Постанова від 11 лютого 2026 р. у справі №699/1289/24 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 699/1289/24

Провадження № 22-ц/821/202/26

категорія 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л.І.,

суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М.,

секретаря – Кукушкіної А.О.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої Валентини Борисівни на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс», Товариство) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2022 між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» був укладений Договір про надання споживчого кредиту №814042, згідно з яким відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Позивач зазначає, що на підставі указаного Договору відповідачу на її картковий рахунок були перераховані кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн.

Проте, відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов`язання за Договором, унаслідок чого 03.08.2023 на підставі Договору факторингу №0308-23 ТОВ «Слон Кредит» відступило права вимоги за Кредитним договором №814042 від 03.02.2022 на користь позивача, а відповідно позивач набув право вимоги до відповідача.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 125 119,47 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 50 000,00 грн, заборгованість за відсотками становить 75 119,47 грн.

Позивачем на адресу відповідача, зазначену у Кредитному договорі було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «Діджи Фінанс». Також з метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу вимогу №3660610982-АВ від 15.11.2023 про погашення заборгованості.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №814042 від 03.02.2022 у розмірі 125 119,47 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022 у розмірі 100 926,93 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1 953,91 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 839,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, які не спростовані відповідачем належними доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають до частково задоволення в розмірі 100 926,93 грн, з яких 50 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 50 926,93 грн – заборгованість за відсотками. В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки Товариством було змінено строк кредитування (направлення досудової вимоги), тому відсотки в розмірі 24 192,54 грн нараховані після строку кредитування та не підлягають до стягнення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У листопаді 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Розторгуєва В.Б. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.10.2025 та ухвалите нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з неї заборгованості за спірним кредитним договором відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано оцінки Договору про надання споживчого кредиту № 814042 від 03.02.2022.

Відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір укладається в письмовій формі та кожна сторона отримує по одному примірнику договору з додатками до нього, тобто кожний примірник такого договору має бути ідентичним, в тому числі підписаний обома сторонами. Проте, примірник який знаходиться у відповідача не підписаний нею.

Вважає, що оскільки Кредитний договір не підписаний відповідачем, то між кредитором та відповідачем фактично не був укладений у письмовій формі Договір, а тому такий Договір є нікчемним та не створює відповідних юридичних наслідків. При цьому, факт отримання коштів не може вважатися дією, яка підтверджує укладення кредитного договору, який укладається у письмовій формі.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення спірного Кредитного договору та документів, що підтверджують факт набуття позивачем права вимоги заборгованості у відповідача, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відзив на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» - адвокат Романенко М.Е. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Розтаргуєвої В.Б. залишити без задоволення.

Вказує, що наявність в матеріалах справи підписаного відповідачем Договору з додатками до нього є достатнім доказом того, що між первісним кредитором та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються умовами цього Договору, а також відповідними нормами законодавства, зокрема ЦК України.

Отже, на підставі норм ЦК України та ЦПК України, відповідно до яких підпис на договорі є підтвердження волевиявлення сторін і має юридичну силу, скаржник несе обов`язок довести, що його підпис на договорі є недійсним або не належить йому, якщо він заперечує факт підписання договору.

Також, звертає увагу суду, що Договір факторингу від 03.08.2023 не визнаний у встановленому порядку недійсним, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Договору №814042 про надання споживчого кредиту від 03.02.2022, укладеного між ТОВ «Слон кредит» (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач), Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 62 500,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 03.02.2025 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору (далі - Графік платежів).

Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає 190,97% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає 184 426,99 грн.

Розділом 2 Договору про надання споживчого кредиту визначено порядок та умови надання кредиту, а саме встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання): у розмірі 50 000,00 грн на поточний рахунок споживача в АТ «ЮНЕКС БАНК» або на інший поточний рахунок Споживача та/або за реквізитами платіжної картки, дані яких Споживач надав Товариству в будь-який спосіб; у розмірі 12 500,00 грн на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 Договору.

Договір підписано особистим підписом Споживача.

Відповідно до копії платіжного доручення № 15747 від 03.02.2022, ТОВ «Слон кредит» перерахувало на рахунок відповідача за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022 50 000,00 грн.

Решта суми кредиту у розмірі 12 500,00 грн згідно з п. 1.5 Кредитного договору становить суму процентів за користування кредитом у перший день із розрахунку 25% у день (9125% річних). За всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) і до кінця строку розмір процентів становить 85% річних.

Доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за кредитом станом на 03.02.2025, виконаним ТОВ «Слон кредит», підтверджуються ті обставини, що відповідач не погашала ні тіло кредиту, ні відсотки за користування кредитом.

Заборгованість відповідача на указану дату становила 125 119,47 грн.

За Договором факторингу № 0308-23 від 03.08.2023, укладеним між позивачем, як Фактором, та ТОВ «Слон», як Клієнтом, Клієнт зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та сплати Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Також надано суду копію, підписаного сторонами Акта приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу №0308-23 від 03.08.2023.

Відповідно до витягу з Додатку до указаного Договору факторингу у Реєстрі прав вимог значиться ОСОБА_1 , номер кредитного договору 814042, сума заборгованості 125 119,47 грн.

15.11.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились.

12 лютого 2026 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої В.Б. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат відповідача не може з`явитися в судове засідання.

Згідно загальних положень цивільного процесуального законодавства, зокрема викладених у ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої В.Б., апеляційний суд акцентує увагу на тому, що воно взагалі не містить зазначення причин, в тому числі і поважних не прибуття в судове засідання та долучення відповідних доказів на їх підтвердження, що унеможливлює визначити їх поважність, тому відмовляє в його задоволенні.

Вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та нарахованих відсотків за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022.

Отже, предметом позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» є стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022 в розмірі 125 119,47 грн, з яких 50 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 75 119,47 грн - заборгованість по відсоткам.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, які не спростовані відповідачем належними доказами, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 50 000,00 грн є обґрунтовані та підлягають до задоволення шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», яке набуло права вимоги за спірним Кредитним договором.

В частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення цієї вимоги, оскільки позивачем 15.11.2023 було направлено відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту (тобто змінено строк кредиту), а тому нараховані відсотки після 15.11. 2023 в розмірі 24 192,54 грн не підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012).

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин справи, Договір факторингу № 0308-23 від 03.08.2023, укладений між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Слон» є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягають виконанню.

У вказаній справі встановлено, що 03.02.2022 ОСОБА_1 підписала Договір про надання споживчого кредиту №814042, згідно умов якого, ТОВ «Слон» їй було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 62 500,00 грн, термін кредиту 1096 днів, спосіб отримання кредиту шляхом видачі готівки, процентна ставка 25% в день за перший день користування та 85% за всі наступні дні, загальні витрати за кредитом 184 426,99 грн. Вказаний договір підписаний власноручно відповідачем.

Доводи скаржниці, що екземпляр Договору, який знаходиться в неї не підписаний, а тому спірний Договір є не укладеним, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний Договір про надання споживчого кредиту № 814042, який підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 . Крім того, в розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що своїм підписом споживач також підтверджує, що отримала свій примірник цього Договору.

Отже, на підставі норм ЦК України та ЦПК України, підписаний договір є підтвердженням волевиявлення сторін і має юридичну силу, а відповідач несе обов`язок довести, що її підпис на договорі є недійсним або не належить їй, якщо вона заперечує факт підписання договору.

Відповідно до копії платіжного доручення № 15747 від 03.02.2022, ТОВ «Слон кредит» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 за Кредитним договором № 814042 від 03.02.2022 50 000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 125 119,47 грн, що складається із: 50 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 75 119,47 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до витягу з Додатку до указаного Договору факторингу у Реєстрі прав вимог значиться: ОСОБА_1 , номер Кредитного договору 814042, сума заборгованості 125 119,47 грн.

15.11.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».

Суд першої інстанції, дослідивши розрахунок заборгованості наданий позивачем, встановив, що позивач після 15.11.2023 і до 04.01.2025 продовжував нараховувати відповідачу ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом. За даний період відсотки нараховані у розмірі 24 192,54 грн.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимога про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає частковому задоволенню у розмірі 50 926,93 грн (75 119,47 грн - 24 192,54 грн).

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання ОСОБА_1 грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним між нею та ТОВ «Слон Кредит» Договором про надання споживчого кредиту №814042 і не виконання взятих на себе зобов`язань останньою, не повернення грошових коштів та нарахованих відсотків за період з 03.02.2022 (дата укладення кредитного договору) по 15.11.2023 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) , у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 100 926,93 грн.

Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки за встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

В зв`язку з вищевикладеним, апеляційний суд вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, судом першої інстанцій виконано вимоги ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і ст. 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано наступні докази: Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»; Детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.12.2025; Акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 15.12.2025 на суму - 6 000,00 грн, відповідно якому: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз кредитних та платіжних документів - вартість 750 грн (1 година); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів Товариства - вартість 2 250 грн; складення відзиву на апеляційну скаргу - вартість 3 000 грн (3 години).

Апеляційний суд урахувавши характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої В.Б. на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.10.2025, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Розторгуєвої Валентини Борисівни – залишити без задоволення.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 12 лютого 2026 року.

Головуюча Л.І. Василенко

Судді О.В. Карпенко

О.М. Новіков