Вирок від 12 лютого 2026 р. у справі №759/1641/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/1641/26

пр. № 1-кп/759/846/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105080001257 від 23.10.2025, щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із незакінченою середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; такого, що має судимість:

-за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 03.06.2025 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, яким з застосуванням ст. 70 КК України призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

-за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 04.11.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, яким із застосуванням ст. 71 КК України призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 20 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 ,

законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ;

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому було продовжено. Зокрема, відповідно до Указу Президента України від 14.07.2025 № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» (Указ затверджено Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ) строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 07.08.2025 строком на 90 діб, тобто до 05.11.2025.

22.10.2025 приблизно 19 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік озера «Верховинна», що розташоване поблизу готельно-ресторанного комплексу «Верховинна», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинив хуліганські дії, які виразилися у заподіянні тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин.

22.10.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи біля озера «Верховина» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, проводив дозвілля разом із своїми знайомими в кількості трьох осіб чоловічої статі.

У цей час повз компанію, серед яких перебував ОСОБА_3 , проходив неповнолітній ОСОБА_7 , що також проводив дозвілля біля озера «Верховина» із друзями. Побачивши незнайому особу, у ОСОБА_3 , виник умисел, направлений на вчинення хуліганських дій.

З цією метою ОСОБА_3 відокремився від компанії своїх знайомих та, нехтуючи елементарними правилами поведінки, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, почав йти за останнім, тим самим скорочувати дистанцію. При цьому, маючи при собі пневматичний газобалонний пістолет «ПМ49» № НОМЕР_1 , калібру 4,5 мм, почав стріляти з нього в повітря, чим привернув увагу неповнолітнього ОСОБА_8 .

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 , почувши постріли, зупинився та обернувся, ОСОБА_3 почав штучно провокувати конфлікт шляхом розігрування ситуації «по затриманню злочинця, а саме: особи, що здійснює розповсюдження наркотичних засобів». З цією метою, ОСОБА_3 почав вимагати показати йому кишені одягу та пред`явити мобільний телефон «Iphone 15 Pro», який перебував у руках неповнолітнього ОСОБА_8 , «для перевірки» на предмет наявності sms-переписок по розповсюдженню «закладок».

Після того, як потерпілий ОСОБА_7 відмовився добровільно віддати свій мобільний телефон «Iphone 15 Pro», ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, наніс один удар правою рукою, зігнутою в кулак в область обличчя потерпілого, внаслідок чого останній розвернувся та почав тікати, а ОСОБА_3 , в свою чергу, почав наздоганяти потерпілого.

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 , перечепившись, впав на землю обличчям вниз, ОСОБА_3 , наздогнавши його, наніс ще декілька ударів ногами в область тулуба потерпілого, потім руками перевернув його обличчям до себе, сів на його ноги в області вище колін, обмеживши таким чином можливість рухатись, та наніс ще не менше двох ударів правою рукою, зігнутою в кулак в область верхньої губи та щелепи потерпілого, а потім повторив свою вимогу віддати мобільний телефон «Iphone 15 Pro».

Користуючись безпорадним станом неповнолітнього ОСОБА_8 , який, будучи обмеженим у рухах та можливості чинити опір, ОСОБА_3 взяв з рук потерпілого телефон «Iphone 15 Pro» та зі словами: «Я залишаю його собі», почав рухатись у невідомому напрямку.

При цьому, на вимогу потерпілого ОСОБА_8 повернути належний йому мобільний телефон «Iphone 15 Pro» ОСОБА_3 , утримуючи в руках пневматичний газобалонний пістолет «ПМ49» № НОМЕР_1 калібру 4,5, в якому на той момент вже закінчився балон, почав погрожувати його застосуванням як предметом для нанесення тілесних ушкоджень, після чого з місця злочину зник у невідомому напрямку.

Своїми вищевказаними протиправними діями, ОСОБА_3 умисно заподіяв неповнолітньому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синця на спинці носа з розповсюдженням на підочні ділянки більш справа, гематома (синець) верхньої губи, переломами кісток лицевого скелету черепа (перелом лобних відростків верхньої щелепи, перелом носових кісток).

Таким чином, ОСОБА_3 , грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, чим вчинив хуліганство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, 22.10.2025 приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік озера «Верховинна», що розташоване поблизу готельно-ресторанного комплексу «Верховинна», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, умисно заподіяв неповнолітньому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`ю, за наступних обставин.

22.10.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи біля озера «Верховина» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, проводив дозвілля разом із своїми знайомими в кількості трьох осіб чоловічої статі.

У цей час повз компанію, серед яких перебував ОСОБА_3 , проходив неповнолітній ОСОБА_7 , з яким ОСОБА_3 вирішив штучно спровокувати конфлікт.

З цією метою ОСОБА_3 , маючи при собі пневматичний газобалонний пістолет «ПМ49» № НОМЕР_1 калібру 4,5 мм, почав стріляти з нього в повітря, чим привернув увагу неповнолітнього ОСОБА_8 , який, почувши постріли, повернувся.

Перебуваючи на відстані витягнутої руки, між ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_7 стався словесний конфлікт, в ході якого внаслідок раптово виниклої особистої неприязні ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, тобто діючи умисно, своєю правою рукою, зігнутою в кулак, наніс один удар в область обличчя неповнолітнього, внаслідок чого останній розвернувся та почав тікати, а ОСОБА_3 , в свою чергу, почав наздоганяти потерпілого.

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 , перечепившись, впав на землю обличчям вниз, ОСОБА_3 наніс ще декілька ударів ногами в область тулуба потерпілого, потім руками перевернув його обличчям до себе, сів на його ноги в області вище колін, обмеживши таким чином можливість рухатись, та наніс ще не менше двох ударів правою рукою зігнутою в кулак в область верхньої губи та щелепи потерпілого, повторивши свою вимогу віддати мобільний телефон «Iphone 15 Pro».

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 , будучи в безпорадному стані, добровільно віддав свій мобільний телефон «Iphone 15 Pro», ОСОБА_3 з місця злочину зник.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 07.01.2026 у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: скелетно-лицева травма: синець на спинці носа з розповсюдженням на підочні ділянки більш справа, гематома (синець) верхньої губи, переломами кісток лицевого скелету черепа (перелом лобних відростків верхньої щелепи, перелом носових кісток), які, у своїй сукупності, відносяться до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Таким чином, ОСОБА_3 наніс середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває на даний час, 22.10.2025 приблизно о 19 год. 20 хв., знаходячись біля озера «Верховина», розташованого неподалік готельно-ресторанного комплексу «Верховинна», що за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135, в умовах воєнного стану, відкрито викрав мобільний телефон «Iphone 15 Pro» imeil: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , вартістю 51000 гривень, що належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив матеріальну шкоду останньому на зазначену суму, за наступних обставин.

22.10.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 , проводячи дозвілля в районі озера «Верховина» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 135 із своїми знайомими, побачив раніше невідомого неповнолітнього ОСОБА_8 , що проходив повз та відносно якого вирішив штучно спровокувати конфлікт шляхом розігрування ситуації «по затриманню злочинця, а саме: особи, що здійснює розповсюдження наркотичних засобів».

З цією метою, ОСОБА_3 , маючи при собі пневматичний газобалонний пістолет «ПМ49» № НОМЕР_1 калібру 4,5 мм, почав стріляти з нього в повітря, чим привернув увагу неповнолітнього ОСОБА_8 .

Почувши постріли, неповнолітній ОСОБА_7 зупинився та обернувся до ОСОБА_3 , який почав вимагати показати йому кишені одягу та пред`явити мобільний телефон «Iphone 15» «для перевірки» на предмет наявності sms-переписок по розповсюдженню «закладок».

Після того, як потерпілий ОСОБА_7 відмовився добровільно віддати свій мобільний телефон «Iphone 15 Pro», ОСОБА_3 наніс один удар рукою, зігнутою в кулак в область обличчя потерпілого, внаслідок чого останній розвернувся та почав тікати, а ОСОБА_3 , в свою чергу, почав наздоганяти потерпілого.

Після того, як неповнолітній ОСОБА_7 , перечепившись, впав на землю обличчям вниз, ОСОБА_3 наніс ще декілька ударів ногами в область тулуба потерпілого, потім руками перевернув його обличчям до себе, сів на його ноги в області вище колін, обмеживши таким чином можливість рухатись, та наніс ще не менше двох ударів правою рукою, зігнутою в кулак, в область верхньої губи та щелепи потерпілого, подолавши таким чином волю потерпілого, а потім повторив свою вимогу віддати мобільний телефон «Iphone 15 Pro».

Неповнолітній ОСОБА_7 , в свою чергу, сприймаючи погрози ОСОБА_3 як реальні та побоюючись за своє життя, дістав із кишені своєї куртки мобільний телефон «Iphone 15 Pro» та віддав його ОСОБА_3 .

У цей час у ОСОБА_3 , який продовжував утримувати в руках мобільний телефон «Iphone 15 Pro», належний потерпілому ОСОБА_9 , виник умисел на заволодіння даним мобільним телефоном. З цією метою ОСОБА_3 почав вимагати код доступу до мобільного телефону для його розблокування.

Отримавши від потерпілого ОСОБА_8 , що продовжував лежати на землі в безпорадному стані, пароль від телефону, ОСОБА_3 за допомогою коду доступу, названого потерпілим, зайшов до його мобільного та через застосунок «Налаштування» вийшов з облікового запису ОСОБА_8 , отримавши таким чином можливість подальшого користування мобільний телефон «Iphone 15 Pro».

Відкрито заволодівши в такий спосіб мобільним телефоном «Iphone 15 Pro», належним неповнолітньому ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадене майно, зі словами: «Я залишаю його собі», з місця скоєння злочину зник, тим самим розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно в умовах воєнного стану, чим вчинив грабіж, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що:

- своїми умисними діями, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, ОСОБА_3 вчинив хуліганство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України;

- своїми умисними діями, які виразилися в умисному тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_3 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України;

- своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна, вчиненими в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив грабіж, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України відноситься до тяжких злочинів, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України - до кримінальних проступків, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який має судимість, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працевлаштований, що робить недоцільним призначення йому за ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді штрафу та неможливим призначення покарання у виді виправних робіт за ч. 1 ст. 122 КК України, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставинами, що відповідно до п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , є: рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання: за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений санкціями цих норм; за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією цієї норми, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення до постановлення вироку Святошинського районного суду міста Києва від 04.11.2025, суд, враховуючи молодий він обвинуваченого, вважає необхідним призначити йому покарання, застосувавши положення ч. 4 ст. 70 КК України, та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. При цьому суд констатує, що ОСОБА_3 не відбував покарання, призначеного йому вироком Святошинського районного суду міста Києва від 04.11.2025.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

Підстав для зміни запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;

за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року більш суворим, призначеним даним вироком, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 08 грудня 2025 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок на залучення експерта (висновок експерта від 04.12.2025 № СЕ-19/111-25/71050-БЛ).

Речові докази:

-предмет, зовні схожий на пістолет, який було поміщено до спецпакету №РSР3235776, який є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - конфіскувати;

-мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», синього кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з розбитим заднім корпусом та незначними подряпинами на екрані, який поміщено до спецпакету №CRI1027929, переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1