Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №373/2978/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року місто Київ

Справа № 373/2978/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6550/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судового засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Хархан Оксаною Володимирівною, на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2025 року (ухвалено у складі судді Хасанової В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

30 вересня 2025 року позивач звернувся із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4864194 від 04.08.2024 та додатковим договором від 06.08.2024 до зазначеного договору у загальному розмірі 165 507,77 грн, а також понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 2 422,4 грн та на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Також заявлено вимогу про зазначення в рішенні суду про нарахування в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позову зазначав, що 04.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір споживчого кредиту № 4864194, за яким відповідач отримав 20 000 грн, а 06.08.2024 додатковим договором сума кредиту була збільшена ще на 7 000 грн, тобто загалом 27 000 грн.

Умовами договору передбачено сплату процентів із періодичністю кожні 20 днів та стандартну процентну ставку 1,5 % на день у межах строку кредитування.

Відповідач належним чином зобов`язання не виконував, обов`язкові платежі зі сплати процентів у строки та розмірах, визначених договором, не здійснював.

31.03.2025 за договором факторингу право грошової вимоги за цим кредитом перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Позивач просив стягнути: заборгованість за тілом кредиту 26 999,99 грн та проценти: нараховані первісним кредитором 89 907,78 грн, а також проценти, нараховані позивачем за період 01.04.2025-29.07.2025 (120 днів) 48 600 грн, що разом становить 165 507,77 грн. При цьому штрафні санкції в розмірі 13 500 грн позивач не просив стягувати з огляду на приписи законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Переяславський міськрайонний суд Київської області рішення від 04 грудня 2025 року позов задовольнив частково.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4864194 від 04.08.2024 у загальному розмірі 84 684,97 грн, судовий збір у розмірі 1 239,54 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 117 грн.

В решті позовних вимог відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з таким рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Хархан О.В. 31 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував не надання позивачем доказів, які могли б надати суду можливість встановити наявність чи відсутність зобов`язань відповідача перед позивачем, зокрема виписки по рахунку у формі встановленій НБУ, чи інших первинних бухгалтерських документів.

Посилається на те, що суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, оскільки надані суду інформаційні довідки № 20250401-1838 та № 20250401-1840 від 01.04.2025 не містять даних про повний номер картки та даних про належність саме даного рахунку відповідачу, крім того не містить посилання на кредитний договір, а тому встановити чи були ці кошти перераховані як кредитні неможливо.

Звертає увагу, що надана на вимогу суду виписка про рух коштів по рахунку містить інформацію станом на 04.08.2024 та 06.08.2024, проте з позовом позивач звернувся до суду у 30 вересня 2025 року. Докази того, що відповідач за рік не виконав свої обов`язки за цим договором і заборгованість відповідає сумі, що заявлена у позові, позивачем не надані та вони у матеріалах справи відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Крюкова М.В. проти апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, стягнути з відповідача 8 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - адвокат Хархан О.В. підтримала вимоги апеляційної скарги, витрати сторони позивача в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн вважала не підтвердженими документами та завищеними.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, заяв чи клопотань суду не подали, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином шляхом доставлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету в ЄСІТС (т. 2 а. с. 40-42).

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 372 колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції встановив, що 04.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства було укладено електронний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4864194. Договір підписано відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 73823.

Відповідно до умов Договору товариство надає позичальнику кредит у розмірі 20 000 грн (п. 1.2). Кредит надається на строк 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до договору. (п. 1.3).

Умовами договору сторони погодили тип процентної ставки ? фіксована. Процентна ставка становить 1,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується у межах строку кредиту вказаного у п. 1.3 Договору (п. 1.4 Договору).

Згідно з п 2.1 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п. 5.1.3 Договору).

Пунктом 1.2.1 договору сторони погодили, що за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається Додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів.

Враховуючи умови, що викладені у п. 1.2.1 договору, 06.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Додатковий договір до договору № 4864194 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.08.2024, за яким відповідачу було надано кредит у розмірі 7 000 грн. Загальна сума кредиту на дату укладення додаткового договору склала 27 000 грн. Додатковий договір підписано відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 77319.

Відповідно до п 2.1 Додаткового договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Пунктом 1.5 додаткового договору сторони погодили, що строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3 Договору, за яким були погоджені детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, що визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графіку платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Періодичність платежів становить 20 днів. В таблиці визначено вісімнадцять платежів. Перша дата платежу ? 23.08.2024 та становить 7 785 грн, що є процентами за користування кредитом. Інші сімнадцять платежів становлять суми по 8 100 грн, що є процентами за користування кредитом. Дата останнього платежу визначена 29.07.2025 та становить 35 100 грн, що складається із суми кредиту у розмірі 27 000 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 8 100 грн. Усього сума платежу за розрахунковий період складає 172 485 грн. Сума процентів за користування кредитом складає 145 485 грн. Реальна річна процентна ставка складає 12 482,43 %. Загальна вартість кредиту складає 172 485 грн.

З Паспортів споживчих кредитів встановлено, що відповідачу була надана інформація до укладення кредитного договору та додаткового договору, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; загальні витрати за кредитом; орієнтовна загальні вартість кредиту для споживача; порядок повернення кредиту. Паспорти також підписані електронними підписами відповідача з використанням одноразового ідентифікатора.

Перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 20 000 грн встановлено інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек» від 01.04.2025. За інформацією, що викладена у довідці встановлено, що відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024 укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 04.08.2024 16:57:08 на суму 20 000 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 0e098231-cad0-4024-888d-9dab287d75f5. Номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 48641941722779826. Session ID - 026091018312. Сайт торгівця - https://credit7.ua. Код авторизації - 113350. Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 7 000 грн встановлено інформаційною довідкою ТОВ «Пейтек» від 01.04.2025. За інформацією, що викладена у довідці встановлено, що відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024 укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 06.08.2024 22:18:19 на суму 7 000 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» ? a40dd42a-c8ed-4565-9452-75df66ac9683. Номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - top_up_payment_48641941722971897. Session ID ? 026132924309. Сайт торгівця ? https://credit7.ua. Код авторизації ? 438269. Банк-еквайр ? АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

Також з інформації АТ «ПУМБ» від 23.10.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. Також підтверджено операції на суму 20 000 грн 04.08.2024 16:57:07 та на суму 7 000 грн 06.08.2024 22:18:18, що проведені з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ», відповідно до договору з ТОВ «Пейтек» про надання послуг з переказу коштів. Зазначені кошти направлені на карту № НОМЕР_4 , яка випущена на ім`я ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4864194 від 04.08.2024, складеним ТОВ «Авентус Україна» станом на 31.03.2025 в день відступлення права вимоги, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано щоденні проценти за користування кредитними коштами у період з 04.08.2024 по 31.03.2025 включно. Згідно розрахунку заборгованості нарахування процентів здійснювалось на суму кредиту 27 000 грн за процентною ставкою 1,50 % в день, що передбачено умовами договору, а також з врахуванням сплати 21.08.2024 відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 0,01 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 6 975 грн. У підсумковому значенні розрахунку первісний кредитор станом на 31.03.2025 визначив заборгованість у загальному розмірі 130 407,77 грн, до якої включено: 26 999,99 грн заборгованості по тілу кредиту; 89 907,78 грн заборгованості по відсоткам; 13 500 грн штрафних санкцій.

31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 31/03/2025. Відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору факторингу врегульовано, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума ціни продажу, що надійшли на рахунок Клієнта - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 31.03.2025 та платіжна інструкція № 6743 від 31.03.2025 про надходження у повному обсязі ціни продажу на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» підтверджують факт переходу від ТОВ «Лінеура Україна» до позивача прав вимоги заборгованості.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 встановлено, що під номером 2167 значиться ОСОБА_1 , заборгованість якого за договором № 4864194 від 04.08.2024 складає суму 130 407,77 грн, до якої включено: 26 999,99 грн заборгованості по тілу кредиту; 89 907,78 грн заборгованості по відсоткам; 13 500 грн штрафних санкцій.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором 4864194 від 04.08.2024, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 було нараховано щоденні проценти за користування кредитними коштами за період з 01.04.2025 (наступна дата після відступлення права вимоги) по 29.07.2025 включно в межах строку кредитного договору, що становить 120 календарних днів. Згідно розрахунку заборгованості нарахування процентів здійснювалось на суму кредиту 26999,99 грн за процентною ставкою 1,50 % в день. У підсумковому значенні розрахунку позивач визначив заборгованість за процентами за користування грошовими коштами за 120 календарних днів у розмірі 48 600 грн (26999,99 грн х 1,50 % х 120 днів).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 165 507,77 грн, до якої включено: 26 999,99 грн заборгованості за кредитом; 89 907,78 грн заборгованості по процентах за користування кредитом нарахованих первісним кредитором; 48 600 грн заборгованості по процентах за користування кредитом за 120 календарних днів нарахованих позивачем. Штрафні санкції у розмірі 13 500 грн, враховуючи норми чинного законодавства, позивач виключив із суми боргу, оскільки вони не підлягають стягненню.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір, що виник з договірних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов`язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію Договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 укладеного з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; заявку на виконання доручення № 10820 від 25.08.2025 до договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт прийому-передачі наданих послуг на суму 10 000,00 грн від 22.09.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 виданого 18.09.2020 на ім`я Столітнього М.М.; копію ордера на надання правничої допомоги на ім`я адвоката Столітнього М.М.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь ОСОБА_2 , переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивовано так:

- письмовими доказами доведено, що 04.08.2024 та 06.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства було укладено електронний кредитний договір № 4864194 в сумі 20 000 грн та відповідно додатковий договір до нього в сумі 7 000 грн;

- надання кредиту відповідачу здійснено в безготівковій формі шляхом переказу 04.08.2024 та 06.08.2024 коштів на картку позичальника, номер якої він зазначив при укладенні кредитного договору, що підтверджується довідками платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» як технічного оператора платіжних послуг а також інформацією АТ «ПУМБ» від 23.10.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів. Інформацією встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. Також підтверджено операції на суму 20 000,00 грн 04.08.2024 16:57:07 та на суму 7 000,00 грн 06.08.2024 22:18:18, що проведені з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ», відповідно до договору з ТОВ «Пейтек» про надання послуг з переказу коштів. Зазначені кошти направлені на карту № НОМЕР_4 , яка випущена на ім`я ОСОБА_1 ;

- посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлено надання кредитних коштів відповідачу, відповідно до визначених сторонами умов договорів, в безготівковій формі. Посилаючись формально на недоведеність факту укладення договорів, відповідач по суті не заперечував наявності у нього кредитних відносин з ТОВ «Лінеура Україна»;

- договір є укладеним і за його умовами відповідач ОСОБА_1 мав зобов`язання перед кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» повернути кредит в сумі 27 000,00 грн не пізніше строку, вказаного у п. 1.3 договору, що становить 360 днів 29.07.2025;

- представником позивача також долучено належні та допустимі докази, які підтверджують, що у відповідності до вимог закону, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4864194 від 04.08.2024;

- суд не може взяти до уваги розрахунок заборгованості наведений представником відповідача у відзиві на позов, оскільки він містить арифметичні помилки та не відповідає нормам законодавства, яке регулює кредитні відносини. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання за договором та не повернув кредитні кошти, а також не вносив плату (проценти) за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Тому з нього на користь позивача, як нового кредитора, підлягає стягненню сума неповернутого кредиту у розмірі 26 999,99 грн, з урахуванням сплаченої відповідачем суми у розмірі 0,01 грн, та проценти, як плата за користування кредитом;

- оскільки договір № 4864194 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 04.08.2024, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача ОСОБА_1 не могла перевищувати 1 %;

- судом у відповідності до вимог зазначеного Закону та в межах строку, протягом якого здійснено нарахування процентів ТОВ «Авентус Україна» станом на 31.03.2025 в день відступлення права вимоги, визначає суму заборгованості за процентами наступним чином: за період з 04.08.2024 по 05.08.2024 розмір процентів за користування кредитом становить 400,00 грн (20 000,00 грн х 1 % х 2 дні); за період з 06.08.2024 по 21.08.2024 розмір процентів за користування кредитом становить 4 320,00 грн (27 000,00 грн х 1 % х 16 днів); за період з 22.08.2024 по 31.03.2025 розмір процентів за користування кредитом становить 59 939,98 грн ( 26 999,99 грн х 1 % х 222 дні). З урахуванням сплати 21.08.2024 відповідачем заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 975,00 грн, загальний розмір процентів за період з 04.08.2024 по 31.03.2025 становить 57 684,98 грн (400,00 + 4 320,00 + 59 939,98 - 6 975,00);

- ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» мало право на стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом за період з 04.08.2024 по 31.03.2025 станом на день відступлення права вимоги;

- з огляду на вищевикладене загальна сума заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4864194 від 04.08.2024, яка стягується судом з відповідача на користь позивача, складає 84 684,97 грн, з яких: 26 999,99 грн - заборгованість по кредиту; 57 684,98 грн- проценти за користування кредитом;

- суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, з огляду на п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування первісним кредитором коштів відповідачу.

Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам та відхиляє їх як безпідставні та необґрунтовані враховуючи таке.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, умов та порядку нарахування відсотків, комісій та інших сум, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц зазначено, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для досягнення переконання в тому, що кошти відповідачу були надані, ані ж не були.

Такими доказами є довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» як технічного оператора платіжних послуг, а також інформація АТ «ПУМБ» від 23.10.2025, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів, з якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. Також підтверджено операції на суму 20 000,00 грн 04.08.2024 16:57:07 та на суму 7 000,00 грн 06.08.2024 22:18:18, що проведені з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ», відповідно до договору з ТОВ «Пейтек» про надання послуг з переказу коштів. Зазначені кошти направлені на карту № НОМЕР_4 , яка випущена на ім`я ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції правильно оцінив указані докази як такі, що однозначно свідчать про отримання відповідачем коштів у загальному розмірі 27 000 грн.

Крім того, відповідач частково виконав свої зобов`язання, що вказує на те, що він фактично прийняв обумовлені у договорі умови кредитування.

Належність вказаної картки відповідачу, останнім не спростована, що є його процесуальним обов`язком. Також, доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 були неправомірно використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладених договорів.

Ураховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору у відповідну дату, чого відповідач не зробив.

Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині є формальними та суперечать матеріалам справи.

Матеріали справи також не містять відомостей про те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним з підстав неотримання ним грошових коштів, чи їх отримання у меншому розмірі в порядку ст. 1051 ЦК України, що з огляду на положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину свідчить про дійсність договірних відносин, що виникли між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Доводи апеляційної скарги щодо недоведення обсягу заборгованості відповідача станом на дату подачі позову (вересень 2025 року) з урахуванням надання інформації АТ «ПУМБ» станом на 04 та 06 серпня 2024 року також є неспроможними для висновку про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції враховуючи таке.

У постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Із рішення суду вбачається, що суд провів власний розрахунок, указавши на невідповідність висновкам законодавства розрахунку позивача, врахувавши при цьому приписи чинного законодавства та умови кредитного договору.

Доведенню у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором головним чином підлягає лише факт укладення кредитного договору (його умови) та факт перерахування коштів відповідачу. Розрахунок заборгованості у будь-якому випадку перевіряється судом у межах заявлених позовних вимог з урахуванням умов укладеного кредитного договору та обставин часткового виконання відповідачем свої зобов`язань за договором (за наявності).

Інші доводи апеляційної скарги є явно необґрунтованими, суперечать правильно установленим судом першої інстанції обставин справи, а тому колегія суддів їх відхилила як такі, що свідчать про незгоду із рішенням суду без переконливих доводів щодо його незаконності чи необґрунтованість та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Судові витрати

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України.

Водночас у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1-4 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в Київському апеляційному суді його представником подано та в матеріалах справи міститься:

1) звіт про надання правової допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 від 21.01.2026, відповідно до якого Крюкова М.В. надала ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» правову допомогу у вигляді складення та подання відзиву на апеляційну скаргу (4 год) на суму 8 000 грн (т. 2 а. с. 60);

2) платіжна інструкція № 8190 від 21.01.2026 на суму 8 000 грн (а. с. 63).

Таким чином, позивачем підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у зв`язку із розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 вказано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хархан О.В. у відповіді на відзив лише безпідставно вказала на не підтвердження витрат та формально зазначила про завищеність витрат у розмірі 8 000 грн, проте не довела вказаних обставин, що є її процесуальним обов`язком.

З урахуванням викладено, колегія суддів не вбачається підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, окрім як пропорційно до задоволених позовних вимог у суді першої інстанції, а саме до 4 093,60 грн (8 000 грн * 51,17 %).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 259, 263, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Хархан Оксаною Володимирівною, - залишити без задоволення.

Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 093,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова