Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №554/17940/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 12 лютого 2026 р.

Справа: №554/17940/25

Суддя: Тімошенко Н. В.

Дата документу 13.02.2026Справа № 554/17940/25

Провадження № 2/554/795/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді – Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Тоцької К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

16.12.2025 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала суд розірвати шлюб з відповідачем, укладений між ними 15.03.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 15 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який було зареєстровано Полтавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . З 01.06.2025 року подружжя припинило спільне проживання. Для розриву відносин стало те, що у них відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. Подальше спільне життя стало неможливим. Відповідач постійно нехтував сімейними цінностями, саме через нього вдома почали відбуватися постійні чвари та сварки. На примирення позивач не згодна і тому вважає, що необхідно розірвати шлюб. Від шлюбу спільних дітей не мають.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 26.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення у справі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до оригіналу свідоцтва про шлюб, яке знаходиться в матеріалах справи, серії НОМЕР_1 , що 15.03.2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Полтавському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, було зареєстровано шлюб, актовий запис № 53. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – « ОСОБА_3 », дружини – « ОСОБА_4 ».

Як встановлено з позовної заяви, подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримує, сторони примирення не бажають, спільних дітей не мають, майновий спір між сторонами відсутній.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись, наполягали на розірванні шлюбу.

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що спільне життя Позивача з Відповідачем не склалося. Подальше спільне життя та збереження шлюбу не можливе.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач визнав позов до першого судового засідання, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України та вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 605 грн. 60 коп., сплаченого при поданні позову. Решта 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору у сумі 605 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 105 ч. 3, ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст. 2-5, 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 15.03.2023 року в Полтавському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 53 – розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 надалі іменувати прізвищем – « ОСОБА_4 ».

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 605 грн. 60 коп., сплаченого нею при подачі позовної заяви в АТ КБ «ПриватБанк» згідно квитанції до платіжної інструкції №1.450058987.1 від 16.12.2025 року.

Згідно зі ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В. Тімошенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua