Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №342/777/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 342/777/25

Провадження № 22-ц/4808/137/26

Головуючий у 1 інстанції Федів Л. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М., секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю ОСОБА_1 та його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року під головуванням судді Федів Л.М. в м. Городенка,

в с т а н о в и в:

В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 жовтня 2011 року серії НОМЕР_1 .

Згідно заповіту від 29 травня 2008 року, який посвідчено виконкомом Корнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області та зареєстровано в реєстрі за №4 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті належний їй житловий будинок, господарські будівлі, земельну ділянку, земельну частку (пай), майновий пай та все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла своїй доньці ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 є рідною сестрою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 12 серпня 1947 року. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач знаючи, що згідно заповіту від 29 травня 2008 року матір ОСОБА_2 на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла своїй доньці ОСОБА_3 , а також будучи впевненим у тому, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його рідна сестра ОСОБА_3 ним у визначений законодавством строк не вживались заходи та не подавались заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 14.07.2022 подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 до Городенківської державної нотаріальної контори. Відповідно до довідки №190 від 04 липня 2025 року виданої Корнівським старостинським округом №6 Чернелицької селищної ради, Коломийського району, Івано-Франківської області ОСОБА_2 на момент смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 одна. Разом із ОСОБА_2 фактично (без реєстрації) не проживали та не були зареєстровані будь-які інші особи.

Згідно листів Городенківської державної нотаріальної контори від 01 липня 2025 року за №748/0116 та 858/01-16 від 25 липня 2025 року інформація про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та про її спадкоємців, які прийняли спадщину у спадковому реєстрі відсутня.

Постановою державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_2 , у зв?язку із пропущенням строку на прийняття спадщини.

Оскільки, позивачем був пропущений встановлений законом строк подачі заяви про прийняття спадщини після сметрі ОСОБА_2 у зв?язку із його обізнаністю про існування заповіту на користь ОСОБА_3 , а також у зв?язку із тим, що позивач був упевненим, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , вважає такі причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 поважними.

Просив встановити йому додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Вважає, що мотиви та висновки суду першої інстанції є помилковими, а рішення підлягає скасуванню.

Зазначив, що не подання ним у визначений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 було зумовлено не власною пасивною поведінкою позивача як зазначає суд першої інстанції, а саме свідомою позицією (дією) щодо неподання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, що у свою чергу ґрунтувалась на обізнаності про існування заповіту, який був складений матір`ю позивача на ім`я його рідної сестри, а також тим, що позивач не належав до кола осіб, які згідно законодавства мають обов`язкову частку у спадщині. Знаючи про всі ці обставини позивачем і не подавалась заява про прийняття спадщини після смерті матері.

Вказав, що відмовляючи у задоволенні позову та констатуючи, що відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини місцевим судом із посиланням на практику Верховного Суду зроблено хибний висновок, що не подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 є проявом власної пасивної поведінки позивача.

Вважає, що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід позовні вимоги задовольнити і визначити йому додатковий строк для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Селищний голова Чернелицької селищної ради 27.01.2026 подав апеляційному суду письмові пояснення. Зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали по АДРЕСА_2 , однак були зареєстровані у різних частинах одного і того ж житлового будинку.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали з наведених в цій мотивів.

Представник Чернелицької селищної ради подав апеляційному суду заяву про розгляд справи без його участі. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, враховуючи таке.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15.07.1969 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.6).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 12.08.1947 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 виданого 22.01.1996 виконкомом Корнівської сільської ради Городеківського району Івано-Франківської області стверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складений 22.01.1996 року актовий запис №2 (а.с.56).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 виданого 20.10.2011 виконкомом Корнівської сільської ради Городеківського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено 20.10.2011 відповідний актовий запис №9 (а.с.11).

Заповітом від 29.05.2008, посвідченого секретарем виконкому Корнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 належний їй житловий будинок, господарські будівлі, земельну ділянку, земельну частку /пай/, майновий пай та все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла дочці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.12).

Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00036154507 від 14.07.2022 стверджується, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виконавчим комітетом Корнівської сільської ради Городенівського району Івано-Франківської області зареєстровано шлюб, про що складено 24 листопада 1964 року актовий запис №16. Після реєстрації шлюбу прізвище подружжя ОСОБА_7 (а.с.8).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 виданого 21.02.2022 Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м. Івано-Франківськ) стверджується, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено 21.02.2022 відповідний актовий запис №157 (а.с.9).

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно.

З копії заяви про прийняття спадщини №506 від 14.07.2022 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 звернувся до Городенківської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Внаслідок смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилася спадщина на все належне їй майно.

З копії постанови державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №584/02-31 від 16.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Городенківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно належне його матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказаною постановою нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало його матері ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з пропущенням строку на прийняття спадщини (а.с.17).

Згідно інформації Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області №748/0116 від 01.07.2025 у спадковому реєстрі 28.06.2025 за № інформаційної довідки 81689154 спадкова справа не заведена та інформація про коло спадкоємців відсутня. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до суду для продовження терміну прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).

Згідно довідки Корнівського старостинського округу Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області №190 від 04.07.2025 на момент смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і разом з нею у житлового будинку АДРЕСА_2 фактично (без реєстрації) не проживали та не були зареєстровані будь-які особи (а.с.18).

Згідно інформації Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області №858/01-16 від 25.07.2025 у спадковому реєстрі 25.07.2025 за № інформаційної довідки 81990070, спадкова справа не заведена та інформація про коло спадкоємців відсутня. Рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до суду для продовження терміну прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.15).

Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також уразі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1270 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості одержання своєї частки спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, також і після спливу значного строку.

Відповідно до роз`яснень, зазначених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

У відповідності до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19), відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В спірному випадку зібрані у справі докази не вказують на наявність у позивача об`єктивних перешкод для подання заяви при прийняття спадщини у встановлений законодавством термін, а наведені ним обставини не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а тому є неповажними. Позивачем не доведено, що з дня відкриття спадщини до часу звернення позивача до суду (протягом 14 років) у нього були перешкоди та об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Оскільки позивачем пропущено строк для прийняття спадщини не з поважних причин, правильними та такими, що відповідають обставинам справи є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не звертався із заявою про прийняття спадщини, оскільки знав про заповіт, складений на ім`я його сестри не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі обставини не вказують на наявність поважних причин не прийняття спадщини позивачем у встановлений термін.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обставин, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про витребування спадкових справ, то апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи містяться документи та інші докази для вирішення спору по суті заявлених вимог. З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що на стадії апеляційного розгляду справи відсутні підстави для витребування доказів, зазначених апелянтом у клопотанні.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 13 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Луганська