Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №519/975/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/660/26

Справа № 519/975/24

Головуючий у першій інстанції Москаленко І.О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника АТ «УКРСИББАНК» - адвоката Тидорець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Москаленко І.О., у справі за скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» на бездіяльність в.о. начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Наталії В`ячеславівни, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 ,

встановив:

10.07.2024 року АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО (далі – АТ) «УКРСИББАНК» звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Южненського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В.,боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 .

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 22.07.2024 року скаргу АТ «УКРСИББАНК» було залишено без розгляду (а.с.44-46).

В апеляційній скарзі АТ «УКРСИББАНК», в особі представника - адвоката Гладиш Я.М. ставить питання про скасування ухвали Южного міського суду Одеської області від 22.07.2024 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.52-63).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.09.2025 року було залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_1 (а.с.152).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника АТ «УКРСИББАНК» - адвоката Тидорець А.О., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.162-163).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялася боржникам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за місцем їх реєстрації (а.с.113-114).

Однак, останні поштові відправлення повернулися до суду з відміткою про те, що адресати відсутні за вказаною адресою (а.с.164-167), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України, вважається належними сповіщеннями.

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи, у відсутність не з`явившихся.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «УКРСИББАНК» звернулось зі скаргою на бездіяльність державного виконавця з пропуском строку на її подання (а.с.44-46).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 466/948/19 зроблений висновок про те, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «УКРСИББАНК» 10.02.2024 року звернувся зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Южненського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В.

Скарга мотивована тим, що державний виконавець постановою від 28.12.2020 року закінчив виконавче провадження, у зв`язку з фактичним виконанням. Але, скаржник вважає, що державний виконавець відповідно до рішення суду повинен був перерахувати борг у іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Оскільки фактично стягнута сума у гривневому еквіваленті значно менша, ніж сума валютного кредиту, а тому висновок державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документа є неправомірним та передчасним.

Разом з тим, скаржник зазначав, що 04.06.2021 року з ресурсу Автоматизованої системи виконавчого провадження стало відомо, що виконавче провадження було завершено.

Тобто, з урахуванням положень ст. 449 ЦПК України, заявник міг скористатися своїм правом на оскарження рішення державного виконавця протягом десяти днів з дати коли він дізнався про своє порушене право, проте звернувся зі скаргою лише 10.07.2024 року, тобто після закінчення десятиденного строку на оскарження.

Крім того, із заявою про поновлення пропущеного строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця, скаржник не звертався.

За таких обставин, враховуючи, що скаржником було пропущено строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця та він не ставив питання про поновлення такого строку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про залишення скарги без розгляду.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 22 липня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.02.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М.Драгомерецький