Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №539/1367/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1367/25 Номер провадження 22-ц/814/314/26Головуючий у 1-й інстанції Рудалєва Л. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Пилипчук Л.І., Лобова О.А.

секретар:Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року по справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про відшкодування майнової шкоди (збитків), -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2025 року Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» звернулося в суд із позовною заявою до Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської про відшкодування майнової шкоди (збитків).

Позов мотивовано тим, що Лубнитеплоенерго надає послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_1 (далі – квартира). Квартира належала ОСОБА_1 , а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення суду від 14 листопада 2024 року у справі № 539/4696/24 квартира визнана відумерлою спадщиною та передана у власність Лубенської міської ради Полтавської області (відповідача). Унаслідок того, що померла ОСОБА_1 не оплачувала за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у квартиру у період з 01 грудня 2022 року до 14 вересня 2023 року, утворилася заборгованість у сумі 8 351,17 грн. Указану заборгованість, керуючись статтями 22, 1231 та 1277 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути із відповідача, оскільки він отримав у власність квартиру та зобов`язаний сплатити борг, що утворився.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року провадження у цивільній справі № 539/1367/25 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до Лубенської територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про відшкодування майнової шкоди (збитків), - закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України роз`яснено позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Непогодившись із таким рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржив позивач Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго». Скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права .

Апелянт вказує, що правовідносини, що виникли між позивачем, як постачальником житлово-комунальних послуг, та ОСОБА_1 , як споживачем, у спірний період регулювали Закон України від 09.11.2017 № 2189 «Про житлово-комунальні послуги», Постанова КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Так, на думку скаржника, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/ інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі юридичних осіб.

Суд першої інстанції не врахував, що у спірний період відповідач не був власником квартири, у яку позивач надавав житлово-комунальні послуги, а отже не був споживачем в розумінні Закону 2189-VIII. Спір між сторонами стосується заборгованості спадкодавця ОСОБА_1 , яку відповідно до ст.ст. 1277, 1231 ЦК України має сплатити відповідач. Отже правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є не господарськоправовими, а правовідносинами між кредитором і правонаступником спадкодавця, відтак вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене апелянт просить скасувати ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від Лубенської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що у даній справі позивач і відповідач є юридичними особами, між якими виник спір щодо оплати заборгованості за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії. Тобто характер правовідносин у цій справі пов`язаний із оплатою наданих юридичною особою послуг іншій юридичній особі. Тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З матеріалів справи встановлено, що згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , 25 листопада 2016 року зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Згідно з Розрахунком заборгованості по оплаті за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування заборгованість ОСОБА_1 з грудня 2022 року до вересня 2023 року складає 8 351,17 грн .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року у справі № 539/4696/24 квартиру визнано відумерлою спадщиною та передано у власність Лубенської територіальної громади Лубенського району Полтавської області .

Так, звертаючись із позовом Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» зазначало, що згідно з абз. 1 ч. 1ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ч. 2ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. 3ст. 1277 ЦК України).

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Посилаючись а викладені обставини позивач просив стягнути з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області збитки , заборгованість що утворилася у ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2022 року до 14 вересня 2023 року, у сумі 8 351,17 грн у зв`язку із несплатою останньою за надання послуг.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що наразі виник спір про відшкодування збитків між двома юридичними особами , відтак такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду .

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено право кожної особи захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свободу чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних земельних, трудових, сімейних житлових та інших правовідносин крім справ розгляду яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критерієм відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є по-перше, наявність у них спору про право цивільне ( справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин крім випадків коли розгляду таких справ проводиться за правилами іншого судочинства) по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Відповідно до ч 2 статі 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Предметна і суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність, повноважень господарських судів щодо розгляду справ віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності( крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та іншій справі у визначених законом, випадках, зокрема справи у спорах що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем а також у спорах щодо правочинів укладених для забезпечення виконання зобов`язання сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верхового Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження №12-141 гс 18) зроблено висновки про те що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання наявність між сторонами по-перше, господарських відносин, урегулюванні ЦК України, Господарським судом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства і по- друге спору про право що виникає з відповідних відносин, наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б рішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та /або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Оскільки спір у даній справі виник щодо майнової шкоди (збитків) завданої позивачу померлою ОСОБА_1 несплатою комунальних послуг , власником майна якої після її смерті стала Лубенська міська рада Полтавської області , тобто між юридичними особами, що підтверджується рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року у справі № 539/4696/24 про визнання спадщини відумерлою , і незалежно від того що заборгованість виникла за період коли відповідач у справі не був власником відумерлої спадщини після померлої ОСОБА_1 , на думку судової колегії такі вимоги мають вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» – залишити без задоволення.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: О.А. Лобов

Л.І. Пилипчук