Постанова від 12 лютого 2026 р. у справі №522/5674/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2211/26

Справа № 522/5674/24-Е

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року, постановленого під головуванням судді Шенцевої О.П., повний текст рішення складений 28 березня 2025 року,у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання припинення простою та стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою та про визнання протиправним і скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (далі КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області щодо заяви ОСОБА_1 від 15 січня 2024 року про виведення його з простою;

- зобов`язати КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області припинити з 15 січня 2024 року простій ОСОБА_1 на посаді тренера;

- стягнути з КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 різницю між його середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою за період з 15 січня 2024 року по 12 квітня 2025 року у розмір 27 898,04 грн.

Також ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 17-ОД «Про оголошення простою» від 01 грудня 2022 року про оголошення простою не з вини працівника тренера ОСОБА_1 ;

- стягнути з КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 різницю між його середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою за період з 01 грудня 2022 року по 12 квітня 2024 року у розмірі 164 221,10 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення простою, стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою було відкрито (№ 522/5676/24-Е).

Також, у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з аналогічним позовом до комунального підприємства «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним і скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою було відкрито (справа №522/5674/24-Е).

21 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив об`єднати справу № 522/5674/24-Е та справу № 522/5676/24-Е в одне провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2024 року об`єднані в одне провадження справа № 522/5674/24-Е та справа № 522/5676/24-Е, з присвоєнням об`єднаній справі № 522/5674/24-Е.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 01 грудня 2022 року наказом № 17-ОД від 01 грудня 2022 року позивачу оголошено простій, з оплатою праці за весь цей період у розмірі 2/3 посадового окладу. Простій оголошено одному ОСОБА_1 з усього колективу КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області. Наказ № 17-ОД не містить конкретних фактичних підстав оголошення простою позивачу, кінцевої дати зупинення простою.

Позивач вважає, що вказівка про відсутність організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі в умовах воєнного стану не є конкретною, не дозволяє дійти висновку про які саме умови йдеться, як на них впливає воєнний стан, тощо.

15 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до директора КП СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області з заявою про виведення його з простою, яка проігнорована роботодавцем.

Позивач зазначив, що у зв`язку із оголошенням простою він не отримував від відповідача належної заробітної плати, яку б отримував, якщо працював, що стало підставою для звернення до суду.

Згодом, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області № 17-ОД «Про оголошення простою» від 01 грудня 2022 року про оголошення простою не з вини працівника тренера ОСОБА_1 ;

- стягнути з КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 різницю між його середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою за період з 01 грудня 2022 року по 20 березня 2025 року у розмірі 266 385,86 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнаний незаконним і скасований наказ директора КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 01 грудня 2022 року № 17-ОД «Про оголошення простою».

Стягнуто з КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 різницю між середнім заробітком та оплатою за простій за період з 01 грудня 2022 року по 20 березня 2025 року у розмірі 69 128 грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у зв`язку із запровадженням простою працівники продовжують перебувати в трудових відносинах з роботодавцем, яким можна оплачувати заробіток не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом з поважних причин, оскільки позивач перебуває у простою з 01.12.2022 року і з цього часу отримує оплату праці за час простою в розмірі 2/3 посадового окладу, тобто позивач знав про наявність наказу з перших днів, оскільки його заробітна плата суттєво змінилася.

У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Бориченко К.В., представник ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони не стосуються обставин справи.

За наслідком розгляду даної справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 13 лютого 2026 року о 10 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , представника КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , його представника адвоката Бориченко К.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не в повній мірі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2019 року згідно наказу № 1 - к від 30.09.2019 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду тренера з КП «СК «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області.

Відповідно до штатного розпису затвердженого на 2022 рік посада тренера з вітрильного спорту була 1, з посадовим окладом 5700 грн, яку займав ОСОБА_1 (а.с. 175 т. 2).

01 грудня 2022 року директором СК «Крижанівський» наказом № 17-ОД у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗпП України, оголошено простій не з вини працівника ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року. Зобов`язано бухгалтерію оплачувати працівнику простій у розмірі 2/3 посадового окладу ОСОБА_1 . Під час простою ОСОБА_1 звільняється від обов`язків бути присутнім на віддаленому робочому місці (а.с. 10 т. 2).

При цьому, судом встановлено, що оспорюваним позивачем наказом простій оголошено лише ОСОБА_1 , однак умови роботи та виконання обов`язків інших працівників з аналогічними посадами та обов`язками не обмежувалися.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє до тепер.

Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136-ІХ.

У період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці (стаття 7 Закону № 2136-ІХ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23) виклав правовий висновок щодо застосування статті 13 Закону № 2136-ІХ та зазначив, що наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Також колегія суддів, з урахуванням наданих доказів представником відповідача, якому поновлено строк на їх подання, вбачається, що не зважаючи на те, що єдиному тренеру з вітрильного спорту оголошено простій, відповідно до кошторису відповідач збільшує посади тренерів з вітрильного спорту та приймає на цю посаду ще одного тренера, якому відповідно до наданих пояснень представником відповідача простій оголошено не було.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності оголошеного простою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що при видачі директором СК «Крижанівський» 01 грудня 2022 року наказу № 17-ОД щодо оголошення простою ОСОБА_1 , порушені норми ст. 2-1, 34 КЗпП України, з підстав того, що відповідач не довів наявності на момент прийняття наказу від 01 грудня 2022 року №17-ОД обставин, які б виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто існування абсолютної неможливості роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її.

Одночасно судом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про порушення своїх прав з пропуском строку, однак суд зробив висновок про те, що позивачем пропущений строк з поважних причин.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк на звернення до суду з позовом про оскарження наказу про оголошення простою, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Судом встановлено, що видаючи 01 грудня 2022 року наказ №17-ОД, який оспорюється позивачем, відповідач мотивував підстави його видачі - у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі під час воєнного стану.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що видача відповідачем окремого наказу №17-ОД від 01 грудня 2022 року щодо позивача суперечить нормам КЗпП України.

За змістом статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною першою ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Водночас відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Статтею 234 КЗпП України закріплено, що суд може поновити строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, у разі їх пропуску з поважних причин.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року, встановлені строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку (крім перегляду рішення КТС) суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків звернення до суду, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про оголошення йому простою, однак будучи переконаним у тому, що відповідне рішення роботодавця зумовлено воєнним станом, оголошеним в країні, має тимчасовий характер, а тому позивач чекав відновлення звичайного режиму роботу, про що було зазначено у позовній заяві (а.с. 2 т. 2).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявами про надання йому відпустки, та на підставі наказу від 01.03.2023 року йому надана відпустка, а також виплачена матеріальна допомога (а.с. 129-131 т. 2).

В судовому засіданні апеляційного суду, з пояснень представника ОСОБА_1 вбачається, що позивач з грудня 2022 року знав про оголошення йому простою, отримуючи зменшену заробітну платню, однак не знав, що лише йому одному оголошено простій.

Одночасно на підтвердження пропуску строку на звернення до суду з поважних причин ОСОБА_1 надав медичні довідки про лікування в період з 30.03.2023 року по 12.04.2023 року, з 26.09.2023 року по 06.10.2023 року (а.с. 25-26, 31-32 т. 1).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651, карантин відмінено на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Судом встановлено, що строк звернення ОСОБА_1 до суду з метою захисту його трудових прав розпочався 01 липня 2023 року та сплив 03 жовтня 2023 року.

Також суд приймає до уваги знаходження на лікуванні ОСОБА_1 до 06.10.2023 року.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 11 квітня 2024 року (а.с. 1 т. 1).

Висновки суду першої інстанції про те, що тримісячний строк звернення до суду за захистом своїх прав позивачем пропущений з поважних причин, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що ОСОБА_1 пропустив строк на звернення з позовом щодо оскарження наказу, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про те що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування наказу задоволенню не підлягають з підстав пропуску строку, а тому відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про стягнення різниці між його середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, сплату відповідачем судового збору за подачу апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що КП «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Українисудовий збір у розмірі 1453,44 грн. (1211,20х150%х0,8), сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області – задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2025 року– скасувати.

Ухвалити постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання припинення простою та стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою та про визнання протиправним і скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці між середньомісячною заробітною платою та фактично виплаченою заробітною платою – залишити без задоволення.

Компенсувати комунальному підприємству «Спортивний клуб «Крижанівський» Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 38718808) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 1 453 гривні 44 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 лютого 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький

______________________________________ С.М. Сегеда