Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №553/956/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/956/25 Номер провадження 22-ц/814/306/26Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Чумак О.В., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 05 червня 2025 року по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 5 344 грн. 18 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. 00 коп.

Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 05 червня 2025 року Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 01.02.2025 року з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних в загальній сумі 5344,18 грн. (п`ять тисяч триста сорок чотири грн. 18 коп.)

Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права , без належного дослідження доказів по справі.

Скаржник вказує, що у 2006 році відмовився від послуг ОПТЕ «Полтаватеплоенерго», відключившись від гарячого водопостачання та опалення. В грудні 2021 року почав отримувати рахунки за функціонування системи опалення будинку, при тому, що роботи по обслуговуванню внутрішньо будинкових систем здійснює комунальне підприємство КП «ЖЕО- №2».

Окрім того , зауважує, що згідно постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 830, розділу «Права та обов`язки споживача» п.42 абзац 12 відключившись від центрального опалення, це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання за наявності циркуляції (Додаток 4).

Проте , згідно довідок КП «ЖЕО-№2» від 26.02.2024 року №94/2024 та від 01.01.2024 № 51/2024, вказано, що опалення в містах загального користування під`їзду № 3, в якому проживає скаржник, відсутнє, і надана відповідна площа місць загального користування. Дана інформація доведена до Відповідача листом від 14.03.2024 року . Абонентська плата встановлена для споживачів послуг, а послуг позивач не надавав.

Зважаючи на що апелянт просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Полтави від 05 червня 2025 року, та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до відповіді №01-12-05-09/4010 від 26.03.2025 року з Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб, місце мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 01.12.2021 року по 01.02.2025 року утворилася заборгованість в сумі 4752,71 грн.

За період 21.01.2024 року по 01.02.2025 року позивачем нараховано індекс інфляції у сумі 476,15 грн. та 3 % річних у сумі 115, 32 грн.

Квартиру відповідача від`єднано від централізованого опалення, разом з цим ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , та у багатоквартирному будинку встановлено вузол комерційного обліку. Будинок має 6 під`їздів.

Відповідно до довідки КП «ЖЕО №2» від 26.02.2024 року, в під`їзді №3, в якому проживає відповідач, прилад опалення не працює та знаходиться в самовільній прибудові до кв. АДРЕСА_3 , прилад опалення в під`їзді №4 демонтовано, відновлення його неможливе, прилади опалення в під`їзді №2,5,6 знаходяться в робочому задовільному стані.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання до місць загального користування, за які відповідачем у встановлені строки сплачено не було.

Суд критично оцінив надані довідки про те що прилад опалення у під`їзді відповідача не працює та знаходиться в самовільній прибудові до кв. АДРЕСА_3 , як підставу для відмови в задоволенні позову .

Відсутність приладів опалення ( або непрацюючі прилади) в під`їздах не звільняє споживача від обов`язку оплатити послуги теплопостачання до інших місць загального користування - ліфтового ходу, службових приміщень на першому поверсі, загального коридору, прибудованого приміщення консьєржа, підвалу, горища, тощо.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідач не надав. З клопотаннями щодо витребування у позивача доказів, якими міг би бути спростований цей розрахунок, або які могли ним бути використані для складення власного розрахунку, відповідач до суду не звертався.

Перевіряючи правильність оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з слідуючого.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України та іншими спеціальними нормативними актами.

Відповідно до ст.526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.5 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною першою ст.10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

За змістом п.5,п.6 ч.1 ст.1, ч.2 ст.4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, до входять: приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що відповідач як власник квартири є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, у якому така квартира знаходиться, відповідно суд правомірно дав критичну оцінку наданим відповідачем доказам , які не містять відомостей про відсутність теплопостачання в усіх інших загальних місцях користування будинку, співвласником яких є відповідач.

У межах розгляду цієї справи встановлено, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 не уклали із ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» договір про вибір моделі договірних відносин.

Відповідно до положень ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (ст.10), Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року (пункт 14, 24), загальний обсяг спожитої у будівлі (будинку) теплової енергії розподіляється між усіма співвласниками будинку (будівлі), незалежно від наявності індивідуальних систем опалення.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

За змістом ст.76 ЦПК України пояснення (заперечення) сторони у справі (у тому числі і письмові) не є доказами, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, якими обгрунтовуються вимоги або заперечення сторін.

У розрахунку заборгованості містяться вихідні дані (опалювальна площа, кількість теплової енергії), які враховувалися для визначення вартості послуг, що припадає на квартиру відповідача, який не був позбавлений можливості витребувати у позивача документальне підтвердження стосовно вихідних показників, передбачених формулою 3 розділу ІІ Методики, для перевірки правильності розрахунку заборгованості, проте цим правом не скористався.

Апелянт посилається на довідки КП «ЖЕО-№2» від 26.02.2024 та від 01.01.2024 згідно яких опалення в місцях загального користування під`їзду № 3 відсутнє. Проте , колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про наявність акту обстеження системи централізованого опалення 3 під`їзду складненого представником позивача із встановленням факту , що в результаті обстеження системи централізованого опалення 3 під`їзду житлового будинку по АДРЕСА_2 виявлено, що в під`їзді даного житлового будинку прилади централізованого опалення відсутні, трубопроводи підводки до демонтованого приладу опалення заглушені муфтовими заглушками, відповідно послуга не надається.

Окрім того , не надано доказів, які б вказували з якого часу відсутні прилади централізованого опалення у 3 під`їзді житлового будинку по АДРЕСА_2 (акт демонтажу та заглушки трубопроводу тощо). Наявні лише відомості про не допуск до вузла обліку ( а.с.17).

Тобто, відповідачем не спростовано факт надання послуг з опалення місць загального користування з грудня 2021 року по лютий 2025 року.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 , 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 05 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: О.А. Лобов

О.В. Чумак