Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №295/18748/24 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/18748/24

Категорія 142

2-а/295/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до

ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №965 від 09.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у сумі 17000,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що з постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною. Зазначає, що з тексту протоколу про адміністративне правопорушення від 29.11.2024 слідує, що 28.10.2024 ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої йому належало з`явитися 07.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а також в протоколі вказано, що ОСОБА_1 у визначений час не з`явився, стверджується, що про наявність поважних причин неявки не повідомляв, а також окремо зазначено, що з моменту вручення повістки до його розшуку та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно не з`являвся. Вважає, що вказані обставини не відповідають дійсності. Так, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про те, що він на підставі пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовки та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.Зокрема, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є рідним братом ОСОБА_1 , був призваний в порядку мобілізації та зник безвісті 16.06.2024 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Вказані обставини підтверджуються сповіщенням сім`ї №882 від 17.06.2024, виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також документами, які підтверджують родинні відносини - свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 . Вдруге ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для з`ясування результатів розгляду вказаної заяви та 04.11.2024 отримав копію власної заяви з резолюцією щодо доопрацювання вказаної заяви з додавання додаткових документів. Позивач вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не має належних повноважень щодо виклику ОСОБА_1 , адже за територіальним принципом ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2 , що територіально підпорядкований до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та саме до вказаного ТЦК звертався ОСОБА_1 .

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

03.01.2025 від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що відповідач позов не визнає. Вказує, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання законодавства з питань військового обов`язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації, 28.10.2024 здійснюючи заходи оповіщення, позивачу було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , де датою прибуття встановлено 07.11.2024. Про отримання даної повістки позивач особисто розписався, що позивач підтверджує у позовній заяві.Проте у визначений час він не з`явився. Про наявність поважних причин неявки не повідомляв. Тому було направлено звернення до органів Національної поліції про розшук і доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_8 . З моменту вручення повістки до моменту його розшуку самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач не з`являвся. 29.11.2024 позивач був супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_8 органами Національної поліції. Того ж дня відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення. 09.12.2024 за фактом вчиненого правопорушення в присутності позивача було здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення жодних підтверджуючих поважність причин неприбуття по повістці доказів позивачем не надано, як і не надано доказів що він з`являвся в цей період, а також повідомляв до ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що він не зможе з`явитися. Таких документів не додано і до позовної заяви. В поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення позивач власноруч написав «не з`явився, був хворий», проте жодних доказів, що він дійсно 07.11.2024 перебував на лікуванні, не надав. Позивач у позовній заяві не вказує, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із хворобою, хоча саме це зазначив в поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення. В позовній заяві позивач зазначає, що з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте жодних доказів, які б дійсно підтверджували його явку, не надав. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , не повідомляв. Таких доказів позивач не додав до позовної заяви. Додана до позовної заяви копія заяви про надання відстрочки жодним чином не підтверджує його явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На вказаній заяві дата відсутня. Окрім того, на момент його оповіщення, позивач не оформив належним чином відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач мав з`явитися по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В позовній заяві позивач фактично визнав, що до ІНФОРМАЦІЯ_2 по отриманій повістці він не з`явився. Також зазначено, що позивачу вручено повістку на території Житомирського району. Чинним законодавством не обмежено повноваження ТЦК та СП на вручення повісток військовозобов`язаним, які не перебувають на військовому обліку в зазначеному ТЦК та СП. У задоволенні позову просить відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За правилами ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом встановлено, що 28.10.2024 ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 10:00 год 07.11.2024, що підтверджується розпискою про отримання повістки.

17.11.2024 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 складено рапорт те, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 після оповіщення.

17.11.2024 за №17310 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 скеровано до ГУНП в Житомирській області звернення про доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.11.2024 відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 складено протокол №965 про адміністративне правопорушення, у якому вказано, що ОСОБА_1 29.11.2024 о 07:45 год, як такий, що ухилився від виконання військового обов`язку, розшуканий та доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Встановлено, що ОСОБА_1 28.10.2024 було вручено повістку про виклик до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 на 07.11.2024, проте, у визначений час він не з`явився, про наявність поважних причини неявки не повідомляв. З моменту вручення повістки до його розшуку та доставлення до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно не з`являвся. У протоколі міститься пояснення ОСОБА_1 про те, що він не з`явився, бо був хворий.

09.12.2024 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 виніс постанову №965 у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою ОСОБА_1 , 1984 року народження, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у визначений строк не з`явився за викликом у визначений у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову складено у присутності ОСОБА_1 , в постанові міститься підпис особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

11.04.2024 був прийнятий Закон України №3363-IХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набув чинності 18.05.2024, за винятком окремих його положень, відповідно до якого були внесені зміни, в тому числі, до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які зазнали суттєвих змін.

На виконання та реалізацію наведених вище положень законів Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №560 від 16.05.2024, якою затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (далі - Постанова №560), яка набирає чинності одночасно із Законом України від 11.04.2024 №3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”, але не раніше дня її опублікування (пункт 2), яка була опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур`єр" 18.05.2024, а відтак з цієї дати набрала законної сили.

Відповідно до абзаців 3, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції Закону України від 11.04.2024 №3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", який набрав чинності 18.05.2024, чинній на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Обов`язок громадянина з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, передбачений також в абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли був оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діє на даний час.

В частині 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначено, що громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

За правилами ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно зі ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Статтями 9, 77 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

За правилами ч. 4, 5, ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Дослідивши письмові докази у справі, надані сторонами, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що він не вчиняв адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.

Позивач, будучи громадянином України, має конституційний обов`язок здійснювати захист незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі, шляхом проходження військової служби.

ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Проте, такі доводи позивача спростовуються матеріалами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності з огляду на таке.

Пунктом 21 Порядку № 560 визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до підпункту 1 пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач отримав повістку про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:00 год 07.11.2024.

Отже, з огляду на приписи підпункту 1 пункту 41 Порядку №560, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач посилається на те, що він звертався до ТЦК та СП за місцем свого проживання – до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з тим, ОСОБА_1 викликався не до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Чинним законодавством не обмежено повноваження ТЦК та СП на вручення повісток військовозобов`язаним, які не перебувають на військовому обліку в зазначеному ТЦК та СП.

При цьому, навіть за наявності права на відстрочку та проходження процедури її оформлення ІНФОРМАЦІЯ_10 , це не припиняє обов`язку позивача з`явитись за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено жодних поважних причин його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.11.2024.

Суд вважає помилковим твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення з огляду на таке.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, полягає в порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а в цьому випадку, у порушенні обов`язку, визначеного в ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що полягає у неявці за викликом у строк та місце, зазначені в повістці.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері виконання військового обов`язку.

Суб`єктом цього адміністративного правопорушення є як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Беручи до уваги те, що в Україні введений воєнний стан, тобто діє особливий період, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в діях громадянина ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи позивача, що в його діях відсутній склад адміністративного правоворушення, оскільки він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо права на відстрочку, позаяк позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що полягає у неявці за викликом у строк та місце, зазначені в повістці, обов`язок чого визначений в ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, позивач, всупереч вимогам ст.ст. 77, 78 КАС України, не надав суду жодного доказу на підтвердження доводів, викладених ним в позовній заяві. Сам по собі обов`язок відповідача довести правомірність свого рішення не звільняє позивача від обов`язку надати суду докази в обґрунтування власних доводів.

До позовної заяви позивачем не долучено жодного належного доказу, який би підтверджував, що позивач з поважних причин не міг з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказану в повістці дату.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду адміністративного позову фактичні обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, не доведені відповідними засобами доказування, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на визначену в повістці дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, судом не встановлено, що рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з порушенням норм чинного законодавства або з істотним порушенням прав позивача, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, що підтверджується належними і достатніми доказами, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 діяли з дотриманням вимог КУпАП, позивач правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.

Керуючись ст. 7, 122, 251, 283 КУпАП, ст. 2, 5, 42, 43, 77, 139, 242-246, 286, КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП, НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Т.А. Воробйова