опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення), відповідно до якої з 01 липня 2021 року такий договір вважається укладеним (а.с. 12-17).

Відповідачі належним чином, а саме повно і своєчасно не оплачували спожиті послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у зв`язку з чим станом на 30 листопада 2024 року у них по особовому рахунку № НОМЕР_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 85 380,07 грн, що підтверджується довідкою директора ПрАТ «АК «Київводоканал» від 16 січня 2025 року (а.с. 18).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2024 року, проведеного розрахунковим департаментом ПрАТ «АК «Київводоканал» по особовому рахунку № НОМЕР_1 , загальна сума боргу відповідачів перед позивачем становить 132 289,55 грн, з яких: 84 028,49 грн - основна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, 1 351,58 грн - заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування; 7 734,60 грн - 3 % річних, 38 917,81 грн - інфляційні втрати, 257,07 грн - пеня (а.с. 19-21).

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 05 березня 2022 року № 206 заборонив нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати комунальних послуг було поновлено із 31 грудня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року за № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Позивачем заявлено вказані вимоги за період з грудня 2016 року по листопад 2024 року включно. З долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що на заборгованість, яка утворилася з лютого 2022 року по 01 січня 2024 року позивачем не було здійснено нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення боргу.

Проте на заборгованість, яка виникла у період з грудня 2016 року по лютий 2022 року позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, при цьому таке нарахування здійснювалось на щомісячні суми заборгованості та за весь період прострочення сплати кожного щомісячного платежу до 30 листопада 2024 року.

Отже, ПрАТ «АК «Київводоканал» у зазначений період також включено період з 24 лютого 2022 року по 01 січня 2024 року, коли діяла постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, а тому судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по лютий 2022 року, а за період із січня 2024 року по листопад 2024 року прийнято розрахунок позивача.

За підрахунком суду до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 3 % річних у розмірі 5 475,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 304,56 грн.

Враховуючи, що повної цивільної дієздатності відповідач ОСОБА_5 досяг лише 24 вересня 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги особисто до ОСОБА_5 щодо стягнення із нього коштів за надані послуги. У зв`язку з наведеним суд здійснив перерахунок суми заборгованості разом із 3 % річних, інфляційними втратами та пенею з урахуванням моменту набуття відповідачем ОСОБА_5 повноліття.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом цієї норми, правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржників покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, виходячи з правової природи відносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Водночас, у постанові Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення внесення плати за житлово-комунальні послуги була відновлена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 752/8318/23 (провадження № 61-7536св24) вважав помилковими доводи відповідача про те, що оскільки Постанова № 206 набрала чинності з 24 лютого 2022 року, то і заборона припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли у зв`язку з заборгованістю, яка утворилася після 24 лютого 2022 року.

У цій постанові Верховний Суд вказав, що Кабінет Міністрів України, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», з 24 лютого 2022 року встановив тимчасову, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборону, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

При цьому, вказана тимчасова заборона передбачена Постановою № 206 в її первинній редакції не визначала часових обмежень утворення боргу.

За наведених обставин, Верховний Суд зазначив, що Постанова № 206 в редакції від 05 березня 2022 року має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності. Такими суспільними відносинами є припинення надання житлово-комунальних послуг у зв`язку з заборгованістю, яка утворилася до 24 лютого 2022 року.

У справі, яка переглядається, відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПрАТ «АК «Київводоканал» здійснило нарахування відповідачам 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання зі щомісячної оплати комунальних послуг у період з грудня 2016 року по лютий 2022 року.

Позивачем на заборгованість, яка утворилася з лютого 2022 року по січень 2024 року, не здійснювалось нарахування 3 % річних та інфляційного збільшення боргу.

Проте на кожний прострочений щомісячний платіж за вищевказаний період з грудня 2016 року по лютий 2022 року відповідне нарахування проводилосьза весь термін прострочення до 30 листопада 2024 року, тобто без виключення періоду з лютого 2022 року по січень 2024 року, коли діяла постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206, яка забороняла нарахування та стягнення інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи, що зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України застосовується з 24 лютого 2022 року, а 3 % річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем у тому числі під час дії правового режиму воєнного стану з лютого 2022 року по січень 2024 року, висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог щодо стягнення заявлених складових сум заборгованості ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах даної справи.

ПрАТ «АК «Київводоканал», звертаючись до суду з позовом, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 обмеженняпри здійсненні нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України не були враховані і дотримані у повному обсязі, тому судом на законних підставах здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по лютий 2022 року, а за період із січня 2024 року по листопад 2024 року прийнято за основу розрахунок позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що позивач вправі вимагати стягнення в солідарному порядку з відповідачів 3 % річних у розмірі 5 475,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 18 304,56 грну зв`язку із простроченням ними оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за періоди із грудня 2016 року по лютий 2022 року та із січня 2024 року по листопад 2024 року.

Проведені районним судом розрахунки стягнутих сум 3 % річних та інфляційних втрат позивачем в апеляційній скарзі не оспорюються.

Неправильного застосування норм матеріального права, які відповідно до вимог статті 376 ЦПК України могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Приймаючи судове рішення, колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги позивача.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене апеляційну скаргу ПрАТ «АК «Київводоканал» необхідно залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року у даній справі - без змін.

У такому разі новий розподіл судових витрат позивача не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній