Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №755/2157/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/398/2026

справа №755/2157/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Невідомої Т.О., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , поданою адвокатом Морозовим Михайлом Вікторовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В.,

у справі за заявою керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки Сергія Валентиновича в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою,-

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У лютому 2023 року керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Вимоги заяви мотивує тим, що приблизно 22 січня 2022 року за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 помер ОСОБА_4 ..

Померлому на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 33,4 кв.м, житловою 17 кв.м на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17 липня 2002 року.

Право власності на вказану квартиру зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» згідно чинного на той час законодавства. Проте запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній.

За інформацією Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з відомостями Реєстру територіальної громади міста Києва у вказаній квартирі за період часу з 22 січня 2022 року по 18 листопада 2022 року зареєстровані особи відсутні. У минулому у цій квартирі було зареєстровано місце проживання: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 червня 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (померла); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 22 червня 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла).

За інформацією КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 16 січня 2023 року особовий рахунок на вказану квартиру відкритий на ім`я ОСОБА_4 , обстежити квартиру не вдалося через те, що вона зачинена.

Згідно відомостей Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 15 лютого 2023 року за вказаною адресою зареєстровано місце проживання 0 осіб, власником особових рахунків на сплату житлово-комунальних послуг обліковується ОСОБА_4 ; станом на 01 лютого 2023 заборгованість складає близько 56 123,04 грн.

Відповідно до інформації відділів державної реєстрації актів цивільного стану перевіркою актових записів про народження, шлюб, народження дітей, зміну імені та смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виявлено тільки дані про актовий запис про смерть № 4079 від 21 лютого 2022 року, складений Київським міським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ). Інших актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей, зміни імені - не виявлено.

Таким чином, інших осіб, які є родичами або членами сім`ї померлого ОСОБА_4 , не встановлено.

У Спадковому реєстрі інформація щодо ОСОБА_4 відсутня, тобто заповіт не посвідчувався, спадковий договір не укладався, жодна особа спадщину після його смерті не прийняла, спадкова справа не відкривалась.

Ураховуючи те, що після смерті ОСОБА_4 ніхто спадщину не прийняв, вказана квартира АДРЕСА_1 згідно статті 1277 ЦК України та статті 338 ЦПК України має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти до територіальної громади міста Києва.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та передати її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року заяву задоволено. Визнано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та передано її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Задовольнивши заяву про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції вказав, що у спадковому реєстрі (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) інформація щодо ОСОБА_4 відсутня, тобто заповіт не посвідчувався, спадковий договір не укладався, жодна особа спадщину після його смерті не прийняла, спадкова справа не відкривалась. Отже, залишена після смерті ОСОБА_4 спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , має бути визнана відумерлою спадщиною і перейти у власність територіальної громади міста Києва.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу, підписану адвокатом Морозовим М.В.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 є рідним сином померлого ОСОБА_4 , а малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною онукою його померлого батька - ОСОБА_4 .

На час смерті ані син померлого, ані його онука з померлим разом не проживали, лише підтримуючі зв`язок, оскільки останній вів закритий спосіб життя та нерідко відмовлявся від спілкування з родичами та знайомими.

Вказує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, а малолітня ОСОБА_2 є спадкоємцем п`ятої черги. Жоден із спадкоємців протягом шести місяців не відмовлявся від спадщини.

Зазначає, що на час смерті ОСОБА_4 спадкове майно складалося з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3 .

31 серпня 2024 року ОСОБА_1 спільно із матір`ю малолітньої ОСОБА_2 ? ОСОБА_7 , діючи в інтересах доньки та маючи намір оформити спадщину у встановленому законом порядку, звернулися до Десятої київської державної нотаріальної контори за місцем розташування однієї з квартир з приводу отримання малолітньою свідоцтва про право на спадщину за законом у відповідності із частинами 4 та 5 статті 1268 ЦК України, як такою, що прийняла спадщину незалежно від часу прийняття спадщини з часу її відкриття, внаслідок чого у спадковому реєстрі 03 жовтня 2024 року зареєстровано спадкову справу за номером 7860002.

03 жовтня 2024 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , щодо квартири АДРЕСА_1 нотаріусом прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що вказана квартира не належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 та зареєстрована за іншою особою.

Вказує, що не погоджується із висновками суду першої інстанції про визнання спадщини відумерлою, оскільки малолітня ОСОБА_2 на час смерті її діда вважається такою, що прийняла спадщину після його смерті, а ухвалене рішення суду порушило її права на спадкування, винесено з порушеннями та має бути скасоване.

ОСОБА_2 , а також її законні представники відповідно (батьки), дізналися про наявність рішення суду про визнання спадщини відумерлою лише після звернення до нотаріальної контори, де було відкрито спадкову справу. Це свідчить про порушення її прав на інформацію та участь у судовому розгляді.

Стверджує, що спадщина не може бути визнана відумерлою, оскільки є спадкоємці, які мають право на її отримання. ОСОБА_2 малолітня онука, разом з рідним сином померлого ОСОБА_1 , є законними спадкоємцями. Це свідчить про те, що спадкоємці мають право на спадщину та визнання її відумерлою є неправомірним.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо можливості розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження, оскільки установлено, що ОСОБА_2 є неповнолітньою онукою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , отже згідно частини 4 статті 1268 ЦК України, уважається такою, що прийняла спадщину.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Дейнеки С.В., в інтересах держави в особі Київської міської ради, залишити без розгляду.

4. Доводи осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу.

07 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Київської міської ради на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує, що у спадковому реєстрі інформація щодо ОСОБА_4 відсутня, тобто жодна особа після смерті не прийняла спадщину, спадкова справа не відкривалась.

Звертає увагу, що з матеріалів справи убачається, що скаржник не звертався до нотаріуса з приводу прийняття спадщини за законом ані протягом шести місяців, ані після його спливу.

Малолітня особа ОСОБА_2 , інтереси якої представляє скаржник, відповідно до статті 1265 ЦК України є спадкоємцем п`ятої черги.

Матеріали справи не містять інформації щодо звернення скаржника до суду про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" згідно чинного на той час законодавства. Проте запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній.

Відповідно до інформації Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУМЮ (м. Київ) перевіркою актових записів про народження, батьків, шлюб, народження дітей, зміну імені та смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено актовий запис про смерть №4079 від 21 лютого 2022 року, складений Київським міським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ). Інших актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей, зміни імені - не виявлено. Таким чином, інших осіб, які є родичами або членами сім`ї померлого ОСОБА_4 , не установлено.

Звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу, що посвідчував би родинні стосунки з померлим ані скаржника, ані малолітньої особи, яку він представляє.

Звертає увагу, що Київська міська рада не порушувала жодних прав скаржників, оскільки діяла у відповідності до статті 1277 ЦК України, зокрема після спливу одного року з дня відкриття спадщини, звернулась із заявою про визнання її відумерлою.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

11 лютого 2025 року та 17 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли відзиви керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, який діє в інтересах Держави в особі Київської міської ради.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права є безпідставні, оскільки заявник діяв у відповідності до статті 1277 ЦК України. Крім цього, під час розгляду справи судом та станом на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення прокуратура вжила всі можливі законні заходи для отримання вичерпної інформації та доказів, що підтверджували відсутність спадкоємців у померлому за законом та за заповітом.

Звертає увагу, що ані прокуратура, ані суд не мали інформації та не могли знати про наявність сина та онуки у померлого, оскільки спадкова справа заведена тільки 31 серпня 2024 року, через два з половиною роки після смерті ОСОБА_4 , та через півтора роки після ухвалення оскаржуваного рішення.

Вказує на неналежний спосіб захисту скаржника, оскільки залишення заяви без розгляду не призведе до реального поновлення майнових прав ОСОБА_2 , з огляду на те, що оскаржуване рішення фактично виконано 11 травня 2023 року, а територіальна громада міста Києва як власник вказаної квартири в особі Київської міської ради фактично відчужила спадкове майно у 2024 році, тобто воно не зберіглось в натурі.

Зазначає, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 12 листопада 2024 року за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2024 року, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією. Отже, у спірної квартири є новий власник (добросовісний набувач). Зазначає, що вказана особа не залучена до розгляду цієї апеляційної скарги, хоча результат її розгляду може вплинути на права та законні інтереси нового власника квартири.

Вказує, що спадкоємець, який не зміг прийняти спадщину, яка була перерозподілена між іншими спадкоємцями або перейшла у власність територіальної громади як відумерла, має право на передачу йому належної частки спадщини в натурі, якщо спадщина зберіглась, а у випадку неможливості такої передачі у зв`язку з тим, що спадщина не зберіглась, або визнана відумерлою та відчужена територіальною громадою на користь іншої особи, має право на отримання лише грошової компенсації.

Наголошує на тому, що скасування оскаржуваного рішення не призведе до поновлення порушених прав скаржника.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

24 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив заінтересованої особи ОСОБА_3 на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на порушення ОСОБА_1 статей 1270, 1272 ЦК України. Вказує, що онука ОСОБА_4 - ОСОБА_8 могла бути його спадкоємицею в разі відсутності спадкоємців першої черги, тобто ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що ОСОБА_3 отримав квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

22 квітня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення Київської міської ради на апеляційну скаргу.

В обґрунтування пояснень вказує, що відповідно до інформації Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) перевіркою актових записів про народження, батьків, шлюб, народження дітей, зміну імені та смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено актовий запис про смерть №4079 від 21 лютого 2022 року, складений Київським міським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ). Інших актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, народження дітей, зміни імені - не виявлено. Таким чином, інших осіб, які є родичами або членами сім`ї померлого ОСОБА_4 не встановлено. Вказує, що скаржником до апеляційної скарги не додано жодного документу який би посвідчував родинні стосунки з померлим ні його ні малолітньої особи, інтереси якої він представляє.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні адвокат Морозов М.В., який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі, ? ОСОБА_1., який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Представник прокуратури Корж О.А. та представник Київської міської ради Малуєва С.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах.

Заінтересована особа ОСОБА_3 та його представник ? адвокат Головненко О.М. в судовому засіданні 10 грудня 2025 року проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вказуючи на її безпідставність. Після перерви в судове засідання 28 січня 2026 року не з`явились, представник Київської міської ради вказала, що ОСОБА_3 не з`явився з поважних причин, оскільки наразі приймає участь у відновленні електропостачання та ліквідації наслідків атаки рф на місто Київ.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі як заінтересовану особу залучено ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З даних листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-11466 (И-2022) від 07 грудня 2022 року, первинна реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_1 була проведена за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 03 березня 1993 року. Далі право власності перейшло та зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 17 липня 2002 року. Реєстраційна справа на вказане нерухоме майно в архіві Бюро не формувалось у зв`язку з відсутністю замовлень з 01 червня 2010 року (том 1 а.с. 10-11).

Згідно даних копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 липня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Васильченко Л.О. (зареєстровано в реєстрі за № 1н-3292), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_4 . Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з однієї жилої кімнати, загальною площею 33,40 кв.м, в тому числі житловою площею - 17,00 кв.м (том 1 а.с. 12).

З інформації Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з відомостями Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 01 грудня 2022 року у вказаній квартирі в період часу з 31 січня 2017 року по 01 грудня 2022 року зареєстровані особи відсутні (том 1 а.с. 19).

З даних з листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 грудня 2022 року № 103/6596/34/1, за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 червня 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (померла) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 22 червня 1982 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла) (том 1 а.с. 18).

З даних інформації Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» від 16 січня 2023 року № 103/45-114 особовий рахунок на вказану квартиру відкритий на ім`я ОСОБА_4 , заборгованість станом на 11 січня 2023 року становить 159,64 грн, обстежити квартиру не вдалося через те, що вона зачинена, про складено відповідний акт (том 1 а.с. 22-23).

Згідно відомостей Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 15 лютого 2023 року № 02/691 за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні, власником особових рахунків для обліку житлово-комунальних послуг обліковується ОСОБА_4 ; станом на 01 лютого 2023 року заборгованість відповідно до довідки про стан заборгованості складає 56 123,04 грн (том 1 а.с. 24-25).

З даних листа Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ) №4131/21.4-80 від 27 грудня 2022 року убачається, що перевіркою актових записів про народження, батьків, шлюб, народження дітей, зміну імені та смерть у Державному реєстрі актів цивільного стану щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено актовий запис про смерть № 4079 від 21 лютого 2022 року, складений Київським міським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ) (том 1 а.с. 26).

Відповідно до даних копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_4 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а.с. 72, 151).

Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_2 убачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , у графі "батько" зазначено ОСОБА_4 (том 1 а.с. 74).

Відповідно до даних свідоцтва про народження НОМЕР_3 убачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (том 1 а.с. 73, 150).

31 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою у якій зазначив, що не приймав спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 . На спадкове майно не претендує, спадщину отримувати не бажає (том 2 а.с. 144).

31 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, відповідно до якої від імені малолітньої ОСОБА_2 прийняв спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 (том 1 а.с. 97, 131, 179, том 2 а.с. 143).

Постановою державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори від 10 жовтня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_9 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру не належить померлому ОСОБА_4 та зареєстровано за іншою особою (том 1 а.с. 77-78, 147, 148, 196, 197).

Згідно даних витягу з реєстру територіальної громади від 24 вересня 2024 року убачається, що задекларованою адресою перебування ОСОБА_2 значиться АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 173).

З даних листа Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" КВ-2024 №31435 від 03 вересня 2024 року убачається, що згідно даних реєстрових Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10-ю Київською державною нотаріальною конторою 17 липня 2002 року, №1н-3292, зареєстрованого в Бюро 15 серпня 2002 року за реєстровим номером №1574 (том 1 а.с. 176).

З даних витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті №00046647456 від 23 серпня 2024 року убачається, що 21 лютого 2022 року внесено актовий запис №00143427719 про смерть ОСОБА_4 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 2 а.с. 145).

Відповідно до даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києві про зареєстрованих / знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , убачається, що за вказаною адресою з 11 вересня 2003 року зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 2 а.с. 147).

З даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00047282966 від 03 жовтня 2024 року убачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (том 2 а.с. 149-151).

Відповідно до даних листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) убачається, що на виконання доручення Київського міського голови В. Кличка від 13 березня 2024 року №9432 департамент передає Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації квартиру АДРЕСА_1 під службове житло для розподілу її у встановленому законодавством порядку серед працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення (том 2 а.с. 39).

Згідно даних акту прийому-передачі №58 від 16 квітня 2024 року Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації передано квартиру АДРЕСА_1 під службове житло для вирішення житлових питань працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення (том 2 а.с. 40).

14 травня 2024 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві від 08 травня 2024 року №425 видано ордер №000789 на право зайняття службового жилого приміщення (том 2 а.с. 41).

Згідно даних листа Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва комунальної корпорації «Київавтодор» начальник КП ШЕУ звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з проханням виключити зі складу службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1 , надану ОСОБА_3 , вказуючи, що останній працює з 7 грудня 2010 року майстром дільниці технічного виробництва, з перших днів активної фази російської збройної агресії проти України приймає активну участь у зміцненні обороноздатності міста Києва ( том 2 а.с. 45-46).

Рішенням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 жовтня 2024 року №43-353/24 задоволено прохання наймача ОСОБА_3 та передано квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність (том 2 а.с. 48).

30 жовтня 2024 року Дніпровського районною в місті Києві Державною адміністрацією ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 106).

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №412450453 від 10 лютого 2025 року убачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2024 року (том 2 а.с. 4, 16).

Окрім того, судом апеляційної інстанції витребувано та досліджено копію спадкової справи 418/2024 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , з якої убачається, що 3 жовтня 2024 року державним нотаріусом видано на ім`я онуки ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 ( том 3 а.с. 3-59).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду та застосовані норми права.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження №61-13912св20) викладено висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (частина 1 статті 1265 ЦК України).

Таким чином, у п`яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п`ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Ураховуючи наведені правові норми та установлені у цій справі обставини, зокрема неприйняття спадщини ОСОБА_1 , апеляційний суд робить висновок, що онука померлого ОСОБА_4 ? ОСОБА_2 ? входить до кола спадкоємців п`ятої черги.

Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду у справі № 644/6925/19 (провадження № 61-14618св20), від 12 липня 2021 року у справі № 449/496/18 (провадження № 61-2557св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 2-350/2004 (провадження № 61-7128св20).

Разом з тим, апеляційний суд враховує конкретні обставини цієї справи та вказує на таке.

Згідно даних актового запису про смерть №4079 від 21 лютого 2022 року ОСОБА_4 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 82 роки, причина смерті не встановлена через гнильні зміни трупа. Заявником значиться співробітник відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (том 1 а.с. 20).

Син померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 із заявою в інтересах малолітньої онуки спадкодавця ОСОБА_2 до нотаріальної контори звернувся 31 серпня 2024 року (том 2 а.с. 97).

Державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_3 , проте щодо квартири АДРЕСА_1 нотаріусом прийнято рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що вказана квартира не належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 та зареєстрована за іншою особою.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає за доцільне зазначити, що положеннями статті 1 Сімейного кодексу України визначено основною ціллю сімейних відносин, зокрема, утвердження почуття обов`язку перед батьками. Поряд з цим, ключовою цінністю суспільства є така моральна чеснота як справедливість.

При цьому, установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_6 ), тобто у тому ж районі м. Києва, де проживав його батько ОСОБА_4 . Проте, проживаючи в межах однієї територіальної одиниці міста Києва син з батьком протягом тривалого часу не підтримував жодних стосунків, що фактично скаржником не спростовано, натомість про відсутність спілкування також вказують обставини смерті спадкодавця, а дії щодо прийняття спадщини в інтересах малолітньої дитини були вчинені після спливу понад двох з половиною років з дня смерті спадкодавця.

Поряд з цим, установлено, що квартиру АДРЕСА_1 16 квітня 2024 року передано Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації під службове житло для вирішення житлових питань працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення, 14 травня 2024 року ОСОБА_3 на підставі розпорядження Деснянської районної державної адміністрації від 08 травня 2024 року №425 видано ордер №000789 на право зайняття службового жилого приміщення, рішенням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 жовтня 2024 року №43-353/24 задоволено прохання наймача ОСОБА_3 та передано вказану квартиру у приватну власність та 30 жовтня 2024 року Дніпровського районною в місті Києві Державною адміністрацією ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на цю квартиру.

Отже, слід констатувати, що ОСОБА_3 є особою, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права, отримавши житло у власність, а оскаржуване рішення суду є виконаним.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі ? Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Апеляційний суд враховує, що принцип «пропорційності» тісно пов`язаний з принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Тлумачення та застосування національного законодавства ? прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з точки зору тлумачення їх у світлі практики Європейського суду з прав людини.

За обставин справи, що переглядається апеляційним судом, є очевидним, що у разі скасування визнання відумерлою спадщиною квартири АДРЕСА_1 , яка наразі є житлом ОСОБА_3 та належить йому праві власності, може відбутися невиправдане втручання у право власності особи, яке не буде пропорційним та необхідним, а також порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права.

Враховуючи, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, з метою забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, ужиття ефективних з точки зору розв`язання проблеми у цій справі і водночас пропорційними щодо прав учасників справи, апеляційний суд з огляду на обставини цієї справи констатує, що обмеження скаржника на прийняття спадщини (в частині) у цьому випадку є пропорційним і водночас його необхідним наслідком.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд робить висновок про залишення без задоволення апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, ? ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану адвокатом Морозовим Михайлом Вікторовичем, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року ? без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ? ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подану адвокатом Морозовим Михайлом Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 12 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді Т.О. Невідома

В.В. Соколова