Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №554/7555/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 13.02.2026Справа № 554/7555/25

Провадження № 2-др/554/13/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за заявою представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Шиян Валентини Олексіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей; треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 23.01.2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей; треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, - задоволено частково. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Припинено з 26.04.2025 року стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Октябрського районного суду м.Полтави від 24.02.2025 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Полтави, аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в сумі 1 816,80 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації,- задоволено частково. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в сумі 605,60 гривень.

До суду від представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Шиян Валентини Олексіївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій представник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.

Заява мотивована тим, що судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на користь позивача з відповідача

В матеріалах справи наявні: ордер на надання правової допомоги; договір про надання правової допомоги від 26.04.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шиян В.О.; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 21.01.2026 року.

Відповідно до п.4.1 Договору про надання правової допомоги від 26.04.2025 року, клієнт та адвокат погодили наступну ціну (гонорар) за надану правничу допомогу адвокатом у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей, яка в собі містить консультації, правничий аналіз, збір необхідних доказів по справі, складання, подання необхідних документів – за 1 робочу годину надання правничої допомоги у сумі 2 000 грн.; участь адвоката в інтересах клієнта в судових засіданнях по справі у якості його представника з виконанням покладених на нього прав та обов`язків незалежно від кількості витрачених годин за кожне засідання – у сумі 2500 грн.

Згідно з п.4.2. Договору про надання правової допомоги від 26.04.2025 року, за надання правової допомоги Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату вартість наданої правової допомоги адвокатом по ціні, вказаній в п.п.4.1. даного договору, - не пізніше 5 днів з дати винесення рішення суду першої інстанції по справі. Можливе здійснення Клієнтом часткової або повної передоплати надання правничої допомоги.

В заяві зазначено, що витрати позивача на правничу допомогу по даній справі складають 24 000 грн. та Улько А.О. просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути ці витрати на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_2 .

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. надала до суду клопотання, в якому просить відмовити в задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Зазначила, що в матеріалах справи відсутні будь-які фінансові документи, які б підтверджували фактичну сплату клієнтом коштів своєму адвокату за договором від 26.04.2025 року. Також відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, який є первинним документом, що фіксує факт виконання робіт. Наведені у розрахунку витрати часу є вочевидь завищеними для підготовки таких процесуальних документів. Окремо пораховано участь у чотирьох судових засіданнях загальною вартістю 10 000 грн. незалежно від фактично витрачених годин. Такий фіксований підхід, де за кожне засідання нараховується 2 500 грн. безвідносно до часу, прямо суперечить критеріям розумності та співмірності. Він не враховує реальну тривалість судових засідань, які могли тривати кілька хвилин або відкладатися, та обсяг процесуальних дій, які під час них вчинялися. Вважає, що заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, не підтверджені належними доказами оплати та є неспівмірними зі складністю справи.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвокат Шиян В.О. подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність сторони позивача, з підтриманням вимог заяви.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Хворост Д.М. в наданій заяві просить про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Суд вирішив розглянути заяву у відсутність учасників справи, які не з`явились до суду, на підставі наявних даних і доказів.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Нормами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Із заяви представника позивача вбачається, що адвокатом надано правову та професійну правничу допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 24 000 грн., і цю обставину представник підтверджує наданими і приєднаними до матеріалів справи письмовими доказами: ордером на надання правової допомоги (т.1 а.с.35); договором про надання правової допомоги від 26.04.2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Шиян В.О. (т.1 а.с.34); розрахунком витрат на професійну правничу допомогу від 21.01.2026 року (т.2 а.с.35).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19).

Водночас Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Зважаючи на складність справи та виконаних адвокатом робіт, час витрачений ним на їх виконання, обсяг наданих ним послуг під час слухання справи у суді, суд вважає що витрати, зазначені в заяві сторони позивача, є обґрунтованими та відповідають критерію реальності витрат.

Відповідно до матеріалів справи розмір витрат на правничу допомогу склав 24000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволені позовні вимоги частково, що становить 50%, у задоволенні решти позовних вимог сторонам відмовлено.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 12 000 грн., в стягненні решти витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Заперечення сторони відповідача, з посиланням на відсутність фінансових документів про оплату наданих правничих послуг, акту приймання - передачі наданих послуг, суд вважає необґрунтованими, виходячи з того, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 .

Крім того, у клопотанні про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу із зазначених підстав, сторона відповідача фактично не навела аргументів про недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей; треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком, треті особи: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судові витрати на правничу допомогу в сумі 12 000 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М.Чуванова