Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №522/17299/24-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17299/24-Е

Провадження №2/522/1324/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом стягнення відсотків та пені за банківським вкладом, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Маринушкіним Арсеном Григоровичем до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом стягнення відсотків та пені за банківським вкладом, в якій просить:

Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 нараховані проценти за договором банківського вкладу у розмірі 4141,48 долара США; 3% річних нарахованих на суму вкладу у розмірі 1380,49 долара США; 3% річних на суму процентів за договором банківського вкладу у розмірі 67,27 долара США; пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення нараховану на суму банківського вкладу у розмірі 503880 доларів США; пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення нараховану на суму процентів за договором банківського вкладу у 24554,85 долара США.

В обґрунтування позову зазначено, що 03 січня 2014 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено угоду банківського вкладу, про що підписано заяву №SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт», на якому позивач розмістив грошові кошти у розмірі 13000 доларів США, строком до 03 липня 2014 включно під 9% річних. Внесення грошових коштів на депозитний рахунок позивачем було здійснено через автоматизовану систему Інтернет-банкінгу «Приват24». 16 грудня 2014 року він звернувся до банку з письмовою заявою, в якій просив видати грошові кошти, які були внесені за вищезазначеним договором банківського вкладу, але банком було відмовлено у видачі грошових коштів, посилаючись на те, що виконання зобов`язань неможливе у зв`язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території Республіки Крим, яка знаходиться під окупацією, на підставі постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у цивільній справі № 757/37817/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 13585 доларів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 296 424,70 грн, 3% річних у розмірі 10766,14 грн, інфляційні збитки у розмірі 166507,49 грн, відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 1657 доларів 50 центів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 36166,65 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - скасовано в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування банківським вкладом у розмірі 1657,50 доларів США, що еквівалентно 36166,65 грн, трьох процентів річних – 10766 грн. 14 коп., інфляційних збитків - 166507 грн. 49 коп., стягнення судового збору та прийнято в цій частині постанову: У задоволенні позовних вимог позивача до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення інфляційних втрат - відмовити. Позовні вимоги позивача до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом та 3% річних - задовольнити частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача проценти за користування банківським вкладом - 633,51 долара США, три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 323,8 долара США. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишено без змін. Тобто, станом на 18.03.2023 на дату ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, яке набуло чинності в момент проголошення, у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання зі сплати процентів за користування банківським вкладом - 633,51 долара США, три проценти річних - 323,8 долара США, грошових коштів за банківським вкладом у розмірі 13585 доларів 00 центів США. На підставі виданих Печерським районним судом виконавчих документів Печерським ВДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Києва) 13 вересня 2023 року було розпочато виконавче провадження № 72768596 щодо примусового виконання вказаного судового рішення. На звернення представника позивача до Печерського ВДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Києва) листом від 11.03.2024 року повідомлено, що державним виконавцем неодноразово направлялися платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків боржника, однак поверталися без виконання. Таким чином, на переконання сторони позивача, це свідчить про недобросовісність відповідача як боржника та його намагання ухилитися від виконання своїх грошових зобов`язань за рішенням суду перед позивачем. 27 вересня 2024 року відповідачем платіжним дорученням №O9RCOAFNX6 було здійснено перерахуванням вказаних сум на рахунок позивача з утримання податків, як добровільне виконання рішення суду у справі №757/37817/15-ц про що зазначено у платіжному дорученні. Позивач вважає, що оскільки виконання грошового зобов`язання банку, яке полягало у поверненні депозиту та сплаті відсотків тривало з 18 березня 2021 року по 29 вересня 2024 року за цей період з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відсотки за користування вкладом за ставкою договору вкладу, 3% річних та пені на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Ковтун Ю.І. від 14 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. 28).

25.10.2024 від представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Тузової В.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню. Зазначила, що 18.12.2014 є датою розірвання договору № SAMDNWFD0070050688700 виходячи з умов договору та Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наводить у позові застарілу судову практику та висновки Верховного Суду. Послався на постанови Верховного Суду (Касаційного цивільного суду), у тому числі, Об`єднаної Палати Верховного Суду, в яких викладені висновки: щодо відсутності правових підстав для нарахування відсотків на депозитні кошти (вклад) за період після дати розірвання договору банківського вкладу на вимогу вкладника (тобто, коли відбулася одностороння відмова вкладника від договору на підставі його заяви про розірвання договору (повернення вкладу); щодо відсутності правових підстав для нарахування пені на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за періоди, коли договірні правовідносини між сторонами (Банком та вкладником) вже були припинені та споживчі правовідносини перестали існувати.

До того ж, неправомірним є вимога позивача про стягнення з банку пені у розмірі 503880,00 дол.США, що нарахована позивачем на суму вкладу. Позивач у позові наводить висновки Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15 про те, що кошти, внесені за договором банківського вкладу не можна вважати вартістю послуг і такі кошти (вклад) не може бути базою для обрахування (обчислення) пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», однак в супереч цим висновкам чомусь нараховує пеню на суму вкладу та заявляє її до стягнення з Банку у розмірі 503880,00 дол.США. Окрім цього, нарахування пені позивачем здійснено за період поза межами строку спеціальної позовної давності (стаття 258 ЦК України), про застосування якого у будь-якому випадку заявляє суду відповідач. Якби пеня підлягала стягненню у межах даної судової справи (тобто, якщо пеню можливо було б нараховувати після дати розірвання договору № SAMDNWFD0070050688700 03.01.2014), то враховуючи той факт, що звернення позивача з цим позовом до суду відбулося 02.10.2024 та з урахуванням фактичної дати виконання банком судового рішення у справі № 757/37817/15-ц - період нарахування пені на суму процентів у розмірі 633,51 дол.США, стягнутих у справі № 757/37817/15-ц, може складати виключно з 02.10.2023 по 26.09.2024. Враховуючи наведені відповідачем аргументи та поточну (актуальну) судову практику і висновки Верховного Суду, наведені у подібних (майже аналогічних) справах за позовами Кредиторів (вкладників) до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами банківських вкладів, вбачається, що позовні вимоги у справі № 522/17299/24 не підлягають задоволенню (а.с. 40 – 44).

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 68).

15.01.2025 на адресу суду від представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Тузової В.О. надійшла сформована 15.01.2025 в системі «Електронний суд» заява про застосування строку позовної давності, в якій наголосила на неправомірності позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення 3% річних (ст. 625 ЦК України) у загальному розмірі 1447,76 дол.США з огляду на нарахування даної складової позову поза межами строку позовної давності. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ст.625 ЦК України здійснюється в межах строку загальної позовної давності у три роки. З огляду на той факт, що з позовом позивач звернувся 02.10.2024, а у дату 27.09.2024 позивачем були отримані грошові кошти, стягнуті на його користь з АТ КБ «ПриватБанк» у межах справи № 757/37817/15, то, відповідно, період нарахування 3% річних на суму вкладу та відсотків (стягнутих з Банку у справі № 757/37817/15) може складати виключно з 02.10.2021 по 26.09.2024 (1090 календарних днів). АТ КБ «ПриватБанк» просить суд при ухваленні судового рішення застосувати загальний строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення 3% річних за статтею 625 ЦК України (а.с. 69).

01.04.2025 на адресу суду від представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Тузової В.О. надійшли сформовані 31.03.2025 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких зокрема зазначила, що АТ КБ «ПриватБанк» є податковим агентом у відносинах з позивачем. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих відсотків на депозитні кошти, а також стягнуті судом на користь фізичної особи неустойка (пеня) та 3% річних, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України. Законом визначено імперативний порядок сплати податків та інших обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом. Саме податковий агент здійснює нарахування та сплату цих платежів і є відповідальною за ці дії особою. АТ КБ «ПриватБанк» просить суд (у випадку задоволення позовних вимог позивача, у тому числі, частково) вказати у резолютивній частині рішення про те, що суми коштів, зазначені до виплати позивачу, підлягають подальшому оподаткуванню в установленому законом порядку, а податки та збори мають бути утримані та сплачені відповідачем, як податковим агентом, за рахунок сум що підлягають стягненню (виплаті) (а.с 76 – 77).

У судовому засіданні 19.02.2025 та 24.04.2025 представник позивача – адвокат Маринушкін А.Г. позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Тузова В.О. у судовому засіданні 19.02.2025 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

У подальшому представники сторін у судове засіданні не з`явилися.

31.07.2025 на адресу суду надійшла сформована 30.07.2025 в системі «Електронний суд» заява представника позивача – адвоката Маринушкіна А.Г., в якій просить розглянути справу без участі сторони позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають.

30.07.2025 на адресу суду надійшла сформована 30.07.2025 в системі «Електронний суд» заява представник відповідача – адвоката Тузової В.О., в якій просить провести дебати у справі за відсутності відповідача та ухвалити судове рішення у справі з врахуванням заяви про застосування строку позовної давності та додаткових пояснень відповідача від 31.03.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 13 лютого 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що 03 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070050688700 вклад «Стандарт», із сумою вкладу 13000,00 доларів США, строком до 03 липня 2014 року включно зі сплатою процентів по ставці 9% річних (а.с. 11).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року у справі № 757/37817/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 143605570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 13585 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) доларів 00 центів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 296424 (двісті дев`яносто шість тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 70 коп.; 3% річних у розмірі 10766 (десять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 14. коп.; інфляційні збитки у розмірі 166507 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот сім) грн. 49 коп.; відсотки за користування банківським вкладом у розмірі 1657 (одна тисяча шістсот п`ятдесят сім) доларів 50 центів США, що за курсом НБУ на день подачі позову становить 36166 (тридцять шість тисяч сто шістдесят шість) грн. 65 коп.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 143605570) в дохід Держави України (УДКСУ у Печерському районі м. Києва код ЄДРПОУ 38004897) витрати з оплати судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. (а.с. 11 зв. – 13).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Сокуренком Є.С.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - скасовано в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 процентів за користування банківським вкладом у розмірі 1657,50 доларів США, що еквівалентно 36 166,65 грн., трьох процентів річних – 10 766 грн. 14 коп., інфляційних збитків – 166 507 грн. 49 коп., стягнення судового збору та прийняти в цій частині постанову:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення інфляційних втрат – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення відсотків за користування банківським вкладом та 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом – 633,51 доларів США, три проценти річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 323,8 доларів США.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2645 грн. 48 коп.

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року - залишити без змін (а.с. 14 – 17).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2021 року залишено без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». Постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року (а.с. 17зв. – 20).

14.09.2023 державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Левицькою А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 72768596) з примусового виконання виконавчого листа № № 757/37817/15-ц виданого 16.08.2023 Печерським районним судом міста Києва, боржник: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», стягувач: ОСОБА_1 (а.с. 20зв.).

Відповідно до листа Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №72768596/1 від 11.03.2024 на адресу адвоката Маринушкіна А.Г. повідомлено, що на виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист № 757/37817/15-ц виданий Печерським районним судом міста Києва від 16.08.2023. Державним виконавцем неодноразово направлялися платіжні інструкції щодо примусового списання коштів з рахунків боржника, однак поверталися без виконання (а.с. 21).

Відповідно до платіжної інструкції №O9RC0AFNX6 від 27 вересня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок позивача було перераховано 14355,64 доларів США. Призначення платежу: добровільне виконання рішення суду №757/37817/15-ц , ВП № 72768596 ОСОБА_1 3172116516 за док. 7883190 від 26.09.2024 (а.с. 32).

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.

Тому положення статті 1070 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано правовідносини за участю споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Судом установлено, що позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитного договору, звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про виплату належних йому коштів за договором банківського вкладу разом з нарахованими процентами, а тому договір вважається розірваним.

За наведених обставин, підстави для стягнення відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача за період з 18.03.2021 по 29.09.2024 нарахованих процентів за договором банківського вкладу, пені в розмірі 3% за кожен день прострочення нараховану на суму банківського вкладу; пені в розмірі 3% за кожен день прострочення нараховану на суму процентів за договором банківського вкладу, відсутні.

Поряд з цим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних слід здійснювати не з 18 березня 2021 року (день ухвалення Київським апеляційним судом рішення) по 27 вересня 2024 року (день фактичного виконання рішення відповідачем).

3% на суму вкладу (13000 дол. США): 13000 х 3% х 1288/365 = 1 376,22 доларів США;

3% на суму процентів (633,51 дол. США): 633,51 х 3% х 1288/365 = 67,07 доларів США

За установлених обставин позовну заяву слід задовольнити частково та стягнути із АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1443,29 доларів США - 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на суму 13000 дол. США та на суму 633,51 дол. США.

Щодо заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає, що на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання про видачу вкладу позовна давність не поширюється відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справах № № 716/1842/24).

Щодо доводів представника відповідача про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, зазначені до виплати позивачу, підлягають подальшому оподаткуванню у в установленому законом порядку, а податки та збори мають бути утримані та сплачені відповідачем, як податковим агентом, за рахунок сум, що підлягають стягненню (виплаті),то слід зазначити, що враховуючи диспозитивність заявлених позовних вимог, суд не має можливості виходити за межі позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у той спосіб, про якій вказано у позовній заяві.

Керуючись ст.ст. 10-13, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів шляхом стягнення відсотків та пені за банківським вкладом, задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на суму 13000 дол. США та на суму 633,51 дол. США. у загальному розмірі 1443,29 (одна тисяча чотириста сорок три дол.США 29 центів) доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Юлія КОВТУН