Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №541/1083/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1083/25 Номер провадження 22-ц/814/622/26Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року, ухваленого в місті Миргород під головуванням судді Городівського О. А.

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року представник ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке змінило найменування на ТОВ «ФК «Солвентіс», звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 у розмірі 34 400 грн, понесених судових витрат в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 09.03.2021 в особистому кабінеті на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 103128042, на підставі якої уклала договір про споживчий кредит та отримала кредитні кошти в сумі 8 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом.

Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 34 400 грн, з якої: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 400 грн - заборгованість за процентами.

У подальшому між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т від 23.06.2021, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 на загальну суму 34 400 грн.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке змінило найменування на ТОВ «ФК «Солвентіс», укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передало ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право вимоги за заборгованістю, у тому числі відповідачки за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 на загальну суму 34 400 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, відповідач не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий кредит у строки, встановлені договором, а тому позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року позов ТОВ «ФК «Пінг-Понг» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 у сумі 34 400 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконала своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг», як нового кредитора, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ФК «Пінг-Понг» відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що додані до позовної заяви докази не підтверджують вимоги позивача за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 у заявленому розмірі, оскільки позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та доказів користування відповідачем кредитними коштами.

Вказує, що надана копія додатку № 1 до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 реєстр прав вимоги не містить будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор за договорами позики, зокрема, не зазначено первісного кредитора і нового кредитора, ПІБ боржника, РНОКПП боржника, дата і номер кредитної угоди, строк кредиту, суму заборгованості, а тому суд не може розцінювати такий витяг, як належний доказ.

Крім того, в доданих до позову копії додатку № 2 до договору факторингу № 1/15 форми звіту про отримані платежі не зазначена навіть загальна сума заборгованості, яка уступається фактору ТОВ «ФК «Діджи Фінанс».

Зазначає також, що відсутні докази реального виконання умов договорів факторингу, а саме обумовленої ціни сплати за продаж заборгованостей.

Таким чином вважає, що позивачем не доведені факти передачі кредиторами прав грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Пінг-Понг» у заявленому позивачем розмірі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке змінило найменування на ТОВ «ФК «Солвентіс», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 09.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103128040, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн у межах встановленого договором строку кредитування та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі та в порядку, встановлених договором (а. с. 8, 9-12).

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору кредит надано строком на 30 днів з 09.03.2021, термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом - 08.04.2021.

Проценти за користування кредитом у межах строку кредитування з 09.03.2021 по 08.04.2021 нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та складають 2 400 грн (підпункт 1.5.2 пункту 1.5, підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту та згідно підпункту 2.2.3 пункту 2.2. нараховується за кожен день користування кредитом після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових умовах).

За змістом підпункту 2.3.1.2 пункту 2.3 договору пролонгація на стандартних (базових) умовах здійснюється шляхом продовження користування кредитом. Таке збільшення (продовження) строку кредитування на один день відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Як вбачається з платіжного доручення № 25874593 від 09.03.2021 кредитодавець перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти згідно договору 103128042 у розмірі 8 000 грн (а. с. 15).

Відповідачем у свою чергу не доведено, що вказаний картковий рахунок їй не належить та вона не отримувала кредитні кошти.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що по справі не підтверджено розміру заборгованості, право вимоги якої у порядку правонаступництва перейшло до позивача, що спростовується наявними у справі доказами.

Відповідно до графіку розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору) платіж з повернення кредиту та сплати процентів на загальну суму 10 400 грн, із яких сума кредиту - 8 000 грн, проценти - 2 400 грн, мав бути внесений відповідачем 08.04.2021 (а. с. 13).

Оскільки у вказаний строк кредитні кошти не були повернуті кредитодавцю, а позичальник продовжила користуватись кредитом, відбулась пролонгація строку кредитування на стандартних (базових) умовах на 60 календарних днів - до 07.06.2021, як вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, станом на 07.06.2021 виникла заборгованість за кредитним договором № 103128040 від 09.03.2021 ОСОБА_1 у розмірі 34 400 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 26 400 грн - заборгованість за процентами, що вбачається з розрахунку ТОВ «Мілоан» (а. с. 16).

23.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 03Т, відповідно до якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103128040 від 09.03.2021. Згідно витягу з додатку до вказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 103128040 від 09.03.2021 на загальну суму 34 400 грн (а. с. 17-21, 25).

24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно витягу з додатку до договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103128040 від 09.03.2021 на суму 34 400 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн, заборгованість за процентами - 26 400 грн (а. с. 25 зворот, 26-28).

Згідно наказу № 70-к від 01.07.2025, на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» з 01.07.2025 перейменовано на ТОВ «ФК «Солвентіс» (а. с. 82, 83).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Тобто договір факторингу є договором відступлення права вимоги у грошовому зобов`язанні, на підставі якого відбувається відповідна заміна кредитора в обсязі прав, що належали первісному кредитору на момент переходу цих прав.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Положеннями статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Згідно з підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 договору про відступлення права вимоги № 03Т від 23.06.2021 та пунктом 1.3 договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 права грошової вимоги за вказаними договорами вважаються відступленими новому кредитору з моменту підписання сторонами договору та відповідного Реєстру боржників.

Наявні у матеріалах справи договори щодо відступлення права вимоги з додатками у виді Реєстру боржників підписані їх сторонами, містять інформацію про заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 у сумі 34 400 грн та є належними і допустимими доказами переходу прав кредитора до позивача у спірних правовідносинах.

Дані договори в силу положень статті 204 ЦК України є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними, тому створюють права та обов`язки, що визначені кредитним договором, для нового кредитора і боржника.

Обмежень щодо прав позивача на стягнення з боржника простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит № 103128040 від 09.03.2021 матеріали справи не містять.

Лише заперечення відповідачем факту відступлення позивачеві права вимоги за спірним кредитним договором не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором № 103128042 від 09.03.2021 ні первісному кредитору, ні наступним новим кредиторам, а наведені в апеляційній скарзі заперечення проти позову факту укладення спірного кредитного договору та наявності простроченої заборгованості за кредитом не спростовують.

Оскільки кредитні кошти позичальнику надавалися з умовою повернення та сплати процентів за час користування кредитом, що належним чином відповідачем не виконано, стягнення суми заборгованості та процентів у межах погодженого строку кредитування відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із встановлення факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного договору, що є підставою для стягнення суми простроченого кредиту та процентів в межах погодженого сторонами строку кредитування на користь позивача, як нового кредитора у спірних правовідносинах.

Обставини справи встановлені судом на підставі оцінки наданих доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону, а незгода відповідача з оцінкою доказів судом не є підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга статті 89 ЦПК України). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд правомірно стягнув суму заборгованості, оскільки відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити кредитодавцю проценти за кредитним договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанцій - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна