Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №760/773/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/773/26

1-кп/760/2804/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 15.04.2025, вироком Солом`янського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік;

- 18.04.2025, вироком Солом`янського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 тисяч гривень, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14:40 годин 05.01.2026, перебуваючи на бул. Вацлава Гавела у м. Києві, знайшов на землі біля стовпа один згорток з ізолюючої стрічки синього кольору, всередині якого виявив один поліетиленовий пакет з пазовим замком (зіп-пакет) з вмістом кристалічної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/111-26/360-НЗПРАП від 06.01.2026, у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (таблиця I список №2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770), масою 0,336г.

Усвідомлюючи, що в середині вказаного одного зіп-пакетика може міститися особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено, а її придбання та зберігання є незаконним, поклав її до правої кишені своїх штанів, в які він був одягнений, тим самим незаконно придбав психотропну речовину для власного вживання без мети збуту.

Після чого, ОСОБА_5 , зберігаючи при собі вищевказаний один зіп-пакетик з психотропною речовиною, направився по своїм справам,чим здійснив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Цього ж дня, а саме 05.01.2026, приблизно о 14:40 годині, коли він перебував за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 57, його зупинено працівниками поліції, яким він добровільно повідомив, що має при собі, у правій кишені штанів, в які він був одягнений, один зіп-пакетик з психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP.

05.01.2026 о 17:37 годині (фактичний час затримання 14:40 година 05.01.2026) за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 57 в порядку ст. 208 КПК України здійснено затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України здійснено обшук затриманого в результаті проведення, якого у ОСОБА_5 з правої кишені штанів, в які він був одягнений, вилучено один згорток з ізолюючої стрічки синього кольору, всередині якого один поліетиленовий пакет з пазовим замком (зіп-пакет) з вмістом кристалічної речовини білого кольору, яка містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю розкаявся.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та його захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 , виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжуючі покарання. ОСОБА_5 раніше судимий, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжкого злочину, також суд враховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку до та після вчинення злочину, наявність обставин, які пом`якшують покарання, відсутність тяжких наслідків від злочину.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який не працевлаштований, в період воєнного стану не займався жодною суспільно корисною працею, одружений, посередньо характеризується, перебуває на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра на обліку не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд, відповідно до статті 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якого покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягненні справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має буду законним, пропорційним(не становити надмірного тягаря для особи)(справи Балканов проти росії від 09.06.2005р., Ісмалова проти росії від 29.11.2007 року).

Виходячи з викладеного, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 діяння є нетяжким злочином, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбаченим законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив вищевказаний злочин, будучи раніше засудженим за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 тисяч гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч.1ст.71КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання,призначеного за новий злочин,а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, як відзначив Верховний Суд у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №686/3226/20, положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 засуджений вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 15.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 18.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 тисяч гривень.

Кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 скоїв 05.01.2026, тобто в період відбування покарання.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення до відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання йому слід призначити з урахуванням вимог ст. ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі та штрафу, який необхідно виконувати самостійно.

Підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за правилами ст. 69 КК України -відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлений не був.

Процесуальні витрати по справі суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_5 , на підставі ст.124 КПК України.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України і признати покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15.04.2025 за яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, виходячи із співвідношення, визначеного пунктом «а 1» частини 1 ст. 72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідає два дня пробаційного нагляду, призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 1 (одного) року 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст. 71, 72 КК України покарання за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 18.04.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 17 000 тисяч гривень, згідно з ч. 3 ст. 72 КК України, - виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою у період з 05.01.2026 по 07.01.2026.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічній час - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,336 г., яку передано до камери схову речових доказів Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-26/360-НЗПРАП від 06.01.2026 - 1782 (одну тисячу сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1