Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №722/2511/25 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/2511/25

Номер провадження 2/722/171/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді Припхан І.І.

з участю секретаря судових засідань Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 16.10.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» і ОСОБА_1 було укладено Договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957525666/3, відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано кредит в розмірі 9000.00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору – 3 роки, відсоткова ставка – 1.75 % за один день користування кредитом. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

16.12.2021 було укладено договір № 16-12/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0957525666/3.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0957525666/3.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0957525666/3.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №0957525666/3 від 16.10.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 342742.50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -9000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 245857.50 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 87885.00 грн

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 132007.50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 123007.50 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0957525666/3 від 16.10.2020 р. у сумі 132007.50 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 123007.50 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, в прохальній частині позовної заяви вказала, що просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явився та про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, а також не подав відзив на позов.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.

Судом встановлено, що 16.10.2020 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0957525666/3.

Відповідно до даного договору Товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Згідно Договору, розмір кредиту становить 9000,00 гривень. Відповідно до Договору, строк користування кредитом 30 днів. Відсоткова ставка, яка нараховується за один календарний день користування кредитом 1,75%.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

06.11.2020 року ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 6r7l8w) підписано заявку-анкету на отримання кредиту, відповідно до якої просив надати йому кредит у розмірі 9000,00 грн строком на 30 днів шляхом переказу на банківську платіжну карту № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків.

06.11.2020 року ОСОБА_2 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 6r7l8w) підписано акцепт оферти на укладення Договору наання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0957525666/3 від 16.10.2020 р. та отримання кредиту згідно Заявки-анкети №3327695 від 06.11.2020 р. Розмір кредиту 9000,00 грн.; Строк користування кредитом 30 днів; Строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; Річна відсоткова ставка 638,75 %. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 4725,00 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75%.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205,207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Відповідно до листа №13237_25709112745 від 09.07.2025 року вбачається, що на картку № НОМЕР_2 зараховано 9000,00 грн. Вказаний номер відповідає номеру картки, який зазначений відповідачем в Заяві.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно дост.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимогЦК України.

16.12.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 16-12/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами.

10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено Договір відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до п.2.1. Договору Первісний кредитор відступив Новому кредитору за плату права вимоги до Боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього договору, в тому числі і за Договором позики № 0957525666/3, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно ч.ч.1, 3ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Разом з тим, слід зазначити, що передати можливо лише дійсне та наявне право вимоги.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Отже, з договору позики № 0957525666/3 від 16.10.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_3 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразових ідентифікаторів, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки дані договори укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовими ідентифікаторами, отриманими у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS - повідомлення, без здійснення входу на сайти товариства такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/ 7298/20, провадження № 61-2902св21.

Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором в повному обсязі не виконав. Згідно розрахунку первісного кредитора ТОВ «Інфінанс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитом (тілом кредиту) складає 6010,00 грн.

Оскільки відповідачу надано у позику грошові кошти шляхом перерахування їх на банківську картку, вказану ним, суд дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми тіла кредиту за договором від 16.10.2020 року у розмірі 9000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як нового позикодавця, є обгрунтованим.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 9000,00 грн.

Разом з тим, щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині стягнення відсотків за користування кредитом за договором № 0957525666/3 від 16.10.2020 року суд зазначає таке.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги до ОСОБА_1 просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримала в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.

Отже, враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст.625,1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту (видача 3 траншу згідно заявки - анкети №3327695 від 06.11.2020 р. в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0957525666/3 від 16.10.2020 року), тобто 30 днів. Починаючи з 06.12.2020 року позивач, як і попередні кредитори, не вправі були нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положенняст.625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи договір позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0957525666/3 від 16.10.2020 року та отримання кредиту згідно Заявки - анкети на отримання кредиту №3327695 від 06.11.2020 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» відповідачем ОСОБА_1 укладено на 30 днів з відсотковою ставкою в розмірі 1,75 % за один день користування кредитом.

Так, згідно наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач тричі раз отримувала кредитні кошти, а саме: 06.10.2020 року у сумі 4000,00 грн (17.10.2020 року тіло кредиту погашено, відсотки сплачені); 17.10.2020 року у сумі 3000,00 грн. (06.11.2020 року тіло кредиту погашено, відсотки сплачені); 06.11.2020 року у сумі 9000,00 грн. - тіло кредиту не погашено, відсотки не сплачені.

Тобто, за період з 06.11.2020 р. по 05.12.2020 р. розмір відсотків становить 4725,00 грн. (9000,00 грн. х 1,75% х 30 днів).

Оскільки після спливу визначеного договором позики строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором, нарахованих поза межами строку кредитування, задоволенню не підлягають.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦКУкраїни позивач не звертався.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що розмір суми позики складає лише 9000, 00 грн тоді як нарахованих відсотків (в межах заявлених вимог) 123007.50 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Також судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики №0957525666/3 від 16.10.2020 року року в розмірі 13725,00 грн., з яких: 9000,00 грн. заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та 4725,00 грн. договірних відсотків.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову на суму 13725,00 грн., на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 251, 93 гривень судового збору (10,40%).

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. на користь позивача ТОВ «Коллект Центр», то суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 01.07.2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір про надання правової допомоги №01-07/2024.

Відповідно до наданого позивачем до суду витягу з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» було надано позивачу ТОВ «Коллект Центр» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 25000,00 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова ,буд.3, офіс 306 (код ЄДРПОУ 44276926), заборгованість за Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0957525666/3 від 16.10.2020 року в розмірі 13725 (тринадцять тисяч сімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 9000,00 грн. та заборгованість за відсотками - 4725,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова ,буд.3, офіс 306 (код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в сумі 251 (двісті п`ятдесят одна) грн. 93 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.І. Припхан