Вирок від 11 лютого 2026 р. у справі №569/20718/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20718/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010001816 від 02.09.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ремчиці Сарненського району Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого інженером в

ТОВ «МАСТЕРЕНЕРГОІНВЕСТ», пенсіонера, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2025 року, близько 11 години 01 хвилини, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у технічно справному стані, рухаючись по вул. Романа Шухевича, навпроти будинку №1, зі сторони вул. Богоявленської в напрямку вул. Князя Володимира, у м. Рівне, в порушення вимог п.п. б) п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу справа на ліво по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в КНП «Центральна міська лікарня» РМР.

Порушення ОСОБА_4 , пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

04.12.2025 року потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, за участю її представника адвоката ОСОБА_6 , зазначивши що вона примирилася з обвинуваченим ОСОБА_4 та не має до нього жодних претензій. Висловила свою позицію щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженні, вважає, що обвинувачений може бути виправлений без ізоляції від суспільства. Водночас вважає за необхідне призначити останньому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 підтримав позицію своєї довірительки водночас зауважив, що вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 основне покарання більш м`яке ніж запропоноване прокурором, що відповідає санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Вказав, що має намір звернутися в інтересах потерпілої до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності його позиції, суд, з`ясувавши думку учасників судового процесу, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та їх мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому злочину, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

ОСОБА_4 неодружений, є особою похилого віку, раніше несудимий, на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, особою похилого віку, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора, потерпілої та її представника суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України, оскільки таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Також, враховуючи конкретні обставини справи, підвищену суспільну небезпеку вчиненого правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Арешт, накладений ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09.09.2025 року, підлягає скасуванню.

Запобіжний захід ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертиз по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Щодо цивільного позову суд зазначає наступне.

27.10.2025 року представником потерпілої ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 подано до суду цивільний позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_5 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілої фізичної особи та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_5 понесених нею витрат на правничу (правову) допомогу.

Водночас, 20.11.2025 року потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяви, а саме: про залишення позовної заяви без розгляду, про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Згідно ч.5 ст.128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом КПК не врегульовані то до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Нормами чинного КПК, не врегульовано вирішення судом питання про залишення цивільного позову без розгляду за клопотанням позивача, натомість ст.61 КПК України, закріплює право цивільного позивача на відмову від позову, а поняття «відмова від позову» та «залишення позову без розгляду» є поняття не тотожні. Разом з цим, положення п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, встановлює, що цивільний позов суд залишає без розгляду якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, що і підлягає в даному випадку застосуванню.

За наведеного, цивільний позов, поданий представником потерпілої адвокатом

ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 50, 65-67, 75-76, 286 КК України, ст.ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Виконання покарання в частині виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Початок строку виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України, обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2025 року у даному кримінальному провадженні на майно, а саме: автомобіль марки Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2013 року випуску та повернути власнику ОСОБА_4 .

Цивільний позов представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта в загальному розмірі 8 914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.:

- відповідно до висновку експерта № СЕ-19/118-25/13681-IT від 11.09.2025 в сумі 2 674 грн. 20 коп.;

- відповідно до висновку експерта № СЕ-19/118-25/13682-IT від 12.09.2025 рокув сумі 2 674 грн. 20 коп.;

- відповідно до висновку експерта №КСЕ-19/118-25/13738 від 11.09.2025 року в сумі 3 565 грн 60 коп.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_8