Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №758/11553/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11553/25

Категорія 63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 лютого 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є сином померлої дружини позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.11.2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті залишилось спадкове майно: 1/2 квартири АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25.05.1993, садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 32986730, що належав померлій на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 24.02.2011, рішення виконкому Андріївської сільської ради № 209 від 10.12.2010, земельна ділянка площею 0,0398 га , с/т " Джерело", цільове призначення для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 3222780200:05:009:0141, та належала померлій на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 398687, виданого 15.11.2011 року на підставі Розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 1628 від 03.11.2009, земельна ділянка площею 0,052 га, розташована на території Андріївської сільської ради, цільове призначення для ведення садівництва та належала померлій на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05.05.1997 року Андріївською сільською радою на підставі рішення 10-ї сесії 22-го скликання Андріївської сільської ради, кадастровий номер 3222780200:05:009:0177.

Відповідач вказав, що був зареєстрований разом із своєю матір?ю ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 . В 2013 році знявся з реєстрації.

З метою оформлення спадкових прав у січні 2020 року звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталії Володимирівни, однак йому було повідомлено, що ним не було подано документів, що підтверджують факт його постійного проживання із спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та рекомендовано звернутися до суду з метою встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

На підставі вимог чинного законодавства України просив суд встановити спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою : квартира АДРЕСА_2 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.01.2025 року по цивільній справі № 758/13288/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - відмовлено в повному обсязі. Рішення вступило в законну силу.

Позивач зазначає, що після звернення з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до суду у 2020 році ОСОБА_2 самоправно зайняв квартиру за адресою : АДРЕСА_1 , та припинив допускати позивача в квартиру. Комунальні послуги не сплачує.

Як встановлено судом при розгляді справи № 758/13288/20, 05.10.2013 позивач ОСОБА_2 склав розписку про те, що ним від відповідача, ОСОБА_1 отримано грошові кошти у сумі сім тисяч доларів США для придбання та благоустрою житла, які він зобов?язується повернути протягом двох років з часу отримання. Кошти не були повернуті.

Крім того, при розгляді справи ОСОБА_2 не оспорював факт того, що добровільно був знятий з реєстрації місця проживання.

Відповідач зазначає, що зазначена квартира є його власністю та відповідач самоправно зайняв житлове приміщення, документів, які б підтверджували правомірність користування спірним майном у нього немає.

У зв?язку з тим, що відповідач не бажає самостійно виселитися з квартири позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач є сином померлої дружини позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_2 .

28 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталією Володимирівною за реєстровим номером 1500, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 (спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25.05.1993 р.).

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17.01.2025 року по цивільній справі № 758/13288/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дрозд Наталія Володимирівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - відмовлено в повному обсязі. Рішення суду набрало законної сили.

Право кожної особи на житло гарантовано ст. 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 379 ЦК України наведено поняття житла - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Однак, реалізуючи право на житло, людина може користуватись тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону.

Таке право виникає у власника житла (глава 28 ЦК), членів його сім`ї (ст. 405 ЦК, ст. 156 Житлового кодексу Української РСР (надалі - ЖК)), орендаря (наймача) житла (ст. 810 ЦК, 61 ЖК), членів його сім`ї (ст. 816 ЦК, ст. ст. 64, 160 ЖК) тощо.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 № 2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012 визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захисти права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Зважаючи на те, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою однак відповідно до договору дарування належна йому частка у спірній квартирі перейшла до позивача, можна прийти до висновку, що позивач має повне право вимагати усунення перешкод завданих їй відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

За змістом ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться у добровільному або судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999). Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 9385-6433-2322-6649 від 23.07.2025 про сплату судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення- задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Суддя Дмитро ПЕТРОВ